Норвезький Шпіцберген вже давно відкритий і безвізовий для тих, хто хоче тут жити, але напруженість навколо російсько-української війни робить його придатним не для всіх, і частина мешканців покидають архіпелаг.
Журналіст Голосу Америки Генрі Вілкінс побував у шахтарському місті Баренцбург та дізнався, чому українці виїхали звідси в інші арктичні поселення.
У Баренцбурзі українці жили поряд з росіянами упродовж років та історично складали більшість із приблизно 400 жителів Баренцбурга. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну українці покинули місто через конфлікт з російською громадою, свідчить Вілкінс.
У містечку поширені російські прапори та ознаки радянських часів, наприклад, бюст Леніна з видом на гавань.
Баренцбург розташований на норвезькому архіпелазі Шпіцберген, більш ніж за 600 кілометрів на північ від материкової Норвегії. Через незвичайний правовий статус острівної групи тут можуть оселитися люди будь-якої національності.
Катерина Шабрацька, українка, яка покинула Баренцбург ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, зараз вона живе в Лонг'їрі, головному норвезькому поселенні на Шпіцбергені. Після початку повномасштабної війни в Лонґїр з Баренцбурга переїхало багато українців.
“2022-й змінив усе. Я це відчувала, і я сказала: "Якого біса! Я більше не хочу спілкуватися з росіянами!”, – пояснює жінка.
Шабрацька розповідає, що напруга в Баренцбурзі почалася ще до 2022 року, а деякі росіяни та українці переїхали роком раніше через “не дуже приємну ситуацію з Навальним”.
Російський політик і антикорупціонер Олексій Навальний повернувся до Москви з-за кордону у 2021 році й одразу був заарештований. Він помер у лютому 2024-го у віддаленій арктичній колонії.
Місцеві кажуть, що багато жителів Баренцбурга були явними прихильниками Навального, тоді як інші були прихильниками Путіна, що й спричинило зростання напруженості.
Члени російської громади в Лонґїрі розповіли Голосу Америки, що зараз бояться говорити про ситуацію, оскільки у них все ще є родини в Росії. Російський спецконсул у Баренцбурзі відхилив запит на інтерв'ю.
Норвезькі місцеві жителі свідчать, що відносини між норвезькими та російськими поселеннями на острові були історично хорошими, навіть під час "холодної війни". Але це змінилося у 2022 році, коли спільні культурні заходи були припинені, а ділові зв’язки між Баренцбургом і Лонг’їром були розірвані.
Ронні Бранволл, мешканець Лонг'їра припускає:
“Можливо, це тому, що "холодна війна" не була повномасштабною війною із вбивствами. Те, що ми бачимо в Європі зараз – не те, що ми бачили під час "холодної війни". Зараз це повномасштабний кошмар бомбардувань, який справді вплинув на людей тут”.
Катерина Шабрацька каже, що вона та решта громади з приблизно 40 українців у Лонґїрі роблять усе можливе, щоб зібрати гроші на допомогу українським військовим.
Майже століття тому Свальбардський договір встановив суверенітет Норвегії над цими арктичними островами, зробив їх відкритими для проживання без віз і заборонив військову діяльність. Відкритих “бойових дій” між представниками російського та українського населення не було.
Але війна в Україні спричинила напругу, яка певною мірою нагадує тут "холодну війну", і нова залізна завіса впала між двома громадами, які називають Свальбард своїм домом.
Конкуренція в Арктиці між Росією і Заходом зростає
Як інформував британський телеканал BBC, скандинавські країни схильні допомагати Україні в її протистоянні російській агресії, зокрема і через конфліктні відносини скандинавів з Росією в Арктиці:
"З 2000-х років конкуренція в регіоні почала різко зростати. Арктика опинилася в епіцентрі світової політики через глобальне потепління та зменшення льодового покриву, що дозволяє активізувати економічну діяльність – наприклад, торгове судноплавство чи видобуток корисних копалин"
За Володимира Путіна, російські амбіції в Арктиці набули нового розмаху. Символом повернення активної політики стала висадка тодішнього директора ФСБ Миколи Патрушева на Північному полюсі у 2004 році. У 2010 роках Росія побудувала в Арктиці кілька нових військових баз з аеродромами, нагадує BBC.
Москва планує розвивати Північний морський шлях, який пролягає через Північний Льодовитий Океан, як шлях торгівлі між Європою та Азією. Він суттєво скоротить шлях з Китаю та інших східноазійських держав до Північної та Західної Європи у порівнянні з традиційним шляхом через Суецький канал.
Російські амбіції може профінансувати Китай, який 2018 року оголосив себе "біларктичною державою", задекларував створення "Полярного Шовкового шляху" Північним Льодовитим океаном та почав закуповувати криголами.
Після анексії Криму співпраця між учасниками Арктичної ради скоротилася, а повномасштабне вторгнення Росії взагалі паралізувало її на деякий час, констатує видання.