Останні масштабні російські обстріли по українській інфраструктурі нагадали свілу про нерівне співвідношення сил та можливостей між сторонами воєнного конфлікту. Росія продемонструвала здатність стріляти вглиб України з великої відстані, чого Україна робити західним озброєнням не може. Так охарактеризував події на полі бою оглядач Центру європейського політичного аналізу у США Федеріко Борсарі.
Він пропонує Заходу два кроки, які могли б зменшити руйнування в Україні внаслідок російських ракет.
Аналітик також провів градацію систем російського озброєння за рівнем небезпеки для українських ППО, проаналізував успішні операції росіян і те, чого українцям варто повчитись.
Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності
Андрій Борис, журналіст Голосу Америки: Питання про останній шквал російських ракет та безпілотників на українські міста, інфраструктуру. Українська ППО вже не вперше заявляє, що знищила приблизно 80-90% цих ракет, але все одно понад 10% з них долетіли до цілі. Чи може Україна якимось чином мінімізувати цю кількість?
Федеріко Борсарі, аналітик Центру європейського політичного аналізу: Безумовно, остання атака на критичну інфраструктуру України, а також на інші цивільні цілі дуже нагадують про можливості, які Росія може розгорнути з точки зору ударів на великі відстані, порівняно з тим, що може зробити Україна.
Ми бачимо явно нерівне співвідношення у балансі обох сторін. Росія з її великим арсеналом ракет великої дальності різних типів, що дозволяє Кремлю одночасно завдавати ударів по різних частинах України: крилаті ракети, балістичні ракети, безпілотники дальнього радіуса дії, безпілотники-камікадзе, такі як "шахеди", - все це об’єднане у такі атаки з великою щільністю, яким дуже важко протистояти не лише Україні, але й (було б) більшості країн НАТО на цьому етапі.
З іншого боку, Україні дуже добре вдається імпровізувати та нарощувати свої можливості, використовуючи підхід, де вони інтегрують комерційні системи та безпілотники. У цьому випадку це зброя, яку Україна вирішила використовувати по цілях всередині Росії.
Ми бачили це в останні місяці: широке використання безпілотних літальних апаратів дальнього радіуса дії проти цілей енергетичної інфраструктури в Росії, щоб зробити те ж саме, що робить Росія, щоб змусити Росію відчути те саме, що Україна зазнає і терпить внаслідок цих безперервних атак з боку Росії. Але ситуація нерівна.
Росія все ще набагато потужніша з погляду вогневої потужності порівняно з Україною, і тому, я вважаю, що коли мовиться про захист України від нападів Росії, він складається з двох кроків.
Перший – щоб західні країни надали Україні більше систем ППО. Ми говоримо про різні типи систем, середньої і великої дальності, особливо в цьому випадку, коли російські ракети досить непогані з погляду техніки.
Вони не є сучасними, за винятком аеробалістичної, гіперзвукової зброї, яку використовує Кремль у невеликих кількостях, порівняно з рештою озброєнь, які розгорнула Росія, але їх важко збити, і потрібні досить потужні системи ППО. Ось чому західні країни, США та інші союзники НАТО повинні забезпечити Україну більш досконалими системами ППО.
Ми говоримо про системи IRIS з Німеччини, про системи Patriot, а також NASAMS для перехоплення на середній відстані. Тож усі ці системи разом дуже хороші, досить просунуті, і вони, знаєте, можуть досить добре справлятися із загрозами від російських ракет.
Якщо США ще не переконані в дозволі Україні використовувати західну зброю проти російських винищувачів, тоді вони повинні продовжувати допомагати Україні швидко розробляти власну зброю
Водночас йдеться також про своєрідне перехоплення векторів і пускових установок цих ракет. Ми знаємо, що Росія використовує стратегічну авіацію, а також тактичну авіацію, для запуску цих ракет проти України.
Другий крок для України – це мати можливості перехоплювати ці винищувачі та стратегічні бомбардувальники на відстані за допомогою зброї західного виробництва, і також зі зброєю українського виробництва.
І якщо Захід і Сполучені Штати ще не переконані в дозволі Україні використовувати зброю західного виробництва проти російських винищувачів, тоді вони повинні продовжувати допомагати Україні швидко розробляти власну зброю, щоб зробити все, аби українські сили могли вражати по російських бомбардувальниках та винищувачах, перш ніж вони зможуть запустити ракети.
Це найважливіші кроки, які необхідно зробити, щоб уникнути тих смертоносних атак Росії, особливо проти цивільних осіб, інфраструктури, лікарень тощо.
А.Б.: То ж, підсумовуючи, українцям потрібна кількість, щоб подолати заборону на те, щоб обстрілювати російські цілі вглиб країни?
Ф.Б.: Так, кількість важлива, системи ППО потребують певної кількості перехоплювачів, щоб продовжувати функціонувати, тому виробництво ракет потрібно збільшувати по всій Європі, і це ще один важливий аспект. Має важливе значення також матеріально-технічне забезпечення та зберігання цих систем захисту в майбутньому.
А.Б.: Тож йдеться про якийсь витончений спосіб перенести цю війну в повітряний простір. Чи могли б ви більше розказати про тактику, яку використовує Росія з цією сумішшю озброєння, як ви згадали, безпілотників, ракет, касетних бомб? І як Україна може протидіяти цьому.
Ф.Б.: Це завжди поєднання факторів для будь-якої дії на полі бою. Ви не можете досягти будь-якої мети без підтримки інших сил або з використанням лише однієї технології. Це завжди різні типи можливостей у поєднанні різних тактик, досвіду та навчання.
Україна продемонструвала надзвичайну адаптацію та здатність долати ситуації, де противник переважав. І це все ще існує у багатьох напрямках. Але Україна змогла подолати слабкі сторони та вразливі місця у спосіб, який був неочікуваним для багатьох оглядачів.
Вони це зробили, використовуючи комерційні технології для своїх воєнних цілей. Вони зробили це, експериментуючи на полі бою, тренуючись із різними технологіями одночасно, застосувавши технології у військовій службі.
Таким чином багато експертів змогли створити нову тактику, використовуючи різні типи технологій, які раніше практично не досліджувалися жодними військовими у війні, включаючи західних військових.
Україна могла б ефективніше використовувати F-16 для ураження наземних цілей. Для цього треба їх розмістити ближче до фронту, і для цього потрібно послабити російську тактичну авіацію
Росія може використовувати ракети та винищувачі, бо українська ППО не може через ризики розгортатись ближче до лінії фронту. Тобто в прифронтових районах російська авіація, а особливо тактична авіація, може використовуватись в бою, і може досить вільно виконувати операції, тому що Україна не може використовувати там власну авіацію через велику присутність там російських систем ППО. Тож на полі бою співвідношення сил нерівне у прифронтових районах, на користь Росії в питанні тактичної авіації.
Але водночас Україна здивувала Росію, атакувавши незахищену ділянку їхнього кордону в Курській області. Для того, щоб наблизитися до деяких цілей злітно-посадкових смуг і аеродромів, які використовує Росія для запуску своїх винищувачів, Україна намагається підійти ближче та використовувати зброю далекого радіусу дії, таку як HIMARS та інші засоби, щоб вразити ці цілі.
То ж для України важливо об’єднати різні системи озброєнь. Я згадав про HIMARS та ATACMS, Україна звісно зможе їх використовувати, якщо США дозволять Києву використовувати їх. Україна також могла б більш ефективно використовувати F-16 для ураження наземних цілей. А для цього треба їх розмістити ближче до фронту, і для цього теж потрібно послабити російську тактичну авіацію.
Перед тим, як активніше використовувати F-16 на полі бою, українці спочатку мають вразити їхні аеродроми.
І треба пам'ятати, що в України F-16 не так багато, тож їм варто бути обережними в тому, як їх використовувати. Вони не мають достатньої кількості винищувачів для великих операцій проти російських значно більших сил.
А.Б.: Деякі оглядачі кажуть, що Україна спроможна використовувати власні можливості, щоб вражати цілі вглиб Росії. Я маю на увазі безпілотники українського виробництва чи ракети під назвою "Точка-У". Чи може в Україні їх недостатньо або вони недостатньо сучасні, аби вражати цілі на великій відстані?
Ф.Б.: Безпілотників, звичайно, достатньо за кількістю. Ми знаємо, що Україна виробляє загалом понад 1 мільйон безпілотників на рік. Ми говоримо про різні типи.
Що стосується цілей на велику дальність, то Україна має величезний арсенал безпілотників із нерухомим крилом, які вона здатна використовувати проти цих цілей. Звичайно, йдеться не про ракети. Йдеться про низько літаючі та переважно повільніші безпілотники, які можна легко перехопити.
Але водночас територія Росії настільки велика, що у них не вистачає систем ППО, аби все покрити. Хоча звісно, вони вчаться. Тому вони знають, що аеродроми, критична інфраструктура є потенційними цілями, і зосереджують протиповітряну оборону в цих районах. Хоча поки ми не бачимо значних покращень у контрзаходах Росії, Україні вдається досить ефективно вражати деякі цілі. Але цього недостатньо.
Безпілотники не зрівняються з ракетами. Це абсолютно різні типи можливостей, і вони не мають однакової руйнівної сили. Ракети можуть летіти швидше, вони можуть принести значно більшу бойову потужність.
Тож це означає, що проти такого типу цілей вони ефективніші за дрони. Та в України поки що є тільки безпілотники.
Вони розробляють кілька ракет великої дальності. Зеленський (27 серпня) заявив, що Україна випробувала балістичну ракету. Це дуже гарна новина, але ми ще не знаємо ефективності цієї системи.
"ТочкаУ", про яку ви згадали, — це радянська успадкована система. Звичайно, це варіант, але він не такий ефективний, як інші системи, які могла б розвинути Україна. І звичайно, це не порівняти з тим, що має Росія. Це успадкована система, Росія знає, як їй легко протидіяти. Її легко перехопити.
Хоча це варіант, якщо Україна зможе дуже добре спланувати місію, ця зброя може дати дуже, дуже потужний ефект.
Зеленський заявив, що Україна випробувала балістичну ракету. Це дуже гарна новина, але ми ще не знаємо ефективності цієї системи
І одна річ, про яку тут варто згадати, це те, що Україна, безумовно, краще, ніж Росія, планує свої удари на великій відстані. Планування місії є важливою частиною операцій. І якщо у вас є дуже хороші технології, але ви їх поєднуєте з поганим плануванням місії, ефект буде не дуже хорошим.
Ми бачили, як Україна використовує всі технології і дуже добре планує операції, щоб зробити чудову роботу. Тож я думаю, якщо вони продовжуватимуть цей шлях, це буде добре для України.
А.Б.: Якщо класифікувати російське озброєння за рівнем небезпеки - безпілотники, касетні бомби, ракети, - які з них найнебезпечніші для України? Чи могли б ви зробити таку собі градацію від найнебезпечнішого до найменш небезпечного для української системи ППО?
Ф.Б.: В останні місяці ми бачили, на мою думку, одна з найсильніших видів зброї, яку Росія використовує проти українських цілей, це балістичні ракети "Іскандер". Це балістична ракета малої дальності, яку дуже важко перехопити. І це дуже добре для Росії, тому що вони змогли дуже ефективно інтегрувати її у свій розвідувально-ударний комплекс.
Це означає, що вони можуть запускати ці ракети дуже швидко, коли визначать ціль, завдяки дуже хорошій інфраструктурі командування та управління, яку вони створили. Це означає, що за лічені хвилини стратегічні цілі в Україні були вражені ракетами "Іскандер", ми бачили це з системами HIMARS, ми бачили це з деякими пусковими установками Patriot, аеродроми в Дніпрі, Кривому Розі. Росіяни можуть під'єднати датчик через літаючі дрони вглиб української території до стрілка, у цьому випадку ним є "Іскандер". І ця комбінація виявилася дуже ефективною для Росії.
"Іскандер" та інші балістичні ракети, безумовно, є найнебезпечнішими загрозами для України, їх найважче перехопити
Вони знищили багато важливих цілей в Україні. І я вважаю, що "Іскандер" та інші балістичні ракети, безумовно, є найнебезпечнішими загрозами для України, тому що їх найважче перехопити. Для цього вам потрібні висококласні перехоплювачі, вам потрібні Patriots.
С-300, яка є в України, до речі, також має певні антибалістичні можливості. Але, звичайно, кількість перехоплювачів для українських С-300 зменшується, тому їм потрібно знайти альтернативні способи захисту своїх об’єктів, своєї інфраструктури від російських балістичних ракет.
Якщо говорити про [російські] крилаті ракети, то, звісно, деякі з них важче перехопити, ніж інші, але загроза, я б сказав, менш актуальна чи менш проблематична для України, порівняно з балістичними ракетами. Та безперечно, росіяни мають багато крилатих ракет, і вони змогли збільшити їхнє виробництво за останні місяці, попри санкції Заходу.
Тож допоки вони могтимуть доставляти ці ракети за допомогою тактичної авіації з території Росії, а також за допомогою пускових установок у Чорному морі, підводних човнів, корветів, допоки вони можуть запускати ракети "Калібр", безумовно, вони залишаються дуже серйозною загрозою для України.
А.Б.: Днями російський об’єкт залетів у повітряний простір Польщі. Чи можна припустити, що західні союзники у відповідь на подібні інциденти почнуть збивати російські об'єкти над територією України?
Ф.Б.: Це дуже чутливе і політично забарвлене питання. Наскільки я розумію, країни НАТО наразі обговорюють деякі потенційні заходи, які можна було б вжити для подальшого захисту Альянсу від російських ракет, які заблукали, або від безпілотних літальних апаратів, які могли б задалеко залетіти та потрапити через кордон з України на територію НАТО, як захиститись від цих загроз.
Наразі вони не впевнені, що можуть перехоплювати російські ударні ракети безпосередньо в Україні, тому що водночас побоюються ризику ескалації, коли системи протиповітряної оборони НАТО зможуть потрапити у список російських цілей, головним чином тому, що вони безпосередньо втручаються в певну динаміку українського конфлікту.
Російські "червоні лінії" насправді не дуже "червоні"
Я знаю, що це дуже проблематичний аспект. Багато аналітиків на Заході намагаються підштовхнути Сполучені Штати та інші країни до того, щоб вони принципово пом’якшили свою позицію в цьому питанні і підтримали Україну, зокрема перехоплюючи ракети. Я особисто вважаю, це моя думка, що це можливо.
А.Б.: Чи вони мають боятися "червоних ліній"?
Ф.Б.: Ми знаємо, що російські "червоні лінії" насправді не дуже "червоні". Це просто твердження, які виявилися беззмістовними. В той самий час ми знаємо, що НАТО не втручається прямо в конфлікт.
Звичайно, країни НАТО надають двосторонню підтримку Україні. НАТО як організація підтримує Україну різними видами допомоги, від розвідки до систем протидії безпілотникам, до медичної підтримки, тощо, але водночас Альянс ніколи не робив нічого з погляду військової підтримки, що виходить за рамки простої допомоги Україні з території НАТО, і він ніколи не втручався безпосередньо у конфлікт.
Тож я думаю, що Росія сприйняла б перехоплення своїх ракет як пряме втручання НАТО, хоча Росія постійно заявляє, що НАТО насправді бере участь у конфлікті, є найманці тощо. Що, звичайно, абсурдно.
Але якщо НАТО перехопить російські ракети в Україні, з погляду фактичної участі, це буде дещо складніший аспект, тому що Росія може сказати: ну ви використовуєте свою систему ППО для перехоплення ракет, тож ми можемо цілитись по них, тому що вони є законними цілями, оскільки ви фактично втручаєтесь у конфлікт військовими засобами. Тому країни НАТО такі стримані й такі обережні. Це дало б росіянам правдоподібну причину цілитись по об’єктах НАТО на території НАТО.
