Торонтський міжнародний кінофестиваль (TIFF) "призупинив", але не відмовився від ідеї показу фільму російсько-канадської режисерки Анастасії Трофімової "Росіяни на війні" після протестів українських організацій Канади, українських дипломатів та кіномитців, які вважають фільм російською пропагандою.
У заяві фестивалю, виданій у четвер, 12 вересня, мовиться, що TIFF "був змушений призупинити" покази фільму, заплановані на п’ятницю, суботу та неділю, через те, що "стало відомо про значні загрози для роботи фестивалю та громадської безпеки".
При цьому керівництво фестивалю наголосило, що далі залишається при своїй думці щодо самого фільму і діє виключно з міркувань безпеки.
"Це було неймовірно складне рішення. Коли ми обираємо фільми, ми керуємося місією TIFF, нашими цінностями та нашими принципами програмування. Ми віримо, що цей фільм заслужив місце в лінійці нашого фестивалю, і ми прагнемо показати його, коли це буде безпечно зробити", – мовиться у заяві фестивалю.
Продюсер-консультант фільму Шон Фарнел сказав, що це рішення "розбиває серце".
Напередодні фестиваль видав заяву, у якій стверджував, що вважає цей фільм таким, який було "зроблено без відома чи участі будь-яких державних органів Росії", і його "у жодному разі не можна вважати російською пропагандою".
Серед численних опонентів проти показу фільму "Росіяни на війні" був і канадський актор українського походження Адріан Петрів, який записав відеозвернення. Він говорить, що "було б надзвичайно наївно" сприймати цей фільм як "раптове прозріння російських солдатів".
Навпаки, каже Петрів, цей фільм зроблено для того, щоб глядачі "відчули співчуття до російських солдатів" у той час, коли Україна "відчайдушно потребує засобів для захисту від їхнього нападу".
Кореспондентка Голосу Америки Наталія Чурікова докладніше розпитала Адріана Петріва, який також є українським активістом, співзасновником Українсько-канадської адвокаційної групи, про те, у чому, на думку протестувальників, була небезпека цього фільму. Розмова була записана ще до остаточного рішення TIFF про "призупинення" показів.
Інтерв'ю перекладене з англійської мови, скорочене і відредаговане для ясності та плинності.
Наталія Чурікова, Голос Америки: Канадська організація з медіаосвіти, TVO, яка надала фінансову підтримку з громадських фондів для фільму "Росіяни на війні", відмовилася від його подальшої підтримки і заявила, що проведе розслідування щодо фінансування цього проєкту. Що це означає для самого фільму?
Адріан Петрів, актор та активіст: Це крок у правильному напрямку, бо нам потрібно визнати, що це російський наратив, це російська психологічна операція, яка використовується для маніпулювання громадською думкою.
І нам потрібно знати, як вдалося отримати стільки громадського фінансування, коли навколо цього проєкту так багато "червоних прапорців".
Росія є однією з найбільших поліцейських держав у світі з тотальним спостереженням... і ідея, що російська розвідка та російські військові абсолютно не знали про її присутність, це абсолютний абсурд для тих, хто розуміє, як діє Росія
Щодо TIFF, який з початком протестів навіть подвоїв свою підтримку, то я думаю, що це дуже прикро. Вони кажуть, що однією з причин, чому вони це зробили, було те, що на їхню думку, це не пропаганда, бо, наскільки вони розуміють, їй не давали жодних дозволів від російської держави, і це твердження ґрунтується виключно на тому, що вона сказала продюсерам.
Але нещодавно в інтерв'ю одному з російських видань вона розповіла іншу історію. Вона розповіла російському виданню, що спочатку отримала дозвіл від командира підрозділу, а потім пішла по ланцюжку до кінця – до старшого командира бригади, який, за її словами, трохи подумав, а потім дав дозвіл на зйомку.
Росія є однією з найбільших поліцейських держав у світі з тотальним спостереженням і стеженням, це російські військові, і це документалістка, яка зняла 11 фільмів з RT, головним пропагандистським каналом держави.
Ідея про те, що російська розвідка та російські військові абсолютно не знали про її присутність, і що вона просто мала карт-бланш на те, щоб знімати все, що вона хоче, це абсолютний абсурд для тих, хто розуміє, як діє Росія.
Н.Ч.: Що означає відмова від підтримки TVO для прокату фільму, чи ви б могли це пояснити, як це працює у світі кіно?
Коли інші укладачі програм побачать, що така організація як TVO шкодує про свою участь і вивчає, як так сталося, що цей проєкт отримав їхнє фінансування, це, безумовно, вплине на майбутній показ фільму
А.П.: Все залежить від того, які вони уклали контракти з кінематографістами, але це починає важливу дискусію. Бо коли інші укладачі програм побачать, що така організація як TVO шкодує про свою участь і вивчає, як так сталося, що цей проєкт отримав їхнє фінансування, це, безумовно, вплине на майбутній показ фільму – чи стрімнгові сервіси, чи то подальші фестивалі побачать "червоний прапорець" на проєкті, чого ми і домагаємося.
Ми хочемо, щоб люди натиснули на гальма і подивилися на факти навколо цього проєкту. Мені закидають, що я не дивився сам фільм, але мені достатньо того, що режисерка сама сказала про свій фільм. І тепер, коли багато українців переглянули фільм у Торонто, наші найгірші побоювання повністю справдилися з точки зору змісту фільму та повної відсутності контексту, який він мав би дати.
Н.Ч.: Одна з найвпливовіших представників канадських українців, віцепрем'єрка Канади Христя Фріланд виступила проти цього фільму. Наскільки, на вашу думку, її роль була вагомою у підтримці позиції канадських українців?
А.П.: Я не можу знати напевно. Для громади і її бойового духу це мало величезне значення, її думка має велике значення у суспільстві.
Звичайні українці в Північній Америці прокидаються щодня, щоб перевірити, чи їхні родичі в Україні пережили цю ніч
Але тиск на TVO і на TIFF походив знизу, від громадян, від громадських організацій. Коли я опублікував своє відео, я був не готовий до сприйняття, що воно отримало в інтернеті в Канаді, і в США, і в Україні, від звичайних людей, простих українців в Україні, чи у Північній Америці.
Бо звичайні українці в Північній Америці прокидаються щодня, щоб перевірити, чи їхні родичі в Україні пережили цю ніч, і вони обурені цим фільмом, і я думаю, що це обурення, ймовірно, мало більший вплив на TVO, ніж будь-яка окрема політична заява.
Н.Ч.: Ви є канадським актором українського походження. Ви також були співзасновником Українсько-канадської адвокаційної групи. Чому особисто для вас було важливо висловити свою думку?
А.П.: Певною мірою я відчуваю, що я походжу з двох світів – я народився в Канаді, виріс у Канаді, в українсько-канадській родині, та був причетний до українсько-канадської громади.
Ми працюємо з дітьми, батьки яких є загиблими воїнами. І тому для мене робота з українцями в Україні та з цими дітьми роблять цю війну дуже реальною
Робота, яку виконує моя організація, є в Україні. Я був там минулої весни з нашою організацією. Ми працюємо з дітьми, батьки яких є загиблими воїнами. Тож ми надаємо їм повністю оплачувану психологічну підтримку та консультування і супровід у їхньому пережитті горя.
І тому для мене, попри те, що я живу тут, подорожі в Україну та робота з українцями в Україні та з цими дітьми роблять цю війну дуже реальною.
Коли ми говоримо про фільм тут, у Канаді, люди наводять різні аргументи, все виглядає як якась інтелектуальна вправа, але для українців чи тут, чи в Україні – це реальність. Люди, коли дивляться наші ЗМІ, не можуть осягнути масштаб цієї війни і те, що вона триває щодня.
Я не можу передати, скільки разів люди запитували мене щось на кшталт: "О, це все ще триває?" Так, війна все ще триває, бої все ще тривають, і українці зараз просять про зброю, боєприпаси, засоби протиповітряного захисту.
Це, очевидно, спроба, емоційно маніпулювати людьми, щоб сказати, що от ми, мовляв, надсилаємо українцям зброю, а вони будуть стріляти з неї по оцих "звичайних хлопцях з почуттям гумору", які люблять домашніх котів
А тут з'являється цей фільм, який виглядає цілком невинно, намагається гуманізувати російських солдатів, не надаючи жодного контексту щодо того, що звичайні російські солдати зробили в Україні, а це абсолютно жахливі воєнні злочини неймовірного масштабу.
Це, очевидно, спроба, емоційно маніпулювати людьми, щоб сказати, що от ми, мовляв, надсилаємо українцям зброю, а вони будуть стріляти з неї по оцих "звичайних хлопцях з почуттям гумору", які люблять домашніх котів і таке інше.
Але все це абсолютно не має значення. Ті російські солдати мали вибір, вони вирішили піти на війну, вони вирішили взяти участь у незаконній війні.
Українські цивільні, українські діти не мали вибору, і вони заслуговують на те, щоб їх захистили, щоб їх захистили летальною зброєю. Це одна з причин, яка змусила мене діяти.
Я дуже поважаю TIFF, і мене не тішить, що я змушений їх критикувати, але для багатьох людей це питання життя і смерті, і я дійсно відчуваю, що TIFF та інші були обдурені та зманіпульовані російською пропагандистською кампанією.
Н.Ч.: Ви, напевно, бачили думки багатьох українців, які кажуть, що вони відчувають, що російська пропаганда після двох з половиною років боротьби з нею повертається назад під прикриттям тез про "дві сторони", про необхідність гуманного ставлення до російських солдатів, під виглядом "незалежної журналістики", "демократичних цінностей, свободи совісті, думки, вираження" як стверджував TIFF у попередній заяві. У вас теж є таке відчуття?
А.П.: О, так, так, абсолютно. Коли режисерка говорить, наприклад, "я розумію обидва світогляди". Вона насправді каже, "так, це незаконне вторгнення, але я розумію обидві сторони".
Але це абсурд. Це все одно, що сказати: знаєте, так, зґвалтування — це неправильно, але я розумію обидві сторони. І це абсурд, бо тут відбуваються злочини глобального масштабу.
Виглядає так, ніби досвід українців – це якийсь "туман війни". А наш досвід свідків цих воєнних злочинів, і їхнє викриття якимось чином це стало на заваді відносинам Росії та Заходу
А тоді вона говорить щось на кшталт: "О, я хочу, я хочу пробитися крізь туман війни і політики, побудувати міст між Росією і Заходом". І виглядає так, ніби досвід українців – це якийсь "туман війни". А наш досвід свідків цих воєнних злочинів, і їхнє викриття якимось чином стало на заваді відносинам Росії та Заходу.
Вона каже, що виступає за мир, але чому вона не звернеться до Путіна, щоб він вивів цих "звичайних росіян з почуттям гумору", яких вона так полюбила, з окупованих територій України, і цим би війна закінчилася уже завтра.
Є лише одна сторона, яка підтримує цю війну. Але вона не критикує Путіна прямо. Вона вкидає загальні заяви, ніби ніхто не розуміє, чому ця війна триває. А в українців вона не хоче про це запитати. І їхню позицію не представляє навіть просто для контексту.
Тому на поверхні, з того, що люди почують, ті люди, які не стежать за цією війною щодня, а лише інколи читають у новинах, вони можуть поглянути і сказати: "О, так, це антивоєнний фільм. Антивоєнний – це добре".
У Кремлі також кажуть, що вони за мир, це войовничий президент України Володимир Зеленський розпалює конфлікт. Тому вона просто повторює ці розповіді
Але ми маємо розуміти, як працює їхня пропаганда. Кремль заявляє, що він також проти цієї війни, і вона була йому нав'язана Заходом, і що українці не захищають себе, ні. Вони є проксі, маріонетки НАТО, які не мають жодної власної мотивації, і тому, вони підтримують цю ідею.
У Кремлі також кажуть, що вони за мир, і що це войовничий президент України Володимир Зеленський розпалює конфлікт. Тому вона [режисерка - ред.] просто повторює ці розповіді, і при цьому розповідає, що їй загрожує арешт у Росії.
Якщо вона зробила щось таке радикальне цим фільмом, то чому російська влада нічого не сказала про цей фільм, або російські пропагандисти на російському телебаченні, які вимагають покарань для зрадників. Але в цьому випадку вони не закликають її арештувати, чи навіть цензурувати. Вони, здається, не помічають, що цей фільм існує, що дивно. Це дуже дивно.
Н.Ч.: Що, на вашу думку, потрібно зробити? Крім того, що ви вже робите, протестуючи проти фільму, пояснюючи тонкощі того, як працює російська пропаганда, що потрібно зробити на Заході, в Канаді в Сполучених Штатах, українцям, і не тільки українцям?
А.П.: Нам потрібно справді зрозуміти, що це серйозно, і що це вимагає державних зусиль. Міністерство юстиції США нещодавно повідомило про кілька обвинувальних актів, які розкрили витонченість російської інформаційної війни та те, як вони використовують засоби масової інформації тут, на Заході чи в інтернеті, щоб маніпулювати людьми та впливати на політичні результати на Заході, щоб змінити державну політику.
Потрібна дуже серйозна політична воля, щоб розкрити та дослідити глибини того, як Росія маніпулює нашою місцевою політикою
Росія в цьому краща за будь-кого на планеті, і ми повинні сприймати це серйозно. Тож потрібно перейти від того, щоб такі люди, як я, чи хтось інший, сиділи у своїй студії чи за комп’ютером, чи організовували протести, до інституційного, політичного рівня.
Потрібна дуже серйозна політична воля, щоб розкрити та дослідити глибини того, як Росія маніпулює нашою місцевою політикою.
У цьому я бачу надію. Я сподіваюся, що ми досягли цієї критичної маси обізнаності серед громадськості, і наша влада тепер сприйме це серйозно.
Цей фільм є доброю нагодою це продемонструвати, бо ми не протестуємо проти нього лише тому, що там слово "Росія" у назві і його зняла російсько-канадська режисерка. Ні, не тому.
Ми протестуємо, тому що є усі ці інші речі, які просто кричать про інформаційну операцію російської розвідки. І ми з теперішнім знанням про те, як вони це роблять, мамємо вести набагато серйознішу розмову на вищому рівні. Це не має бути справою лише активістів, це питання національної безпеки держави.
Голос Америки звернувся з проханням прокоментувати ситуацію до авторки фільму Анастасії Трофімової і отримав відповідь, що вона зараз не дає інтерв'ю.
