Історик Юрій Фельштинський, який зараз проживає в Бостоні, говорить, що зустріч між американським і російським президентами в Нью-Йорку навряд чи відбудеться, тому що – принаймні в питанні України – вимоги сторін нездійсненні.
Щодо Сирії, то Башар аль-Асад не є розмінною монетою Путіна, а Бараку Обамі немає про що розмовляти з російським президентом. Так вважає Юрій Фельштинський, колишній радник Бориса Березовського, співавтор книжки – з померлим від отруєння полонієм Олександром Литвиненком – «ФСБ підриває Росію».
У напливі біженців із Сирії до Європи він бачить природні наслідки громадянської війни в Сирії, яка йде вже п’ятий рік. І відповідальність за неї несе, в першу чергу, президент цієї країни Башар аль-Асад. Припущення, що Кремль може бути причетний до організації кризи з біженцями, Фельштинський відкидає, як і можливість того, що Росія розміняє підтримку Асаду на якісь політичні дивіденди.
Росія завжди продавала зброю всім, хто її купує, у тому числі Сирії
«Російської політика щодо Сирії не змінювалася. Росія завжди продавала зброю всім, хто її купує, у тому числі Сирії. Традиційно Росія завжди підтримувала Асада. Я вважаю, що вона не зміниться, тому що у Росії немає причин її міняти. Ніяких виграшів, з точки зору Путіна, від зміни політики в Сирії, я думаю, він не бачить.
Росія продовжуватиме підтримувати існуючий режим у Сирії, продавати йому зброю. Те, що зараз там знову з’являються російські військові, теж є продовженням старої радянської політики. У радянські роки на Близькому Сході було дуже багато радянських військових», – стверджує Фельштинський.
Найімовірніше, саме ситуації в Сирії буде присвячена промова Володимира Путіна на Генеральній Асамблеї ООН, вважає експерт. Путіну вигідно педалювати саме цю тему, тому що в Сирії відповідальність за те, що криза набула такого масштабу – люди гинуть сотнями тисяч, а біжать мільйонами – несе багато країн. А в Україні конфлікт розв’язала Росія самостійно.
На сьогодні невідомо, чи відбудеться зустріч між Бараком Обамою і Володимиром Путіним в Нью-Йорку. Але навіть якщо вона відбудеться, сторонам навряд чи вдасться про щось домовитися з питання України, думає Фельштинський:
«Мені не дуже зрозуміло, про що власне Обама повинен розмовляти з Путіним. Вимоги Росії, висунуті адміністрації президента США, нездійсненні. Америка і Європа ніколи не визнають окупацію Криму. Америка і Європа ніколи не визнають право Росії вторгатися в сусідні держави. Америка і Європа ніколи не визнають права Росії втручатися у справи тих країн, де живуть компактні групи російського населення, тому що сьогодні компактні групи російського населення живуть скрізь, у тому числі і в Нью-Йорку.
Мені не дуже зрозуміло, про що власне Обама повинен розмовляти з Путіним
Це безглузда розмова. Обамі, в принципі, немає, про що говорити з Путіним, тому що єдине, що можна, по суті, йому запропонувати, – це повну капітуляцію в його українській політиці, а саме – припинення військової операції, розпочатої у Східній Україні, і відмова від анексії Криму. Ми знаємо з вами, що ні те, ні інше нереально для Путіна.
Поки не зміниться режим в Росії, поки піде не тільки Путін, але і люди, яких він привів до влади, нічого в російсько-американських відносинах не зміниться».
Політику Білого дому стосовно Кремля Фельштинський, тим не менш, вважає занадто м’якою. Він стверджує, що саме розрахунок Москви на нездатність і небажання господаря Білого дому застосовувати жорсткі заходи лежав в основі прийняття рішення про початок війни в Україні.
«Це є наслідок того, що в Кремлі дуже добре розуміли, що президент Обама ніколи не почне військових дій проти Росії у відповідь на російську окупацію частини України. Те, що робить Путін, з його точки зору – правильно і логічне. Він вибрав кращий для себе момент, коли ціни на нафту були високими, як їм здавалося, вони будуть залишатися такими вічно, у них, як вони розуміли, був фінансовий інструмент для тиску на Європу і світ, гроші для ведення воєн, і президент Обама у Білому домі, який не почне військових дій проти Росії. Путін вибрав той історичний відрізок, коли можна було спробувати відродити Радянський Союз, ліквідувати ту найбільшу трагедію, як він назвав розпад СРСР».
Санкції проти Росії, говорить він, по суті, ще й не запроваджувалися, а наявні в розпорядженні Вашингтона інструменти тиску на Москву, – не використовувалися.
Падіння рубля, економіки, підвищення цін – є результатом падіння цін на нафту, а не результатом введення санкцій
«Ми живемо в реальному світі, і вимагати від лауреата Нобелівської премії миру Барака Обами, щоб він замість того, щоб припиняти старі війни, на що він, звичайно ж, сильно розраховував, коли приходив до влади, не реально. Саме тому ми бачимо таку спірну політику Америки щодо і іранської ядерної програми, досить м’яку політику щодо Росії, яка вторглася в Україну. Санкцій ж ніяких реально немає. Все що ми бачимо – падіння рубля, економіки, підвищення цін – все це є результатом падіння цін на нафту набагато більше, ніж результатом введення санкцій.
Чи є у Америки інструменти для тиску на Путіна? Так, безумовно. Чи використовує Америка ці інструменти? Абсолютно ні. Чи зміниться ця політика після приходу в Білий дім нового президента? Так, однозначно зміниться, бо і Конгрес, і Сенат Сполучених Штатів налаштовані щодо Росії набагато жорсткіше, ніж президент Обама. Новий президент прийде в Білий дім 20 січня 2017. Путін цю дату дуже добре знає. Все, що Путін робить, вся нинішня політика Путіна, має певний термін придатності», – вважає він.
А поки Фельштинський не береться передбачити подальші дії Володимира Путіна. Швидше за все, каже він, ми почуємо про його плани в Україні під час ГА ООН в Нью-Йорку.
«Вересень, як мені здається, дуже небезпечний місяць, тому що традиційно саме в серпні-вересні Росія починає активні військові дії. Росія зазвичай нападе на кого-небудь в літній, теплий період. Так що може виявитися, що до кінця вересня ми станемо свідками якихось глобальних змін у російській політиці. Не думаю, що ці зміни будуть кращими для світу. Але у всіх випадках Путін буде або підводити підсумок своєї української політики, розпочатої в березні 2014 року, або він оголосить про новий етап у цій політиці. Поки, я вважаю, Росією взято курс на загальне нагнітання ситуації у світі по всіх можливих напрямах – по сирійському питанню, де Росія має можливість нагнітати, по іранському і з українського питання».
Поки Путін, на думку Фельштинського, не готовий відмовитися від ідеї відродження якоїсь подоби Радянського Союзу:
«Реальність виявилася більш жорсткою, ніж він розраховував. У березні 2014 року він сподівався, що до жовтня 14-го року він зможе взяти контроль над Україною. А далі вже будуть дивитися, чи є умови для подальшого наступу, в першу чергу, в країни Балтії. Цього не сталося. Він вже півтора року в’язне в Донецьку, Луганську і не може нікуди просунутися, бо єдина альтернатива для цього наступу – це велика війна, тобто наступ по декількох напрямках, удари по кількох українських містах, у тому числі і по Києву. Але на цю велику війну з Україною він поки не може зважитися. У такому разі час працює проти Путіна і, безумовно, на користь України».
Чи є межа поступок в Європі? Є, і ця межа була позначена давно, в тому числі Німеччиною і Францією
На Фельштинського думку, Європа теж не запровадила серйозних санкцій проти Росії. Там сподіваються, що російсько-українська війна «розсмокчеться сама собою, а потім всі зроблять вигляд, що і війни власне не було, а так – якесь зовнішньополітичне непорозуміння». Проте, стверджує він, в ЄС, у тому числі у Франції та Німеччині не підуть на будь-які поступки Путіну, аби уникнути великої війни.
«Чи є межа поступок в Європі? Є, і ця межа була позначена давно, в тому числі Німеччиною і Францією. Ніхто не дозволить Росії захопити Україну і увійти в Прибалтику. Це зрозуміло. Неясно, де кордони між війною і миром. Такий стан, як зараз, може тривати вічно. Влаштовує це Європу? В якійсь мірі влаштовує. Великої війни немає. Є повільне кровопускання в Східній Україні. Чи готовий Путін погодиться? Готовий – це для нього краще, ніж відкрита капітуляція. Така ситуація на Сході України як зараз триватиме ще якісь кількість років».
Війна в Україні, яка забрала тисячі життів, а більше мільйона людей зробила біженцями, стала платою Європи за своє небажання бачити російський режим тим, ким він є насправді. А для України це виявилося ціною за свій цивілізаційний вибір, вважає історик.
«Такою ціною Україна стала національною європейською державою, чого до березня 2014 року не було. Кожен раз, коли в Україні були вибори, завжди була розкладка 50 на 50. Україна не могла зрозуміти, хто вона і з ким вона – з Європою чи з Росією. І ось така небезпечна розкладка 50 на 50 тепер уже була ліквідована Путіним. Вибір, який зробила Україна, не в бік Росії. Це вибір, звичайно, в бік Євросоюзу. І в цьому плані Путін допоміг Україні усвідомити себе як національну державу», – вірить Фельштинський.
Дивіться також: Слідчі доведуть, що вбивство Литвиненка замовив Кремль?
