Спеціальні потреби

"24 лютого мене "замкнуло" і я зрозумів, що співати більше не можу." Як військові музиканти після поранень допомагають Україні


Колектив військових музикантів, учасників "Культурного десанту", під час концерту у Вашингтоні 21 травня 2024 р.
Колектив військових музикантів, учасників "Культурного десанту", під час концерту у Вашингтоні 21 травня 2024 р.

Українські військові музиканти, учасники проєкту "Культурний десант", із 30-денним концертним туром приїхали до США, щоб ще раз привернути увагу американців до війни Росії проти України, а також подякувати Вашингтону за надану допомогу.

Гурт із п'яти військових музикантів 21 травня виступив у Вашингтоні, далі в їхньому концертному графіку - заходи у Філадельфії, Далласі, Нью-Йорку, Детройті та Чикаго.

Серед учасників туру - співаки та музиканти, які з початком повномасштабної війни взяли до рук зброю, але змушені були відкласти її через поранення. Зрештою вони знову повернулися до музики, якою тепер підтримують українську армію.

Юрій Іваськевич із Запоріжжя для виступу у Вашингтоні обрав відому на весь світ пісню "O Sole Mio" не випадково. Розповідав глядачам у США, що вона була написана в українській Одесі, а також про те, що з її виконанням у нього повʼязана особиста історія:

"Я саме цю пісню співав своїй дружині, а ще в мене позивний - "Паваротті", тому потрібно було щось заспівати з цього репертуару."

Майже все життя Юрій присвятив співу, він виступав на сцені Запорізької обласної філармонії, а також як сольний артист. Чоловік розповідає, що припинив співати, коли розпочалася повномасштабна війна Росії проти України:

"24 лютого мене ось так "замкнуло" і я зрозумів, що співати більше не можу і не хочу, що потрібно щось змінювати... Я пішов у Запорізький центральний військкомат, потрапив у 110-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони в Запорізькій області. Тож де вела бої ця бригада, там я і воював."

Позивним для Юрія із першого дня війни стало прізвище італійського оперного співака, пісні з репертуару якого він виконував до служби.

"Паваротті так Паваротті, хіба я гірший?... І я був лише один такий, тож, принаймні, в моєму підрозділі всі знали Паваротті", - жартує Юрій.

Соліст Юрій Іваськевич із першого дня повномасштабної війни записався до Сил територіальної оборони, узявши позивний "Паваротті"
Соліст Юрій Іваськевич із першого дня повномасштабної війни записався до Сил територіальної оборони, узявши позивний "Паваротті"

Він додає, що коли йшов воювати, не думав, що колись співатиме знову. Юрій став старшим стрільцем, брав участь у боях переважно на Запорізькому напрямку, а 11 липня 2023-го року він наступив на міну.

"Добре, що мене хлопці швиденько витягнули... Я потрапив у шпиталь, мені відрізали ногу. Сказали, що п'ята не відновиться, на жаль," - пригадує Юрій.

Він пережив кілька операцій, протезування, реабілітацію. Одного дня у шпиталь, де перебував Юрій, з виступом приїхали учасники проєкту "Культурний десант".

"І я звернув увагу на піаніста, Мишка Олійника. Я тоді подумав - класний піаніст, я б із ним заспівав... А потім я випадково зустрівся з Миколою Сєргою, який сказав: "Давай до нас!"... І я подумав, а чому б і ні. Адже це робота, з якою я стовідсотково впораюсь і при цьому буду корисним нашій державі", - розповів Юрій.

Так чоловік знову повернувся на передову уже як учасник проєкту "Культурний десант", аби підтримувати військових своїм співом.

"Десь за 10 кілометрів від "нуля", де хлопці можуть перепочити, сховатися, це може бути якась хатка, навіс із маскувальної сіті... І "O Sole Mio" можу заспівати їм, і "Wonderful Life", де ще вони таке послухають? Але при цьому i "Ой на горі та й женці жнуть", і "Червона рута"... Вони з задоволенням підспівують," - каже Юрій.

Вокаліст зізнається, що хоча до співу на передовій спочатку ставився скептично, швидко змінив свою думку:

Ми їх трішечки лікуємо. Вони відволікаються від усього

"Потреба є, кажу вам відверто... Просто, розумієте, там прилітає, люди перебувають постійно у стресі. Це складно, морально важко. А тут приїжджають колеги - і мені не потрібно нічого пояснювати, в моїх очах видно, що я все знаю і все розумію. А коли ще з іншими учасниками заспіваю щось, то вже зовсім інша справа. Людині, попри все, хочеться трішечки якоїсь радості, хочеться домашнього тепла, затишку. Ми їх трішечки лікуємо. Вони відволікаються від усього."

У 22-річному віці Ольга Рукавішнікова відклала скрипку, на якій грала з дитинства, і взяла до рук зброю.
У 22-річному віці Ольга Рукавішнікова відклала скрипку, на якій грала з дитинства, і взяла до рук зброю.

Із "Культурним десантом" до Вашингтона приїхала і скрипалька та військова Ольга Рукавішнікова, яка з чотирьох років займається музикою.

"У мене спочатку як фах були скрипка та фортепіано. А років із тринадцяти я займаюсь симфонічним диригуванням. У мене було достатньо конкурсів, багато цікавих концертів, були виїзди за кордон... Були дуже великі плани, саме на початок війни планувалося дуже багато серйозних конкурсів: конкурс імені Сібеліуса, наприклад, конкурс імені Ізаї, але так сталося, що розпочалася війна," - розповіла Рукавішнікова.

У 22-річному віці Ольга відклала скрипку і взяла до рук зброю, яку, каже, опановувала "на ходу":

"Я з першого дня у Збройних силах. І тоді неспокійно було в Києві та області. Тож так сталося, що 24-го лютого ввечері нам роздали автомати, а 25-го ми вже встигли постріляти, звісно, не в тирі і не на полігоні. Тому якось все освоїлося. А потім були навчання, але це вже згодом."

До повномасштабної війни музикантка не мала війського досвіду, але цікавилася зброєю. У Збройних силах України вона стала гранатометницею, проте, каже, встигла осовоїти чимало інших видів озброєння та виконувала багато функцій у війську. А от скрипку Ользі довелося лишити вдома.

"На бойових позиціях їх нічого робити, і там немає можливості зберегти інструмент у нормальному стані. Наскільки мені була потрібна скрипка в цей момент? Якщо чесно, було відчуття, що я до неї повернуся, але що зараз це не на часі," - пригадує Ольга.

Вона воювала, зокрема, на Запоріжжі та Харківщині, була поранена кілька разів, унаслідок одного з поранень втратила око.

Наразі паралельно з навчанням на диригентку в Київській консерваторії скрипалька-військова опановує нову військову справу - керування безпілотниками.

"На мене чекає мій підрозділ, який зараз займається ударними БПЛА, я саме для цього дуже наполегливо тренуюся, і щойно буде можливість - одразу повернусь, я вже дуже цього чекаю," - каже Ольга.

При цьому скрипалька радіє можливості виступати разом із "Культурним десантом", адже вважає, що музика не буває зайвою в будь-якій ситуації, зокрема й на передовій:

"У моєму репертуарі майже завжди лунає "Мелодія" Скорика. Причому раніше я її майже не виконувала, але зараз вона дійсно в тему, вона багато чого передає. Також зазвичай я виконую "Літо", а саме частину "Гроза" Вівальді. Ці два твори - це основне."

Українські військові музиканти приїхали до США, щоб ще раз привернути увагу американців до війни й подякувати Вашингтону за допомогу
Українські військові музиканти приїхали до США, щоб ще раз привернути увагу американців до війни й подякувати Вашингтону за допомогу

Із концертами до США приїхали також військовий і бандурист Тарас Столяр, піаніст зі Збройних сил Михайло Олійник, а також засновник проєкту "Культурний десант", військовий і музикант Коля Сєрга.

Засновник проєкту розповів, що до "Культурного десанту" наразі залучено близько 80 військових та ще кількадесят цивільних.

"Щоденно працює п'ять груп на передовій, одна група виступає для цивільних і займається переважно рекрутингом, ще одна - реабілітаційними закладами, а також є одна міжнародна група. В кожної з груп відбувається від двох до чотирьох заходів щоденно. Тож на день у нас проходить близко 20 заходів," - каже Сєрга.

За його словами, "Культурний десант" виконує багато важливих функцій, зокрема емоційно розвантажує військових та повертає їм відчуття "нормальності," тим паче музику для них виконують люди, які розуміють, що таке фронт. Більшість учасників проєкту мають бойовий досвід, а частина зазнали важких поранень, які вплинули на їхню творчість. Тож репеуртуар виконавців змінюється разом із перебігом війни.

Ситуація змінюється, ти підбираєш слова, які будуть актуальні тут і сьогодні

"Війна змінює. Тож те, що співалося в перший рік війни, я зараз практично нічого з цього не співаю, і це я лише про себе кажу, я не кажу про інших. Ти рефлексуєш. Ситуація змінюється, ти підбираєш слова, які будуть актуальні тут і сьогодні, і пропускаєш їх через призму мистецтва," - каже Сєрга.

До туру українських військових у США долучилася також співачка з Одеси Валерія Вовк, яка навчалася в американському Музичному коледжі Берклі і зараз мешкає у США. Вона, зокрема, виконує пісні Володимира Івасюка.

"Для мене це дуже крута можливість, бо я не вдома, тобто я не можу фізично допомогти так, як би хотіла, знаходячись там. Тож для мене це неймовірна можливість зустрітися з усіма цими людьми, які стільки всього пройшли, виступати з ними і проводити культурну адвокацію для України," - розповіла Валерія.

Глядачі у США, які прийшли на концерт на знак підтримки України, вважають такі заходи важливими для світової аудиторії.

"Я думаю, ця подія надихає людей задуматися, продовжувати думати про необхідність припинення війни... Музика - це мова світу. І вона об’єднує нас," - розповіли відвідувачі концерту у Вашингтоні Том i Мія Веллінг.

Дивіться також:

  • 16x9 Image

    Ірина Шинкаренко

    Кар'єру на українському телебаченні розпочала у 2008 р., до Української служби Голосу Америки долучилася у 2022 р. Найбільше люблю розповідати про сильні і добрі вчинки “звичайних” людей.

Розсилка

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG