Російська мафія - одна з найрозгалужених у світі і загрожує іншим країнам, сказав “Голосу Америки” фахівець з організованої злочинності Марк Ґалеотті.
Дослідник і голова Центру європейської безпеки в Інституті міжнародних відносин у Празі також розповів, як російський режим може використовувати мафію проти України.
Інтерв’ю у Лондоні з нагоди появи нової книги Марка Ґалеотті “Злодії: супер мафія Росії” (The Vory: Russia's Super Mafia) почалося із запитання, чи Росія - "мафіозна держава"?
...створення груп “добровольців” так званої “місцевої самооборони” у Криму, щоб легітимізувати дії російських військ спеціального призначення. Зрештою чимало з так званих “ополченців”, які воюють на Донбасі - це фактично мафіозні групиМарк Ґалеотті
Марк Ґалеотті: Я не думаю, що термін “мафіозна держава”, яким би він не був яскравим, все охоплює. Нам треба розуміти, що в Росії до певної міри є кілька держав. У головній з них еліта повністю клептократична. В тій системі крадуть усе що можуть, і ми бачимо, що чимало з тих людей тримають і використовують свої гроші на Заході.
Але у випадку Володимира Путіна ми бачимо людину, яка щораз більше вірить у власну міфологію. Він ще раз більше переймається завданням залишити по собі слід в історії, “повернути Росії велич”. Він намагається геополітично змусити решту світу вважати Росію наддержавою. І в результаті виникають тертя.
Хоча Путін особисто надзвичайно багата людина, ми при цьому не маємо жодного поняття наскільки багата, я не думаю, що це його головна мета. Він не та людина, яка готує собі пенсію у гарному маєтку в якійсь теплій країні, щоб грати там в гольф і кататися на яхті. Це людина, яка віддана своїм політичним амбіціям. Але з іншого боку він очолює систему, в якій переважають клептократи. Немає значення, чи вони прийшли з КГБ, чи з Комуністичної партії, чи вони були підприємцями епохи 90-х - усі вони об'єднані бажанням збагатитися. І отже існує тертя.
Тому я вважаю, що ми не можемо назвати Росію мафіозною державою. Організована злочинність нею не керує. При цьому сама держава також повністю не контролює організовану злочинність. Це велика група корумпованих людей, над якою в даний час панує особа з певним політичним завданням. В цьому є причина напруженості, яка проявлятиметься у майбутньому.
Богдан Цюпин: Чи варто в інших країнах турбуватися питаннями ролі і місця організованої злочинності в Росії?
М.Ґ.: Це питання нас безумовно повинно турбувати з кількох причин. Якщо подивитися на те, що відбулося в Росії, то видно, що Путін “приручив” організовану злочинність. Тобто мафія і далі залишається величезним кровожерливим звіром, але за час свого правління він встановив певні правила. З тих правил найважливіше одне - не діяти проти влади. Якщо когось розглядатимуть як загрозу для державних структур, то його вважатимуть ворогом держави і знищать.
Ми побачили це на прикладі кількох відомих осіб. Наприклад, один з лідерів “Тамбовського” мафіозного угруповання у Санкт-Петербурзі, який став занадто помітним і перетворився на незручність для іншого хлопця із Петербурга, який у Кремлі, або також, наприклад, мера Махачкали. Тобто мова йде про арешти дуже помітних осіб, але насправді правило таке: Ви займаєтеся своєю злочинною діяльністю, й поліція буде намагатися вас впіймати, і ця гра буде собі тривати. Але, доки ви не будете йти проти держави, то все буде гаразд.
Проте після 2014 року, коли геополітична кампанія Путіна проти Заходу і проти таких країн як Україна стала гострішою, ми стали свідками створення Путіним того, що я називаю “мобілізаційною державою”. Це не тоталітаризм, не Північна Корея. Залишається існувати незалежний бізнес, бандити, політики і громадянське суспільство тощо, але держава зберігає за собою право у будь-який час звернутися до будь-кого з вимогою: нам потрібно, щоб ви щось зробили. І, очевидно, мається на увазі, що з вам буде погано, якщо ви не виконаєте цього прохання. Ми це бачимо з компаніями, які змушені фактично створювати вигадані робочі місця для розвідників, щоб вони могли працювати на Заході. Ми бачимо це з журналістами, яких змушують бути пропагандистами. Це ж ми бачимо і з організованою злочинністю.
Щораз більше ми помічаємо, що російська організована злочинність за межами Росії використовується як інструмент держави. Може йтися про створення груп “добровольців” так званої “місцевої самооборони” у Криму, щоб легітимізувати дії російських військ спеціального призначення. Зрештою чимало з так званих “ополченців”, які воюють на Донбасі - це фактично мафіозні групи, які отримали змогу перетворити важелі злочинного світу у політичну й економічну владу. Або це може бути навіть у країнах Заходу: ми бачили убивства в Туреччині, збір розвіданих у Фінляндії, накопичення грошей у так звані “чорні каси” для виконання політичних завдань в Естонії та в інших місцях. Цей список можна продовжувати.
Очевидно, що час від часу організовану злочинність використовують як допоміжну силу держави. А якщо взяти до уваги, що російська організована злочинність є однією з найбільш підприємливих, а також глобальних у порівнянні з іншими злочинними організаціями, то, очевидно, це має бути підставою для стурбованості .
Б.Ц.: Чи можна порівнювати російську мафію з італійською, або порівнювати її діяльність із роллю організованої злочинності у певні періоди історії у США?
М.Ґ.: Російська мафія - дуже особливе явище. Окрім того треба мати на увазі, що базовані в Росії мафіозні угруповання можуть бути грузинськими, дагестанськими тощо, ці угруповання є першими прикладами постмодерної, постіндустріальної злочинності. На відміну від, наприклад, мафії на Сицилії, вона менше переймається контролем територій.
Окрім Кавказу російська держава не дозволяє створення районів, повністю підвладних лише злочинності, тобто місць, де держава відмовляється від контролю. Отже замість того, щоб контролювати райони, де, наприклад, переважає, чи то італійське емігрантське населення, чи китайське, як це роблять мафіозні угруповання з інших країн, російська мафія зацікавлена насамперед у грошах. Ми бачимо, особливо коли йдеться про міжнародні зв'язки, що російська мафія не намагається взяти під свій контроль регіони, подібно до спроб у 90-х контролювати центральну Європу, які не спрацювали.
Натомість російська мафія зараз приходить у вигляді підприємця. Вона фактично веде діалог з іншими злочинними угрупованнями. Вона запитує: що вам треба? Наркотики? Ми маємо третину усього афганського героїну, який проходить через Росію. У нас є амфетаміни, які виробляють у лабораторіях довкола Петербурга. Жінки? Ми можемо постачати вам жінок. Зброя? Хакери? Відмивання грошей? Будь-які послуги, товари, які ви забажаєте - ми усе маємо у Росії, яка фактично є нашим великим складом. Саме в цьому полягає важливість російської організованої злочинності.
Коли йдеться про обсяги грошей, то італійські банди ймовірно багатші, але, коли йдеться про глобальні зв'язки, то можна бути, де завгодно й бачити на вулицях місцеві банди, наприклад, тут у Лондоні - банди з британськими громадянами, якого завгодно походження - вони місцеві, але копайте глибше і спробуйте з'ясувати: а звідки вони отримують наркотики, яким чином відмиваються їхні гроші? Дуже часто там можна знайти російські відбитки пальців. Саме у цьому напрямку відбувалася їхня еволюція. Вони фактично стали постачальниками і надавачами послуг для інших бандитів у світі. Саме це і є характерною для них рисою.
Б.Ц.: Чи сказали б Ви, що російська організована злочинність контролює увесь пострадянський простір? Чи мають значення кордони незалежних держав, що постали на просторах колишнього Радянського Союзу?
М.Ґ.: Кордони, безумовно, мають значення, але, знову ж таки, якщо поглянути на те, як працює російська організована злочинність, то, насамперед, вона намагається створювати альянси з місцевими злочинцями. Бо вони мають що пропонувати. Вони мають свій власний злочинний ринок - Росія, наприклад, має першість у світі за рівнем вживання героїну на душу населення. Це жахлива ситуація, але ще важливішими є ті послуги, які вони пропонують.
Якщо поглянути, наприклад, на Україну, то видно, що організовані банди особливо на сході не обов'язково обмежені територією, що зараз окупована Росією. Вони були тісно пов’язані з російськими угрупованнями, такими як “Солнцево” з Москви, але мали свої місцеві характеристики. Отже в Україні ми бачимо взаємовигідні альянси російських і українських банд.
Нещодавно мені доводилося у розмові з службовцем СБУ запитати про ситуацію з транспортуванням наркотиків з Росії через Україну - чи вплинула війна на їх потоки. Він сказав, що ні - жодним чином не вплинула. У процесах постачання наркотиків не було помітно жодних перебоїв. Росія та Україна можуть перебувати у стані неоголошеної війни, але бандити цих країн готові співпрацювати як і раніше, і товар далі надходить.
Саме це головний принцип діяльності російських гангстерів. Вони не контролюють інші країни, а розбудовують потужні бізнес-зв'язки. Але це також означає, що вони отримують відчутний економічний і політичний вплив у тих країнах.
...Росія, можливо, і не мафіозна держава, але це держава, яка використовує мафію. Нам доведеться мати з цим справу щораз більше. По-друге, є питання сплетіння бізнесових кіл і суспільства й політики, що є ключовою рисою сучасної Росії. Часом мене запитують, належить та чи інша особа до організованої злочинності, і часто мені доводиться казати, що це залежить від того, що ви маєте на увазі. Бо часто йдеться про “бізнесменів”, які, наприклад, фінансують мера у своєму місті і можуть при цьому мати легітимний бізнес, але також бути причетними і до нелегальної діяльності. Ця система швидко не зникне.
Я непомітно і немодно оптимістичний щодо довготермінової траекторії Росії. Росія повільно повертається до Європи, але це справа поколінь. Навіть якщо Путіна не стане завтра, навіть якщо колись буде уряд, який захоче здійснювати реформи, він буде змушений вирішувати цю проблему. І всі, хто по сусідству з Росією, мусять давати раду цій проблемі, а у глобалізованому світі фактично усі є сусідами Росії. Саме тому я вважаю, що нам треба її розуміти.
Дивіться також: Американські експерти допомагають готувати майбутніх українських лідерів
