Охоронці Кеннеді розповіли подробиці вбивства президента

48 років тому, у листопаді 1963-го року світ потрясла звістка про вбивство президента США Джона Кеннеді. Трагедія призвела до серйозних змін у роботі таємної служби, яка відповідає за безпеку глави держави та його родини. Самі спецагенти, які того дня знаходились поряд з президентом, у минулому мало говорили публічно про подробиці вбивства. Однак, нещодавно світ побачила книга з їх спогадами «Охорона Кеннеді».

Колишній агент охорони президента Клінт Гіл розповідає, що охороняти Кеннеді було не легко:

«Президент Кеннеді любив ходити в народ. Він не любив, щоб між ним та людьми хтось був».

22 листопада 1963-го починалося як будь-який день у житті президента, незважаючи на те, що Кеннеді відвідував місто Даллас у Техасі, штаті, де його не дуже полюбляли.

«Ми підозрювали, що можуть виникнути проблеми. Але не було ніяких попереджень про загрозу, ніякої інформації про серйозну небезпеку», – каже Гіл.

Під час першого пострілу Клінт Гіл був у машині позаду президента: «Я побачив, що президент схопився за горло і схилився наліво, я зрозумів, щось сталося. Тож я побіг у напрямку президентської машини з думкою заскочити у неї. Коли я майже стрибнув у машину, пролунав третій постріл».

Все тривало лише хвилину, але шрам у душі Клінта залишився на все життя:

«Я відчуваю себе винним. Я єдиний, хто міг щось змінити того дня».

Убивство сколихнуло країну та таємну службу. Агент Джеральд Блейн того трагічного дня не був у Далласі, однак перебував у Техасі. Він покладає вину на нестачу ресурсів:

«У 1963-му році ми мали 330 агентів, з них лише 34 працювали на Білий дім».

Як розповідає Блейн, того часу охоронці президента не мали навіть засобів зв’язку, не мали радіо, подавали сигнали жестами рук.

«У нас були фотографії осіб, які викликали підозру і ми намагалися запам’ятали їх обличчя. Покладалися лише один на одного», – пригадує Блейн.

Саме Джеральд Блейн, за допомогою письменниці Лізи Маккабін, написав книгу про охорону Кеннеді.

«Ті події примусили їх усвідомити важливість роботи служби. Їм нарешті вдалося переконати Конгрес виділити більше коштів. До того вони роками безуспішно просили збільшити бюджет служби. Адже знали, що не можуть повноцінно захистити президента», – зазначає Ліза Маккабін.

Після загибелі Кеннеді, Клінт Гіл охороняв ще трьох президентів та доріс до посади помічника директора таємної служби. За його участі було запроваджено багато змін. Президенти перестали подорожувати у відкритих автомобілях, служба охорони розширилась і отримала засоби зв’язку. Однак, замучений докорами совісті Клінт пішов на пенсію у 1975-му році. Ліза Маккабін та Джеральд Блейн вмовили Клінта та інших агентів таємної служби поділитися своїми спогадами про той трагічний день. Участь у написанні книги, каже Гіл, мала терапевтичний ефект на нього:

«Особливо можливість зустрічатися і говорити з людьми, відповідати на багато питань, адже у людей залишилось ще багато запитань».

Одне з найбільш популярних питань – чи вважає Клінт, що вбивця діяв самостійно. Гіл відповідає, що довіряє висновкам комісії, яка встановила, що Лі Гарві Освальд діяв сам.

З часу вбивства Кеннеді, президенти США тричі ледве не загинули від кулі вбивць. У 1975-му році Джеральда Форда двічі безуспішно намагалися вбити під час візитів до Каліфорнії.

У 1981-му році у президент Рональда Рейґана стріляв Джон Гінклі Джуніор. Вбивця поранив президента, охоронця Тіма Маккарті та прес-секретаря Білого дому Джеймса Бреді. Однак, усі троє вижили. Інцидент спонукав до чергових нововведень, – каже колишній охоронець президента Рейґана Тім Маккарті:

«Після цього було запроваджено металошукачі для перевірки усіх хто знаходиться неподалік президента. З того часу не було жодної вдалої атаки на наших президентів вбивцею одинаком».

Однак нещодавній випадок вкотре підкреслив небезпеку, яка походить від фанатиків, дії яких майже неможливо передбачити. Таємна служба нещодавно заарештувала мешканця штату Огайо, який 11 листопада зробив кілька пострілів по Білому дому зі снайперської рушниці. Кулі зупинило непробивне скло. Чергове нагадування про важливість та складність завдання таємної служби.