Державна допомога в Україні – неефективна

Україна витрачає на державну допомогу майже в 4 рази більше, ніж країни ЄС, утім це скоріше шкодить, ніж рятує національну економіку та середньостатистичного українця. Вирішити питання можна впровадженням європейського досвіду. Якщо на це не буде політичної волі, з’явиться громадянська, переконують експерти.

«В Україні не аналізується ефективність використання державної допомоги, часто вона використовується корумпованими представниками влади для підтримки власного бізнесу», – в інтерв’ю Голосу Америки сказав голова Громадської експертної ради Олег Рибачук. «Зовнішні впливи від економічної кризи та внутрішні проблеми можуть нанести прямий удар по кишенях українців. Я бачу вже зараз, що наростає соціальна активність різних верств населення, які прагнуть захищати свої права».

Від європейської, державна допомога в Україні відрізняється тим, що вона непрозора та погано регулюється. Такого роду бюджетні витрати в країнах з ринковою економікою направлені на підтримку галузей, які не можуть себе утримувати самостійно, наприклад, культура, освіта та навколишнє середовище. В той же час, вибіркова підтримка інших галузей чи підприємств спричиняє викривлення конкуренції, що негативно впливає на інвестиційний клімат у країні.

«У нас існує велика кількість бюджетних програм та корупція, як результат ми бачимо вибіркову підтримку деяких галузей. Якби натомість було ефективніше витрачання коштів – це б приносило більше позитивних результатів та стимулювало б подальшу роботу», – сказала провідна дослідниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.

Щорічно з національного бюджету витрачається 52-79 мільярдів гривень на державну підтримку. Такі дані наводить Рибачук. Впровадження європейських стандартів, які б допомогли врегулювати та організувати моніторинг за витратами, зробило б витрачання грошей прозорішим, проте експерти говорять, що для цього немає політичної волі й до кінця цього року на зміни не варто чекати.

«Антимонопольний комітет запропонував дуже гарний закон з урахуванням рекомендацій ЄС, але він не був прийнятий у Верховній раді», – сказав Рибачук. «Це не вигідно деяким, адже в Україні працює ще один бюджет у тіні, який просто розкрадається, тому прозорість їм не потрібна».

Вирішення питання державної допомоги важливе і для загального покращення показників та функціонування національної економіки. Утім, експерти відмічають, що хоч Україна є членом СОТ, і минулого тижня відбулося парафування угоди про співпрацю з ЄС, а представники держави заявляють про готовність працювати за європейськими стандартами – мало що було зроблено для проведення реформ та зміцнення системи контролю та моніторингу за національними витратами.

«Дуже незначний прогрес видно у приведенні українських стандартів до вимог ЄС. Причина цього – відсутність політичної волі та недостатня обізнаність», – сказала Наталія Горчакова, представниця Другого відділу програми допомоги «Сталий розвиток:економічний торговий та територіальний» делегації ЄС в Україні.

Змінити це можна впровадженням закону, який встановлював би чіткі правила надання державної допомоги, оцінював ефективність та прозорість цього процесу, а також змушував би відповідальних представників звітувати, скільки грошей та на які галузі було витрачено.

Соціальна допомога, яка працює

Для того, щоб соціальна допомога держави стала ефективнішою, потрібно зробити її адресною, говорять експерти. Попри те, що цей крок буде непопулярним – він допоможе контролювати бюджетні кошти, які повинні підтримувати громадян.

«У нас існує величезна кількість видів та типів допомоги, а також є багато пільг, які фактично є професійними преференціями представників певних галузей, через це інші соціальні проекти недоотримують фінансування. До речі, на спеціальні заклади з бюджету витрачається більше коштів, ніж на заклади комунальної власності», – в інтерв’ю Голосу Америки сказала генеральний директор Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень Ірина Щербина. «Вирішенням може бути перехід на адресність допомоги, це привело б до спрощення обліку та підвищення контролю за використанням грошей, що декому може не подобатися».

Оскільки такі шляхи вирішення проблем належать до непопулярних кроків, то до кінця року експерти не прогнозують будь-яких змін. Але, в той же час наголошують, що українці сьогодні дуже пасивно до всього ставляться, адже в суспільстві зникло відчуття довіри, натомість після 2004-го року з’явилася апатія. Проте, на фоні кризи та нереформованої економіки, яка б’є по кишенях українців, зростає соціальна активність громадян.