На початку нового навчального року Росія здійснила серію ударів по українських містах, включно з навчальними закладами, залишивши щонайменше 50 загиблих та 200 поранених у Полтавському військовому інституті зв'язку.
А загалом через російську агресію в Україні пошкоджено 3798 закладів освіти. Серед них 365 зруйновано повністю, повідомив Уповноважений із захисту прав людини Дмитро Лубінець у вівторок 3-го вересня. У додатку Telegram він також зазначив, що у перший день навчання через масові російські атаки на Україну, діти змушені були навчатися в укриттях.
При цьому Кремль використовує пам'ять про теракт у школі у Беслані, що стався 1-го вересня 2004 року, щоб виправдати агресію проти України та підігріти інтерес до війни, пише журналістка Російської служби Голосу Америки Ксенія Туркова.
Україну намагаються прив'язати "до абстолютного зла"
Використання історії, чи швидше сконструйованої пам'яті про певні історичні події, для того, щоб прив'язати їх до сучасних подій, політологи називають "історичним фреймінгом".
Британська дослідниця Джейд Макґлінн у своїй книзі «Творці пам'яті. Політика минулого в путінській Росії» пише, що історичний фреймінг є ключовим засобом російської пропаганди, на якому Кремль фактично будує нову «національну ідею».
Один з перших випадків використання історичного фреймінгу вона фіксує на День Незалежності України, 24-го серпня 2014 року, коли Росія вже вела гібридну війну проти України.
Тоді, нагадує дослідниця, вулицями окупованого Донецька провели десятки українських полонених; при цьому розлючені перехожі вигукували образи на їхню адресу, кидали в них протухлу їжу та різні предмети.
Парадом керували підтримувані Кремлем «ополченці» з георгіївськими стрічками, а вся процесія була стилізована під парад часів Другої світової війни.
Джейд Макґлінн пише: «Хода була ретельно зрежисована так, щоб нагадати парад Радянської Армії в 1944 році, коли по вулицях Москви вели полонених нацистів».
Дослідниця наводить цю історію як яскравий приклад історичного фреймінгу — прийому, коли якась подія з минулого навмисно «змішується» з подією із сьогодення, яку медіа поміщають у певне смислове поле.
Як це працює?
У випадку з парадом у Донецьку смислове поле – це Друга Світова війна (або, за російською версією, Велика Вітчизняна). Неважко здогадатися, що це поле наповнене певними емоціями і цілком однозначними: гнівом і ненавистю до фашистів, гордістю за перемогу.
Поміщаючи подію 2014 року в ту саму «рамку», Кремль прагне викликати такі самі емоції і за допомогою історичного фреймінгу нав'язує аудиторії хибну тотожність «українці = фашисти».
Треба сказати, що найчастіше Кремль використовує як «рамку» саме події часів Другої Світової війни, однак є й інші приклади, в тому числі новітня історія Росії, включаючи правління самого Путіна.
Один із таких прикладів — теракт у Беслані. Цього року виповнюється рівно 20 років із того дня, як терористи захопили в цьому місті школу.
Весь цей час Путін не приїжджав до Беслана. Офіційно відомо лише про один візит — 4-го вересня 2004 року, на ранок після завершення силової операції, в результаті якої понад 330 заручників, переважно дітей загинуло, близько 800 було поранено.
Але російські державні медіа аж до початку війни Росії проти України не приділяли темі теракту особливої уваги.
Так, у довоєнному 2021 році телеканал «Росія 24» присвятив черговій річниці трагедії дві хвилини ефірного часу, а Перший канал — 46 секунд.
При цьому, як зазначає «Радіо Свобода», сюжет у новинах Першого каналу показали останнім після восьмихвилинного виступу Путіна на Східному економічному форумі та новини про виплати пенсіонерам.
"Алеї ангелів" у Беслані та Донецьку
На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, восени 2022 року, Путін ще не почав повною мірою використати Беслан у прив'язці до війни.
1-го вересня він приїхав до Калінінграда і на відкритому уроці із серії «Розмови про важливе» розповів дітям про «гумову дупу» як символ працьовитості та успіху.
Втім, уже тоді риторика щодо Беслана почала змінюватися. У вересні 2022 року деякі учасники щорічної Вахти пам'яті використали акцію для пропаганди військової агресії.
Наприклад, заслужений артист Північної Осетії Олександр Коренюгін у футболці з буквою Z та гаслом «Своїх не кидаємо» прочитав вірш авторства офіцера Сергія Єфімова — про «росу дитячих сліз» та «порізаний тугою вересень».
Наприкінці вірша автор начебто натякає те що, що тепер зло знову прийшло в Росію:
Тут пісні зайві, і сміх, і розваги.
Сьогодні біль прийшов до нас на поріг.
І я прошу в ангелів пробачення,
Що цього дня нічим їм не допоміг.
До речі, слово «ангели» у цій штучно створюваній паралелі між Бесланом та війною відіграє особливу роль.
У Беслані після теракту було створено меморіальний комплекс «Місто ангелів»: до нього входить цвинтар, на якому поховані вбиті діти, пам'ятник загиблому командиру спецпідрозділу РФ та православний «Храм новомучеників російських».
При цьому в окупованому Донецьку у 2015 році відкрили меморіал із практично ідентичною назвою — «Алея ангелів» — на згадку про загиблих нібито з вини «українських карателів» дітей.
Починаючи з лютого 2022 року, російські пропагандистські ресурси почали активно використовувати «Алею ангелів» для обґрунтування війни як підтвердження «геноциду ДНР і ЛНР» і того, що Україна нібито «вісім років бомбила Донбас».
Тоді ж, 2022-го, про Беслан саме у прив'язці до війни почали говорити і російські офіційні особи.
3-го вересня 2022 року, коли в Росії офіційно відзначається День солідарності у боротьбі з тероризмом, у Москві перед камерами виступила колишній дитячий омбудсмен, а тепер заступник голови Держдуми Ганна Кузнєцова.
Вона заявила, що російські солдати в Україні борються за майбутнє дітей:
«Хочеться, щоб пам'ять про ці страшні події не покидала наші серця, і щоб не лише біль та сльози були за цим, а й боротьба за наших дітей. Сьогодні за них, за наше благополуччя, за мир борються наші бійці, наші військові».
Через три місяці, у грудні 2022, тема Беслана знову виникла на державному телебаченні.
Патріарх Кирил приїхав до Північної Осетії та після заупокійної служби у спортзалі бесланської школи виступив перед місцевими жителями та чиновниками. Патріарх заявив, що душі вбитих у Беслані дітей зараз моляться за рідних та країну.
За словами патріарха, «зло не має меж», а винні в цьому біси, які можуть діяти «дистанційно на цілі народи через культуру свободи, що нав'язується Заходом».
Таким чином, предстоятель РПЦ озвучив основний наратив російської пропаганди, яка виправдовує агресію: Росія бореться не з Україною — вона бореться зі Заходом, країнами НАТО, які хочуть поневолити Росію і занурити її в моральну безодню.
Одним словом, ставало очевидно: чим довше йде війна, тим потрібніші Кремлю емоційні прив'язки до історії, щоб підігрівати ненависть до українців.
«Послідовники Гітлера» для Кремля і Україна, і Захід, і навіть власна опопзиція – Кирилова
Дослідниця Jamestown Foundation Ксенія Кирилова каже, що вся ця війна, ще починаючи з 2014 року, побудована на асоціаціях та архетипах.
"Як це влаштовано? Створюється низка хибних асоціацій із явищами, які викликають у людей найсильніші емоції, асоціацій із найстрашнішим чином ворога — абсолютного зла, до якого не може бути поблажливості", – каже дослідниця.
Всі ці компоненти, як то образ ворога, фобії і хибна зв'язка, за її словами, роблять пропаганду війни настільки успішною.
"Згадаймо спочатку зв'язку з фашизмом. Гітлер як абсолютне зло, нацисти як абсолютне зло, а українці – «послідовники Гітлера». Коли Європа та Америка стали допомагати Україні зброєю, їх також прив'язали до фашизму. Тероризм — це також архетип абсолютного зла, бо будь-яка нормальна людина відчуває страх перед терористами. Для будь-якої нормальної людини терористи у Беслані — це абсолютне зло, особливо з огляду на те, що там загинули діти", — пояснює Кирилова.
Вона також звертає увагу на те, що російські пропагандисти, причому не лише такі відомі, як Володимир Соловйов та Ольга Скабеєва, стверджують, що Україна — це взагалі не держава, а терористична організація. Про це пише у своїй статті Тимофій Бордачов, програмний директор клубу «Валдай».
«Держава порівнюється з терористом, — пояснює Кирилова і нагадує: — Ба більше, ще до повномасштабного вторгнення ця аналогія застосовувалася до опозиції: влада говорила, що вони всі терористи, екстремісти. Це почалося ще 2021 року, коли почали переслідувати прихильників Навального».
Путін поїхав до Беслана через провал у Курську
За словами Кирилової, рейтинг Путіна на тлі українського наступу в Курську почав падати — саме тому російський президент вирушив до Беслана за два тижні до річниці теракту: знадобилося якимось способом підняти бойовий дух людей.
"А як його підняти без прив'язки до якогось інфернального зла? – Запитує експертка. — Можна ось так цинічно використати у цій ситуації Беслан. Ми ж, мовляв, ведемо «священну війну» проти нас сам Сатана".
Своєю чергою американський підполковник армії США у відставці Деніел Девіс, виступаючи в ефірі YouTube-каналу Dialogue Works, також звернув увагу на те, що Путін прирівнює напад на Курську область до теракту в Беслані.
«Для нього це терористична атака, яка сталася знову. Отже, навіщо вести переговори з тими, хто це робить? Для мене це за межею божевілля, просто божевілля!» – підсумував Девіс.
Російський письменник Віктор Шендерович неодноразово говорив про те, що, на його думку, саме Беслан став для путінського режиму точкою неповернення.
«Беслан для Путіна — це хустка Фріди (алюзія на героїню романа Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита", – ред.). Йому б краще не нагадувати про це, бо, власне, він і дав відмашку на штурм, на стрілянину з вогнеметів по замінованій школі. Більшість загиблих у Беслані загинула з вини Путіна у процесі вирішення його політичних завдань. А його завдання було не допустити виходу Масхадова в політичне поле. Отже, йому б не нагадувати про Беслан, але він нагадує, бо з рефлексіями там погано», — міркує письменник.
На думку Віктора Шендеровича, візит Путіна до Беслана саме під час українського наступу в Курську, ймовірно, був плодом якогось мозкового штурму на Старій площі (На Старій площі в Москві був розташований Центральний комітет КПРС, нині у цьому будинку – адміністрація президента Путіна).
«Що робити в ситуації, коли величезна територія Росії, по суті, окупована ворожими військами? Коли ти сам розпочав війну, яку провалюєш? Тут підходить рецепт із «Голого короля» Шварца: поводитися так, ніби нічого не сталося. При цьому сам собою візит до Беслана «по дорозі», схиляння колін просто тому, що лягло за географічним маршрутом, — річ абсолютно принизлива».
Шендерович також звернув увагу на те, що Путін своїм візитом нагадав про зовсім не вигідні для пропаганди паралелі.
«Сам того не підозрюючи, Путін нагадав нам про якогось спільного знаменника. Путін розв'язав війну з Україною, і українські збройні сили у відповідь прийшли на територію Росії. Передбачувано, як приходять на територію агресора ті, на кого напали. Чому раптом чеченці захотіли загибелі росіян? І чому загибелі росіян хотітимуть ще дуже багато інших, зважаючи на все? Відповідь на це питання очевидна», — підсумовує письменник.
Беслан справді можна назвати прикладом історичного фреймінгу, який, крім запрограмованих, тягне за собою небажані асоціації.
Ще одна така паралель — ставлення влади до мешканців Беслана, які втратили дітей, та до жителів Курська, які втратили дім.
Жителів Курської області, як писали незалежні видання, місцева влада практично кинула напризволяще — евакуацію та допомогу організували волонтери, а Путін заявив про те, що постраждалим виплатять по 10 тисяч рублів (трохи більше ста доларів США).
У той же час колишні заручники з Беслана та їхні рідні досі, через двадцять років, домагаються лікування та компенсацій, а головне — всієї правди про те, що трапилося. Путін у відповідь на запитання «Матерів Беслана» про те, чому розслідування затягнулося на двадцять років, відповів, що він «не знає».
