Китай женеться за двома зайцями у політиці щодо війни Росії - американський китаєзнавець

Після візитів європейськиї посадовців до Пекіна навесні, тепер Китай відвідав держсекретар США Ентоні Блінкен. Західні посадовці заявляють, що Китай може відіграти конструктивну роль в досягненні справедливого миру в Україні, якщо йому вдасться переконати Росію вивести війська з України.

Візит Блінкена мав відбутись ще в лютому, але його перенесли через скандал із китайською повітряною кулею, що пролетіла над континентальною територією США. Американська влада заявляє, що куля збирала шпигунську інформацію, в Китаї ж наполягають – місія проводила метеорологічні дослідження.

Очікування від візиту держсекретаря США були дуже обмежені, а в опозиції у США взагалі сумнівались, наскільки потрібним був цей візит. Однак, сам факт того, що вперше за п'ять років держсекретар США відвідав столицю Китаю, а за президентства Джо Байдена вперше до Пекіна прибув американський високопосадовець, стало знаком налагодження каналів в комунікації США та Китаю.

Президент Китаю Сі Цзіньпін схвалив "прогрес" в перемовинах, а Блінкен під час брифінгу для преси наголосив на тому, що США з відкритими очима ставляться до співпраці з Китаєм, він також повторив тезу про те, що США та союзники вітають конструктивну роль Китаю у досягненні справедливого миру в Україні, що Китай не надає зброю Росії. Блінкен також озвучив занепокоєння США, що китайські компанії можуть давати Росії технології для війни, і закликав Китай пильнувати, щоб цього не сталось.

Китай, хоча і не засуджує агресію Росії проти України, утримується від відкритої військової допомоги РФ і декларує свою миротворчу місію. Про те, якою насправді є політика Китаю щодо російської війни, на чиєму боці Пекін у конфлікті, а також про позицію Індії, журналістка Української служби Голосу Америки Оксана Бедратенко поспілкувалась з американським китаєзнавцем та аналітиком Євразійської Групи США Елі Вайном.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.

Оксана Бедратенко, Голос Америки: Понад півтора року минуло з часу ескалації російського вторгнення до України. Якими зараз є відносини Китаю та Росії на тлі цієї ескалації війни?

Елі Вайн, китаєзнавець, Євразійська Група США: Стосунки міцнішають. Пам’ятаєте, за декілька тижнів до російського (повномасштабного) вторгнення до України, Китай та Росія підписали заяву, в якій заявили про необмежене партнерство. Війна триває, і китайці починають бачити деякі обмеження цього партнерства, зокрема, через те, що вторгнення Росії до України зруйнувало безпеку в Європі.

Прив’язка Китаю до Росії зруйнувала китайську дипломатію в Європі, і Китай певною мірою відчув наслідки партнерства з Росією. Але, зрештою, дуже важливо, відносини Китаю та Росії базуються на спільній ворожості особливо до Сполучених Штатів.

Стосунки США з Китаєм погіршуються, стосунки США з Росією практично відсутні, і стосунки Китаю та Росії зміцнюються.

О.Б.: Все більше американських та європейських делегацій їдуть до Китаю, намагаючись переконати його вплинути на Росію, щоб та вивела війська з України. Якою є позиція Китаю? Чи резонують ці аргументи з китайським урядом?

Е.В.: Гадаю, є великий розрив між сприйняттям і реальністю. Китай хоче, щоб його сприймали як можливого переговірника між Москвою та Києвом, як сторону дипломатії, якій довіряють, що він може просувати перемовини та мир. Але якщо подивитись на те, що саме пропонує Китай – мирний план з 12 пунктів, пропонований в лютому. Там навіть не вказується, що Росія – агресор.

Якщо почитати мирний план Китаю з 12 пунктів, з нього незрозуміло, хто є агресором - Росія чи Україна. Це загальні принципи. Хоча Китай каже, що має занепокоєння через війну, і гадаю, хоче її завершення, Китай не полишить Росію.

Китай хоче мати змогу, коли війна закінчиться, а всі війни колись закінчуються, брати участь в повоєнній відбудові України, але не хоче, щоб Росія програла.

Він намагається представити себе як посередник між Москвою та Києвом, який заслуговує на довіру, і відновити стратегічну довіру до Європи.

Гадаю, Китаю все складніше досягати всіх цих цілей. Як я казав, тісна прав’язка Китаю до Росії зруйнувала його дипломатію в Європі. Хоча Китай намагається представити себе як нейтрального посередника між Росією та Україною, не думаю, що ця дипломатія забезпечить Китаю теплий прийом на Заході.

В позиції Китаю щодо війни РФ в Україні – очевидні нестиковки

О.Б.: Ці цілі, які ви назвали: бути союзником Росії, але водночас брати участь в повоєнній відбудові України. Вони, як видається, суперечать одна одній.

Е.В.: Саме так. Є очевидні нестиковки між тим, чого Китай прагне досягнути. Гадаю, Китай думав, коли Росія вторглась до України, що війна завершиться за тижні, якщо не за дні. Думаю, ніхто не чекав, що війна триватиме і зараз, а Україна розпочне контрнаступ, який може зруйнувати територіальні здобутки Росії в Україні.

Китай заскочила зненацька сила українського опору і, чесно кажучи, недолугість російського війська. Тому вони намагаються балансувати. Він не хоче кидати Росію, але хоче представити себе як посередника у відносинах з Україною, який заслуговує на довіру.

Ці цілі, якщо і не повністю суперечать одна одній, не стикуються разом.

Щодо можливої ролі Китаю у повоєнній відбудові України, президент Зеленський, думаю, розмовляє з президентом Китаю, бо розуміє, що Україна не може собі дозволити посваритись з Китаєм. Є економічні стосунки. Але щодо вашого питання – є суперечливість в тому, чого хоче досягнути Китай, і це з часом посилюється.

О.Б.: Коли не стане можливості балансувати? Що має статись, щоб Китай визначився з позицією в конфлікті?

Е.В.: Гадаю, вони продовжать зволікати. Це ми побачили і тепер. Китай говорить загальні речі, про бажання миру, перемовин, але в кут себе заганяти не буде, не буде ставити себе в положення, коли треба робити вибір. Китай публічно не засудить Росію. Це не обговорюється. Китай не хоче, щоб Росія програла.

Китай не займе відверто антиросійську чи проукраїнські позицію. Він буде просувати пропозиції, формулювання та робити заяви, які не будуть зосереджуватись на Росії чи Україні, а зосередяться на Китаї, щоб представити Китай як посередника, що заслуговує на довіру. Але, знову ж таки, це складно, бо Сполучені Штати та Європейський Союз сказали Китаю: "Ми вітаємо вашу роль в тому, щоб тиснути на Росію з метою деескалації, просування мирного плану, що заслуговує на довіру".

Якщо Китай продовжить говорити, фактично, що Росія може продовжувати робити те, що робить, а Китай не буде зауважувати, ця позиція все більше втрачатиме силу. Однак, Китай продовжить зволікати, не підтримувати ту чи іншу сторону, щоб "як зберегти пиріг, так і з'їсти його". Але це важко зробити.

О.Б.: Якщо подивитись на економічний аспект цих відносин, США та союзники запровадили потужні санкції проти Росії, і Росія звертається за підтримкою до Китаю. Наскільки Китай готовий надати цю підтримку й відкрити свої ринки для Росії?

Е.В.: Китай не буде потурати Росії, не буде виконувати її бажання. Гарний приклад – перемовини щодо трубопроводів "Сила Сибіру". Путін сказав після нещодавньої зустрічі з Сі Цзіньпіном, що перемовини практично завершені, але Китай утримався.

Китай знає, що західні санкції значно послабили Росію, він може зволікати, щоб отримати енергоресурси від Росії на вигідніших умовах. Китай не поспішає укладати якісь угоди з Росією.

Однак, повторюсь, економічні відносини міцнішають. Основним рушієм цього тренду є спільна ворожість до Сполучених Штатів. Як Росія, так і Китай, хочуть обходити санкції, прагнуть дедоларизації.

Китай отримує газ від Росії, але не залежить від нього

О.Б.: Ви згадали про трубопровід "Сила Сибіру-2". Цей трубопровід призначений для того, щоб качати до Китаю газ з Ямалу, який раніше йшов до Європи. Чи має Росія шанс справді домогтись втілення цього проекту, зважаючи на більш стриману позицію Китаю?

Е.В.: Я думаю, що зрештою трубопровід запрацює, але, як я казав, Китай не поспішає. Я припускаю, що Китай утримуватиметься, допоки він зможе отримати істотні знижки на газ з цього російського трубопроводу.

Та зрештою він запрацює. Думаю, Китай не поспішає. Важливо, що Росія є вагомим постачальником енергоресурсів до Китаю і Китай хоче отримувати ці енергоресурси за зниженими цінами, однак, Китай не залежить від Росії. Гадаю, Китай активно диверсифікує джерела енергоімпорту і дивиться на Близький Схід та інші регіони, тому, гадаю, Китай не поспішає. Тобто, ймовірно, трубопровід запрацює, але лише після того, як Китай отримає знижки, на які очікує.

Пророцтва щодо кончини долара дуже перебільшені

О.Б.: Ви також згадали про долар. Країни БРІКС хочуть створити механізм, щоб уникнути розрахунки в доларах. Чи це становить велику загрозу для провідної ролі долара як світової валюти?

Е.В.: Наразі це не виклик. Ми вже роками і десятиліттями чуємо про загрозу для долара. Якщо подивитись – якою є альтернатива? Євро, єна, юань – жодна з цих валют не становить справжньої загрози для долара.

Якщо подивитись на роль долара раніше, на долар припадало приблизно 70% резервів центробанків світу. Зараз ця цифра ближче до 60%. Тому є стабільне падіння центральної ролі долара, але долар все ще далеко випереджає всі інші валюти, і є домінуючою валютою.

Гадаю, більш ймовірний сценарій не той, коли одна валюта замінить долар, а той, коли низка факторів послаблять долар.

Якщо більше країн, не лише конкурентів США, а і союзників та партнерів, шукатимуть шляхи обходу долара, з часом ці зусилля разом можуть зменшити роль долара в світових фінансах. Однак, наразі, гадаю, пророцтва щодо кончини долара сильно перебільшені.

Долар далеко обігнав всіх в якості домінантної резервної валюти. Я не думаю, що ренмінбі, або інша валюта становить загрозу в найближчій чи середньостроковій перспективі для цього статусу.

Індія все більш відкрито стає на бік Сполучених Штатів проти Китаю

О.Б.: Чи можете ви прокоментувати відносини Китаю та Індії. Росія звертається не лише до Китаю, але і до Індії. Чи означає це, що позиції цих двох країн щодо війни в Україні, а також санкцій, будуть зближуватись?

Е.В.: Щодо цих відносин я спочатку скажу про відносини Китаю та Індії, а потім - Індії та Росії. Думаю, позиція Індії щодо Росії відрізнятиметься від Заходу. Індія чітко показує, що хоче бути неафілійованою, і зберегти автономію зовнішньої політики.

Однак, важливо, що Індія вживає кроків, щоб зменшити енергопоставки, поставки зброї з Росії. Це не можна зробити одразу, через історію стосунків з часів Холодної війни, але Індія йде цим шляхом в темпі Делі, а не в темі Вашингтона.

Щодо відносин Китаю та Індії, вони погіршуються. Індія, звичайно, не йтиме нога в ногу зі Сполученими Штатами в політиці щодо Китаю, але переломним моментом стали сутички на кордоні Індії та Китаю влітку 2020 року. Тоді стосунки погіршились, і Індія більш відкрито стає на бік США не лише в плані безпеки, але і коли йдеться про технології, економіку.

Нещодавно Китай та Індія видворили журналістів один одного. Індія розуміє, що не може повністю віддалитись від Китаю, бо є потужні економічні стосунки, але напрямок зрозумілий – Індія більш відкрито стає на бік Сполучених Штатів проти Китаю.