Трагедія в Ньютаунській школі, внаслідок якої загинуло 20 дітей та шестеро дорослих, викликало в Сполучених Штатах занепокоєння відносно стану психіатричної опіки в країні та, зокрема, ранньої діагностики і доступу хворих до лікування. Зокрема, стало очевидним, наскільки важко виявити навіть найсерйознішу хворобу, не говорячи вже про більш м’які відхилення. Медики кажуть, що головне для батьків – це не закривати очі на дивацтва власної дитини, але водночас і не панікувати. Звертайтесь до фахівців, радять вони, адже краще попередити трагедію, ніж потім переживати її наслідки.
Ось історія про одну таку родину, яка вже кілька років веде боротьбу з психічним захворюванням.
Ерік Паркс страждає на біполярний афективний розлад. Перший психотичний напад стався у нього в 19 років. Ерік Паркс говорить:
«Я не так багато з того пам’ятаю. Поганюча ситуація. Я не добре почувався, це напевно».
Мати Еріка Джинджер Сміт додає:
«Це був початок важкого періоду для Еріка і нелегких часів для родини».
Психічні захворювання не дають хворим можливості думати раціонально. Без професійної допомоги, люди з важкими психічними розладами не можуть ефективно функціонувати. Часом проблема полягає у тому, що вони перестають приймати ліки, які покращують їх самопочуття.
Мати Еріка намагалася кілька разів покласти сина у лікарню, але безуспішно. Більшість лікарень у США не лікують психічно хворих. А ті заклади, які приймають пацієнтів, виписують їх після короткої госпіталізації. У США не відпрацьована система, яка надає таким людям психологічну підтримку після перебування в лікарні. Також чимало з них не мають грошей на ліки чи на візит до спеціаліста.
Ерік згадує про те, як був бездомним, голодував, не приймав ліків.
«Я не хотів лікуватися. Тоді я ще не був готовий визнати, що в мене психічна хвороба і що мені треба приймати медикаменти чи щось подібне».
Реформувати систему психіатричної допомоги вкрай необхідно, – говорить Вейн Ліндстром, голова Інституту психічного здоров’я Америки:
«У нас є система охорони психічного здоров’я, у нас також є система охорони фізичного здоров’я. Але вони не інтегровані. А це треба робити негайно, тому що багато проблем, від яких страждають діти і дорослі, не є розділені».
Сьогодні Ерік живе у приватному закладі, де кваліфікований персонал стежить за його вчасним прийомом ліків і графіком дня. Але такий догляд є дуже коштовний і не фінансується з приватних чи державних програм. Для родин хворих це важкий фінансовий тягар. Мати Еріка була вимушена продати будинок, щоб оплатити перебування сина у цьому закладі. Між тим Ерік каже, що тепер почувається значно краще і навіть почав шукати роботу:
«Я би хотів знову зажити самостійним життям, можливо, знайти помешкання і жити окремо».
Говорить мати Еріка Джинджер Сміт:
«Якщо ми зможемо краще зрозуміти та приділити більшу увагу та ресурси психічному здоров’ю, то це стане значною допомогою величезній кількості родин».
На превеликий жаль, останніми роками чимало програм на підтримку психологічної допомоги в Америці зазнали значних скорочень.
Ось історія про одну таку родину, яка вже кілька років веде боротьбу з психічним захворюванням.
Ерік Паркс страждає на біполярний афективний розлад. Перший психотичний напад стався у нього в 19 років. Ерік Паркс говорить:
«Я не так багато з того пам’ятаю. Поганюча ситуація. Я не добре почувався, це напевно».
Мати Еріка Джинджер Сміт додає:
«Це був початок важкого періоду для Еріка і нелегких часів для родини».
Психічні захворювання не дають хворим можливості думати раціонально. Без професійної допомоги, люди з важкими психічними розладами не можуть ефективно функціонувати. Часом проблема полягає у тому, що вони перестають приймати ліки, які покращують їх самопочуття.
Мати Еріка намагалася кілька разів покласти сина у лікарню, але безуспішно. Більшість лікарень у США не лікують психічно хворих. А ті заклади, які приймають пацієнтів, виписують їх після короткої госпіталізації. У США не відпрацьована система, яка надає таким людям психологічну підтримку після перебування в лікарні. Також чимало з них не мають грошей на ліки чи на візит до спеціаліста.
Ерік згадує про те, як був бездомним, голодував, не приймав ліків.
«Я не хотів лікуватися. Тоді я ще не був готовий визнати, що в мене психічна хвороба і що мені треба приймати медикаменти чи щось подібне».
Реформувати систему психіатричної допомоги вкрай необхідно, – говорить Вейн Ліндстром, голова Інституту психічного здоров’я Америки:
«У нас є система охорони психічного здоров’я, у нас також є система охорони фізичного здоров’я. Але вони не інтегровані. А це треба робити негайно, тому що багато проблем, від яких страждають діти і дорослі, не є розділені».
Психічні захворювання не дають хворим можливості думати раціонально. Без професійної допомоги, люди з важкими психічними розладами не можуть ефективно функціонувати. Часом проблема полягає у тому, що вони перестають приймати ліки, які покращують їх самопочуття.
Сьогодні Ерік живе у приватному закладі, де кваліфікований персонал стежить за його вчасним прийомом ліків і графіком дня. Але такий догляд є дуже коштовний і не фінансується з приватних чи державних програм. Для родин хворих це важкий фінансовий тягар. Мати Еріка була вимушена продати будинок, щоб оплатити перебування сина у цьому закладі. Між тим Ерік каже, що тепер почувається значно краще і навіть почав шукати роботу:
«Я би хотів знову зажити самостійним життям, можливо, знайти помешкання і жити окремо».
Говорить мати Еріка Джинджер Сміт:
«Якщо ми зможемо краще зрозуміти та приділити більшу увагу та ресурси психічному здоров’ю, то це стане значною допомогою величезній кількості родин».
На превеликий жаль, останніми роками чимало програм на підтримку психологічної допомоги в Америці зазнали значних скорочень.
