Засідання ООН щодо знакового Договору про нерозповсюдження ядерної зброї мало відбутись в 2020 році. Відкладена через пандемію конференція нарешті розпочинається в понеділок.
Війна Росії в Україні реанімувала побоювання щодо ядерного протистояння та посилила нагальність спроб зміцнити договір 50-річної давнини.
«Це дуже, дуже важкий момент», — сказала Беатріс Фін, виконавчий директор Міжнародної кампанії за скасування ядерної зброї, яка отримала Нобелівську премію миру.
Вторгнення Росії, яке супроводжується зловісними посиланнями на її ядерний арсенал, "є настільки значущим для договору та справді чинить на нього сильний тиск, - сказала вона. - Те, як уряди реагують на ситуацію, сформує майбутню ядерну політику".
Чотиритижнева зустріч має на меті досягти консенсусу щодо наступних кроків, але очікування щодо домовленості невеликі.
Тим не менш, президент Швейцарії Ігнаціо Кассіс, прем’єр-міністри Японії Фуміо Кісіда та Фіджі Френк Баінімарама, а також понад десяток міністрів закордонних справ є серед учасників з щонайменше 116 країн, за словами офіційного представника ООН, який говорив за умови анонімності, оскільки він не мав права виступати публічно перед конференцією.
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який діє з 1970 року, виконується найкраще з усіх угод про контроль над озброєннями. 191 країна приєдналася до цього договору.
Країни, які не мають ядерної зброї, пообіцяли не здобувати її, тоді як ядерні країни Британія, Китай, Франція, Росія (тоді Радянський Союз) і Сполучені Штати погодилися вести переговори про ліквідацію своїх арсеналів. Усі підтримали право кожного розвивати мирну атомну енергетику.
Індія та Пакистан, які не підписали, продовжували розробляти бомбу. Так само зробила Північна Корея, яка ратифікувала пакт, але пізніше оголосила про вихід з нього. Вважається, що Ізраїль, який не підписав, має ядерний арсенал, але не підтверджує і не спростовує цього.
Проте Договір про нерозповсюдження допоміг обмеєити кількість нових країн у ядерній галузі (президент США Джон Ф. Кеннеді одного разу передбачив до 1975 року 20 держав, які матимуть ядерну зброю) і слугує основою для міжнародної співпраці у сфері роззброєння.
Загальна кількість ядерної зброї в усьому світі скоротилася більш ніж на 75% порівняно з піком середини 1980-х років, головним чином завдяки завершенню холодної війни між США та колишнім Радянським Союзом. Але, за оцінками експертів, у всьому світі залишається приблизно 13 000 боєголовок, переважна більшість у США та Росії.
Зустрічі для оцінки того, як працює договір, мають відбуватися кожні п’ять років, але конференція 2020 року неодноразово відкладалася через пандемію коронавірусу.
Проблеми тим часом лише зросли.
Розпочинаючи в лютому війну в Україні, президент Росії Володимир Путін попередив, що будь-яка спроба втручання призведе до «наслідків, яких ви ніколи не бачили», і підкреслив, що його країна є «однією з найпотужніших ядерних держав». Кілька днів потому Путін наказав привести російські ядерні сили в стан підвищеної бойової готовності, що генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш назвав «страшним».
"Перспектива ядерного конфлікту, яка колись була немислимою, тепер знову стала реальною", - сказав він.
Події в Україні створюють складний вибір для майбутньої конференції, сказала Патриція Льюїс, колишній співробітник ООН з питань роззброєння, яка зараз працює в аналітичному центрі з міжнародних справ Chatham House у Лондоні.
«З одного боку, щоб підтримати договір і те, що він означає, урядам доведеться звернути увагу на поведінку та загрози Росії, — сказала вона. - З іншого боку, це ризикує розділити учасників договору».
Ще одна незручна динаміка: війна посилила побоювання деяких країн щодо відсутності ядерної зброї, особливо тому, що колись Україна розміщувала, але відмовилася від радянської ядерної зброї.
Україна — чи не єдина гаряча тема.
Схоже, Північна Корея нещодавно готувалася до першого випробування ядерної зброї з 2017 року. І розмови про відновлення угоди, яка має на меті утримати Іран від розробки ядерної зброї, знаходяться в підвішеному стані.
США та Росія мають лише один договір про обмеження ядерної зброї та розробляють нові технології. Минулого року Велика Британія підняла обмеження на свої запаси. Китай каже, що він модернізує — або, як стверджують США, розширює — третій за величиною ядерний арсенал у світі.
Посол США Адам Шейнман, спеціальний представник президента з питань нерозповсюдження ядерної зброї, сказав, що Вашингтон сподівається на «збалансований» результат, який «встановлює реалістичні цілі та просуває інтереси нашої національної та міжнародної безпеки».
АР надіслала запит до російської місії в ООН щодо цілей Москви щодо конференції: але не отримала негайної відповіді.
У Пекіні речник Міністерства закордонних справ Китаю Чжао Ліцзянь заявив, що його країна хоче працювати над покращенням глобального ядерного управління та підтримкою міжнародного порядку та «твердо захищатиме законні інтереси та права безпеки та розвитку Китаю та країн, що розвиваються».
Якщо світ не може говорити одним голосом, прихильники роззброєння кажуть, що рішуча заява великої групи країн може надіслати значуще повідомлення.
Останніми роками розчарування Договором про нерозповсюдження ядерної зброї стало каталізатором іншого пакту, який прямо забороняє ядерну зброю. Його ратифікували понад 60 країн, він набув чинності минулого року, хоча жодна держава, яка не має ядерної зброї, не мала участі.
На нещодавній зустрічі у Відні країни-учасниці засудили «будь-які ядерні загрози» та підписали тривалий план, який включає розгляд створення міжнародного трастового фонду для людей, постраждалих від ядерної зброї.
Фін, чия група в Женеві виступала за угоду про заборону ядерної зброї, сподівається, що активність у Відні послужить натхненням — або сповіщенням — для країн щодо досягнення прогресу на конференції ООН.
«Якщо не зробити цього тут, — сказала вона, — ми продовжимо в іншому місці».
