Слідом за податковою та адміністративною реформами українська влада збирається найближчим часом провести і пенсійну реформу. За словами Віктора Януковича, зволікання у цій справі може спровокувати соціальну кризу. Що саме пропонує влада змінити у пенсійному законодавстві і як це може позначитись на економічному становищі країни - у студії «Голосу Америки» розповів експерт Інституту міжнародної економіки імені Пітерсона, що у Вашингтоні, доктор економічних наук Назар Холод.
Ширша аналітика з приводу інформаційних повідомлень українських урядовців щодо пенсійної реформи - в статті Назара Холода:
Однією з найважливіших реформ, про які заявила теперішня влада в Україні є пенсійна реформа. Її важливість важко переоцінити, ця реформа вкрай потрібна країні і зволікати з її проведенням не можна. В Україні про проведення пенсійної реформи говорили роками, однак ніяких реальних кроків у цьому напрямку зроблено не було. У проведенні пенсійної реформи, як і багатьох інших, Україна суттєво відстає від наших сусідів, яка ці реформи провели наприкінці 1990-х – початку 2000-х років.
Нарешті теперішній уряд рішуче взявся за реалізацію пенсійної реформи. І хоча про пенсійну реформу говорять упродовж останніх кількох місяців, чіткого уявлення про те, що вона передбачає у громадян так і не сформувалося. Основна проблема влади полягає у тому, що вона не хоче чи не може проводити діалог із суспільством. Суперечливі висловлювання урядовців посилюють невпевненість громадян у майбутньому, а не небажання чиновників відкрито обговорювати заплановані свої дії призводять до значних соціальних і економічних втрат. Проаналізуємо інформаційні повідомлення урядовців щодо пенсійної реформи в Україні.
Після переформатування Кабінету Міністрів Прем’єр-міністр Микола Азаров призначив віце-прем’єр-міністра і міністра соціальної політики Сергія Тігіпка відповідальним за проведення пенсійної реформи. Азаров також зобов’язав провести «серйозну роз'яснювальну та консультаційну роботу із залученням представників громадських організацій». Під час зустрічі з адміністратором програми розвитку ООН, керівником групи розвитку Гелен Кларк Тігіпко оголосив, що закон про пенсійну реформу буде подано до Верховної ради 13 грудня 2010-го року.
І справді, проект «Закону про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за номером 7455 був зареєстрований на сайті Верховної Ради 13 грудня 2010-го року. Однак самого тексту законопроекту на сайті не було. Не з’явився він і в наступні дні. Не було цього законопроекту на сайті Міністерства соціальної політики. Про інформаційний супровід наших органів влади не варто і говорити. Новини сайту міністерства у рубриці «Пенсійний фонд» закінчуються у жовтні 2009-го року. Якщо поглянути на інформацію у рубриці «Пенсійна реформа» на сайті Пенсійного фонду України, то новини також закінчуються у жовтні 2009-го року. Відтак жодної офіційної інформації про стан і напрямки пенсійної реформи в Україні отримати неможливо.
Єдине, на що можна покладатися при дослідженні намірів уряду щодо пенсійної реформи так це Програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яка була напрацьована Комітетом з економічних реформ при Президентові України і була представлена Віктором Януковичем 2 червня 2010-го року. У цій програмі серед заходів стабілізації солідарної пенсійної системи наголошено на необхідності: «підвищити мінімальну тривалість страхового стажу для одержання пенсії за віком з поточних 5 до 15 років; стимулювати більш пізній вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років; вирівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків (поступово, з кроком по 6 місяців щороку протягом 10 років)». Отже, Президент у своїй програмі економічних реформ наголосив на необхідності підвищення пенсійного віку жінок (зрозуміло, щоб зрівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків потрібно підвищити його для жінок: ніхто не подумає, що пенсійний вік для чоловіків може знизитися).
Другим важливим джерелом інформації про про плани щодо пенсійної реформи є Меморандум про економічну і фінансову політику з Міжнародним валютним фондом. 16 липня 2009-го року ці документи за підписом Прем’єр-міністра Миколи Азарова, міністра фінансів Федора Ярошенка і голови Національного банку України Володимира Стельмаха були направлені МВФ. Наведемо дослівно текст, що стосується пенсійної реформи: «Для вирішення структурних проблем системи пенсійного забезпечення ми до кінця вересня 2010-го року подамо на розгляд до Верховної Ради законопроект, який планується ввести у дію до кінця грудня 2010-го року (структурний маяк), що передбачатиме:
• підвищення мінімального необхідного страхового періоду з 5 до 15 років;
• поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, із щорічним підвищенням на 6 місяців кожного року, починаючи з 2010-го року, маючи на меті вирівняти пенсійний вік для усіх працюючих;
• подовження на 10 років робочого стажу, необхідного для отримання пенсійних виплат у повному обсязі».
З цього стає абсолютно зрозуміло, що уряд буде підвищувати пенсійний вік жінок з 55 до 60 років. Зрозуміло чи не зрозуміло? Як для кого - наприклад Азарову незрозуміло. В офіційному повідомленні, що опубліковане 5 листопада на сайті уряду сказано: «Ні Президент, ні Прем‘єр-міністр ніколи не говорили про те, що з 2011-го року буде підвищений пенсійний вік. Навіщо ми ведемо дискусію про ті питання, які ніколи не стояли у порядку денному?».
Чи Азаров не читав Програми економічних реформ Президента? Чи Азаров не читав тексту листа до МВФ, якого він підписав? Якщо він не читав що підписував, тоді це не професійно. Якщо він це читав, але каже що не читав, тоді він брехун. Яка відповідь вам подобається більше? У будь-якому разі ми маємо вибір між непрофесіоналом і брехуном.
Віце-прем'єр Сергій Тігіпко відмовився назвати основні положення законопроекту і підкреслив, що громадське обговорення законопроекту буде проводитися паралельно з розглядом його в парламенті. Тобто обговорення буде тоді, коли будемо голосувати? Таке ставлення до надзвичайно чутливої теми може спровокувати хвилю соціального неспокою. Невже прийняття Податкового кодексу нічого не навчило наших урядовців? Саме небажання влади обговорювати і пояснювати свої дії призвело до Майдану підприємців. Невже для того, щоб влада почала чесно розказувати про свої плани потрібний ще й Майдан пенсіонерів?