Близько двох третин росіян (63%) вважають, що за останній час кількість людей, незадоволених владою, стала більшою.
При цьому 69% громадян не збираються брати участь у протестних акціях проти падіння рівня життя і стільки ж не вірять в те, що подібні акції в місцях, де вони живуть, можливі.
69% громадян не збираються брати участь у протестних акціях проти падіння рівня життя і стільки ж не вірять в те, що подібні акції в місцях, де вони живуть, можливі
Такі підсумки оприлюдненого у вівторок, 4 червня, дослідження «Левада-центру».
Згідно з опитуванням, готовність особисто взяти участь в демонстраціях під економічними гаслами висловили 27% опитаних, а під політичними вимогами – 24%.
Спостерігачі відзначають, що приводів для невдоволення своїм матеріальним становищем у росіян вистачає. У країні шостий рік поспіль падають реальні доходи громадян на тлі стрімкого зростання цін на багато видів товарів. Згідно з даними Росстату, майже половині російських сімей вистачає грошей лише на покупку їжі та одягу. Більшою мірою це стосується молодих пар і непрацюючих пенсіонерів.
Російські експерти, опитані Російською службою «Голосу Америки», по-різному розцінили результати соціологічного опитування та рівень протестного потенціалу в країні.
Будь-який протест повинен мати «якісь точки кристалізації», спиратися на лідерів або структури, які були б готові організувати, осмислити й очолити рух
Соціальний психолог Олексій Рощин вважає, що будь-який протест повинен мати «якісь точки кристалізації», спиратися на лідерів або структури, які були б готові організувати, осмислити й очолити рух. За його словами, поки режим досить успішно гасить усі спроби будь-якої самоорганізації суспільства в політичному сенсі. З цією метою влада вдається до різних методів – від заговорювання проблеми до залякування громадян і саджання їх у в'язниці, констатував він.
«Тому сам по собі градус невдоволення зростає, але ні в що не виливається, оскільки люди чекають конкретного призову, якоїсь конкретної справи, з приводу якої можна виплеснути накопичене невдоволення і роздратування, – додав соціальний психолог. – Наочний приклад тому – Єкатеринбург, де протест виник через будівництво храму в міському сквері. Там на акції виходило по кілька тисяч чоловік».
Крім того, ступінь відчаю людей ще не досягла критичної точки, громадянам вдається якось зводити кінці з кінцями, констатував Олексій Рощин. Все це, на його думку, демонструє, що «Путін в Кремлі поки може спати спокійно».
У свою чергу, політолог Федір Крашенинников стверджує, що соціологічна наука в Росії давно дискредитована. На його погляд, соціологія в країні не має ніякого відношення до реального життя.
Соціологічна наука в Росії давно дискредитована. На його погляд, соціологія в країні не має ніякого відношення до реального життя
«Ось що таке 27% людей, які заявляють про свою готовність протестувати? – міркує він. – Це дуже і дуже багато. По-моєму, якщо на вулиці вийшло б навіть 10%, цього більш, ніж вистачило б. Не існує жодного суспільства на землі, де хотіло б і виходило б протестувати 50-60%. Протестує завжди нечисленна частка населення».
Федір Крашенинников також не згоден з тим, що російське суспільство перебуває в стані соціальної апатії: «А чого ми чекаємо – щоб 70% вийшло на вулиці? Такого не буде. Я бачу протести по всій країні, бачу Шіес, Єкатеринбург. Протест завжди буде зачіпати активну частину населення».
Чекати, що протестуватиме велика частина населення, безглуздо, переконаний політолог.
Керівник відділу соціокультурних досліджень «Левада-Центру» Олексій Левінсон підкреслив, що протестний накал у Росії досяг своєї найвищої точки незабаром після того, як стало остаточно зрозуміло: президент Володимир Путін схвалив пенсійну реформу.
«Коли Путін не повернув у Думу закон про термін виходу на пенсію, тоді символічна готовність протестувати досягла неймовірно високого рівня – 53% людей сказали, що вони були б готові приєднатися до мітингів протесту. Це не стало відображенням фактичної протестної поведінки. Його рівень майже не змінився, але вираз таких почуттів – це небувалий (для Росії) феномен. З тих пір люди про протест думають частіше, ніж раніше».
Може бути, це відбилося і на тому, що відбувається в Єкатеринбурзі або в Архангельській області, допустив Олексій Левінсон.
Дивіться також: Диявол криється у дрібницях: Xто допомагав у створенні “Чорнобиль”?
