Втекти від потоку коронавірусних новин у наш час дуже складно. Але можливо. У цьому допоможуть книги, на читання яких в декого лише зараз з’явився час. Українська редакція «Голосу Америки» пропонує 5 книг – на різні смаки та інтереси.
“Скандал сторіччя” Ґабріеля Ґарсія Маркеса
«Скандал сторіччя» - це збірка статей колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсія Маркеса для газет і журналів із 1950 по 1984 рік. Тут є і репортажі про таємничі зникнення людей і святих, замальовки про найважливішу людину в країні – перукаря президента (бо він, бриючи політика щоранку, може легко перерізати йому горло), і про те, куди ідуть листи без адресатів або ті, які неможливо доправити (у столиці країни Боготі існувало справжнє «кладовище» загублених листів). Маркес завжди вважав себе, перш за все, журналістом, а вже потім – письменником. Але я б додала – магічним журналістом. Ось лише кілька рядків із однієї його статті «Зрозуміла помилка»:
«Зранку у вівторок, коли він відкрив очі і відчув, як кімната абсолютно заповнилася величезним головним болем, джентльмен був переконаний, що він гуляв лише одну ніч і прокидається в неділю зранку…Коли він відкрив очі повністю, головний біль, який заповнював кімнату, присів біля його ліжка». - Юлія Ярмоленко (ведуча, журналістка, редакторка)
“Світова війна Z” Макса Брукса
Що спільного в зомбі-апокаліпсису та пандемії коронавірусу? Виявилось, багато чого. “Світова війна Z” Макса Брукса - це незвичайний твір про зомбі. Книга складається зі звітів та інтерв'ю очевидців, які пережили апокаліпсис 10 років тому. Всі ці історії збираються представником ООН для звіту про перебіг катастрофи. Криза постає з різних точок зору, різних країн, різних соціальних та економічних прошарків, людей різного віку та віросповідання. І ця картина дуже схожа на наслідки будь-якого стихійного лиха, зокрема пандемії коронавірусу КОВІД-19. Моделі поведінки, геополітика та класова нерівність – усе подібне. Шляхи подолання та виходу з кризи - теж.
Прочитати цю книжку мене надихнула суперечка акторів Бреда Пітта та Лео Ді Капріо за право на екранізацію цього твору. Ді Капріо ставив за мету знімати, не відступаючи від оригіналу, а Пітт, натомість, лише хотів взяти головну ідею книги за основу. Студія Бреда Пітта Plan B Entertainment перемогла і зняла фільм із однойменною назвою та Піттом у головній ролі, який вийшов на екрани у 2013-му році. Мені стало цікаво уявити, яким би був фільм, якби право на екранізацію отримав би Лео.
“Світова війна Z”, це - своєрідне продовження іншого твору Макса Брукса
“Посібник з виживання серед зомбі”, де зібрані поради щодо поведінки та підготовки до апокаліпсису. А також деталі про вірус, його походження та розвиток. Цю книжку я ще не читав, але напевне вже варто почати. - Сашко Даниленко (графічний дизайнер)
Серія книг про пригоди Ераста Фандоріна Бориса Акуніна
Ці захоплюючі твори чудово підходять для читання на карантині. Борис Акунін майстерно переносить читача у світ блискучого й благородного детектива та передає атмосферу Російської імперії та Європи на зламі 19 і 20 століть. Фандорін подорожує країнами світу, поринає у різні культури й кидає виклик найзухвалішим злочинцям епохи. Тож, не виходячи з дому, можна відчути себе у вирі подій, що перехоплюють подих. - Марія Прус (журналістка, ведуча)
“Дорослі у кімнаті” Яніса Варуфакіса
(Від редактора: книга доступна англійською та російською мовами).
Пам’ятаєте байки про “ледачих” греків, які живуть “не відповідно до своїх засобів” і яких щоразу “викупає” Європа? Книжка Яніса Варуфакіса “Дорослі у кімнаті” кидає виклик затертій до стану “історичної правди” картинці
Англійський вислів “adults in the room” (дорослі у кімнаті) здебільшого використовують для позначення присутності тверезомислячих державних мужів серед мрійників, популістів та некомпетентних політиків. Варуфакіс без прикрас та відверто пише про важливі розмови та посиденьки з Обамою, очільниками МВФ, європейських фінансових установ та про те, як загалом приємні манери одних і благі наміри інших жодним чином не завадили європейським фінустановам переламати Грецію через коліно.
Варуфакіс розповідає, за яких умов кредиторам важливіше “нагнути боржника”, ніж повернути гроші, які боржник взяв, а ще про те, як може змінитись і не дати очікуваного результату команда, яка приходить до влади з широкою підтримкою народу. Найбільше запам’яталось, як зраджували одне одного грецькі чиновники; як з міністра “ліпили” “агента Сороса"; як перемога на виборах та загальна підтримка народом певної політики ще не означає, що цю політику можна реалізувати. А ще - коли Варуфакісу прийшли товкти обличчя грецькі анархісти, він втягнув їх у розмову та примусив слухати, але лише після того, як його дружина врятувала міністра від побиття, закривши чоловіка своїм тілом. - Олексій (веб-редактор, журналіст)
“Сліпота” Жозе Сарамаго
Кілька тижнів тому у багатьох з нас життя кардинально змінилось - ми намагаємось знайти баланс між роботою з дому, домашніми справами, доглядом за дітьми. Як ніколи переживаємо про здоров'я, багато з нас дбають також про здоров'я інших людей.
Я глибоко переконана, що вийти з цієї глибокої світової пандемії допоможе лише підтримка, допомога між людьми, країнами, урядами та окремими політиками. Саме тому рекомендувала б у цей час прочитати книгу “Сліпота” португальського письменника Жозе Сарамаго, нобелівського лауреата з літератури.
Якби у нас існувало міністерство морального здоров'я нації, це видання стало б обов'язковим посібником у цій галузі.
У книзі мова йде про загадкову епідемію, де люди починають масово втрачати зір, а лікарі неспроможні цьому зарадити. Хворі (тобто сліпі) опиняються у повному мороці, без жодних орієнтирів, не лише фізичних, а й моральних.
У книзі мова йде про загадкову епідемію, де люди починають масово втрачати зір, а лікарі неспроможні цьому зарадити.
Неінфіковані люди намагаються дистанціюватись від заражених і створюють своєрідне гетто - карантинне містечко для “хворих”. Поступово до заражених починають ставитися як до відходів суспільства, мовляв, вони винні у тому, що захворіли.
Книга прекрасно ілюструє, наскільки небезпечною стає людина, яку огорнув страх. Як далеко вона здатна зайти у своїй жорстокості, аби не допустити поширення загадкового вірусу.
Так, той самий страх, який відчували українці, що не пускали приїжджих із Уханя. Той самий страх, через який донька у Тернопільській області змушена тягти з лікарні тіло батька у мішку, бо всі інші бояться заразитися.
Моя приятелька зауважила, що цей роман є нагадуванням для всіх нас, що навіть за жахливих і непередбачуваних обставин, важливо залишатися людьми, і не перетворитися на диких неконтрольованих тварин.
Книжку читати нелегко, автор уникає розділових знаків, ніби навмисне, щоб залишити читача без орієнтирів. Але це не заважає повністю зануритись в історію і пережити її разом з героями роману.
Рекомендую цю книгу тим, хто не боїться думати і хоче завжди лишатися людиною. - Ірина Матвійчук (журналістка)
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Дивіться також: Як українцям у США живеться в умовах карантину. Відео
