Навіть у разі припинення міжнародної допомоги боротьба українців проти російських загарбників не припиниться, оскільки “залишиться дух”. Так у інтерв'ю для Голосу Америки прокоментував затримки схвалення нових пакетів допомоги Україні у США та ЄС офіцер ЗСУ Мирослав Гай.
“Боротьба не зупиниться”
“Українці змогли зберегти свою країну, націю, державність завдяки допомозі Сполучених Штатів, Європи і завдяки духу українського народу. Приберіть допомогу – залишиться дух. Ми будемо воювати, таке вже було неодноразово. Навіть коли був Радянський Союз, у нас протистояння і партизанський рух тривав до 60-х років минулого століття”, – сказав Гай.
Ми будемо воювати, таке вже було неодноразово.Мирослав Гай
Він також запевнив: “Якщо дійде до того, що ми залишимося без допомоги, то боротьба не зупиниться. Україна й під окупацією Радянського Союзу, якщо чесно, повноцінно була тільки 30 років, тому що до 60-х років тривала визвольна боротьба”.
“У нас нема іншого виходу, Україна довгий час переживала подібне, і цього разу ми так само будемо боротися. Просто у нас не буде умовних F-16, не буде домінування у повітрі, не буде достатньої кількості боєприпасів. Але ж не означає, що боротьба не триватиме”, – додав військовий.
Стосовно того, скільки військові України зможуть протриматися без західної підтримки, Мирослав Гай каже:
“Ми будемо триматися стільки, скільки зможемо. Тут питання у тому, що ви маєте на увазі під словом “триматися”. Чечня, наприклад, воювала дуже довго. Просто це повна руйнація країни. У Сирії так само не досягли результатів дуже швидко. Там масовано бомбардували сирійські міста, застосовували хімічну зброю, знищили культурні цінності, як Пальміра, що у будь-якої інтелектуально розвиненої людини викликає великий сум”.
“ЗСУ – це найсильніша армія у Європі”
Українські Збройні сили і сили оборони загалом набагато потужніші, ніж ополчення Чечні чи сирійські формування, каже Гай.
Ми триматися будемо довго, питання лише в тому, у якому стані буде країна після такого “тримання”.Мирослав Гай
“Я взагалі вважаю, що ЗСУ – це найсильніша армія у Європі, і за навченістю, і за досвідом бойових дій, і за вмінням застосовувати усі основні види зброї, які є у світі – і натівські, і європейські, й російські, і радянського зразка”, – запевняє військовий.
Він також додав: “Тобто ми триматися будемо довго, і питання лише в тому, у якому стані буде країна після такого “тримання”.
“Наступ і контрнаступ триває щодня”
Щодо актуальної ситуації на полі бою, то, каже Мирослав Гай, наступальні і контрнаступальні дії поблизу Авдіївки, Бахмута та інших українських міст на лінії фронту у війні Росії проти України тривають щодня – із застосуванням великої кількості артилерії з російського боку, дронів та інших засобів.
Стосовно питання наявності боєприпасів військовий зауважив: “Те, що США можуть виготовляти за рік, ЗСУ витрачають за два тижні, наприклад, боєприпаси калібру 155. Так само заводи країн Європи”.
Натомість брак боєприпасів, за оцінками Гая, відчуває і Росія:
“У них були великі запаси часів ще Радянського Союзу, але, за нашою інформацією, більшість із 7 мільйонів пострілів калібрової артилерії вони вже витратили. Тому Путін і шукав у Північній Кореї та Китаї можливості якось поповнювати запаси. Тобто зараз це основна проблема війни і в Росії, і для нас”.
Аналізуючи, чого наразі найбільше бракує українським військовим, Мирослав Гай першими називає американські далекобійні крилаті ракети "Томагавк" – стратегічні і тактичні ракети великої дальності.
Цього року стало відомо про намір Австралії придбати понад 200 Томагавків у Сполучених Штатів. Міністр оборони країни Річард Марлз заявив, що Австралія буде лише однією з трьох країн, які матимуть цей вид зброї – разом із США та Великою Британією.
“Ми інвестуємо в можливості, необхідні нашим силам оборони, щоб утримувати супротивників далі від наших берегів і для безпеки австралійців у складному та невизначеному світі, в якому ми живемо сьогодні”, — цитує заяву Марлза агенція Reuters.
Серед потреб ЗСУ, за словами Мирослава Гая – артилерія, авіація, ракети, безпілотники.
“Ніхто не розраховував, що у сучасній війні буде така вага артилерії, вже вважали, що від цього треба відмовлятися, – каже Гай. – Але всі побачили, що, як не дивно, в умовах роботи засобів радіоелектронної боротьби, супутникової розвідки старі “дідівські методи” – далекобійна артилерія – стали вагомим фактором на полі бою”.
Але основною зброєю, яка могла б допомогти побороти Росію, вважає Гай, стали б належні санкції.
“Найголовніша зброя, яку можна було б у цій війні застосовувати – це ефективні санкції проти Росії, її нафтової сфери, економіки. Якби це було застосовано у повному обсязі, то питання війни було б вирішене швидше”, – каже Мирослав Гай. Він також звернув увагу на те, що у російській зброї, яку збивають українці, виявляють електроніку не лише, наприклад, китайську, але і з країн Заходу.
“Це війна й економік”, – наголошує військовий. Він вказує, що нестача коштів зменшила б спроможність Росії платити солдатам і виплачувати пенсії.
“Перехід в оборону – це логічно”
Мирослав Гай вважає логічним рішення про перехід в оборону “на цьому етапі війни” задля збереження армії та виснаження російських сил на оборонних рубежах. “Це було б правильно”, – каже військовий.
“Оборону проводити легше, ніж наступальні дії – відповідно всіх книжок, що натівських, що радянських. Вам потрібно менше засобів, менше маневрів. Тому зараз було б логічно увійти з стан оборони і тримати її”, – вважає Гай, особливо з огляду на те, що, з його слів, у росіян теж обмежений потенціал: “У них є більший людський ресурс, але, бачимо, немає домінування у повітрі зараз, існує і певний паритет по артилерійських снарядах”.
Саме за кількістю людського ресурсу наразі Росія перемагає, наголошує Гай.
У цьому їй до того ж допомагає “абсолютне нівелювання людського життя”.
Гай також вкотре розкритикував ідеї про перехід на контрактну армію та відмову від строкової служби, оскільки саме це, каже офіцер, є основною передумовою нинішньої неготовності Європи до потенційної війни.
“Європа до війни взагалі не готова - і по збройних силах, і по інфраструктурі. Ми ж бачимо аналітичні доповіді Європейського союзу про пересування, наприклад, важкої техніки, кількості танків і людських ресурсів. Здається, зараз армія Польща одна з найпотужніших, але у них немає досвіду війни”.
Загрозу війни для Європи Гай називає “абсолютно реальною”.
Зима на фронті – потрібні хімічні грілки
Про чергову зиму на фронті Гай каже: проблеми ті ж самі, що взимку 2014-го, 2015-го та наступних років війни Росії проти України.
“Проблеми ті самі – холод. Зараз у нас ліпше з зимовою формою, амуніцією, але бої ведуться часто в умовах такої складної логістики, що є питання доставки засобів обігріву, наприклад. Коли є домінування дронів противника з тепловізійними камерами, коли кожну “нору” індивідуального захисту видно з повітря, ви не можете поставити буржуйку для обігріву, не може обігріватися вогнищем. А на позиції доводиться проводити 3-5 діб або й більше без можливості ротації. Тоді потрібна альтернатива”, – каже Гай.
Рятують, за його словами, зокрема хімічні грілки. Вони особливо потрібні фронту, як і засоби утеплення.
"Ми не зробили достатньо для того, щоб наступні покоління не мали проблеми війни"
“Це дуже ймовірно, – каже Мирослав Гай про те, чи воюватимуть з Росією діти нинішніх військових ЗСУ. – Ми не зробили достатньо для того, щоб наступні покоління не мали проблеми війни”.
Всіі ці війни влаштовувала РФ разом з партнерами і ніхто не приборкав і не зупинив цю агресію.Мирослав Гай
За його словами, на такий прогноз впливає і реакція на війну Організації Об'єднаних Націй, і певних країн світу, і навіть реакція громадськості:
“Ми не бачили великих протестів у світі проти нищення Пальміри і мирних міст Сирії, проти геноциду у Грузії, проти геноциду чеченського народу і проти багато інших злочинів. Здебільшого всі ці війни влаштовувала РФ разом з її партнерами і жодного разу ніхто не приборкав і не зупинив цю агресію. Тому складно сказати, що чекає наших з вами дітей. ми не підготували для них цей світ так, щоб у ньому було жити безпечно, це певна наша провина. Але маємо підготувати дітей так, щоб вони принаймні вміли виживати чи вживатися у цю реальність”, – зауважує Мирослав Гай.
