Житниця Сполучених Штатів та провідний експортер кукурудзи та сої на світових ринках – Середній Захід – цього року пережив одну з найбільш нищівних посух в сучасній історії. Раніше подібні природні катаклізми означали банкрутство для більшості фермерів. У наш час пережити втрату врожаю селянам допомагає страховий поліс, який субсидує держава. Здавалося б, хто відмовиться від подібної допомоги. Однак у штаті Айова є фермер, який свідомо не хоче страхувати свій врожай. Вже кілька десятиліть він, покладаючись лише на себе, успішно веде господарство незважаючи на природні примхи. Його унікальний досвід став предметом вивчення науковців.
Фермеру Ричарду Томпсону 80 років, однак він досі працює. Старомодність Ричарда проявляється у його консервативному підході до господарювання, який останнім часом викликає більше зацікавлення, ніж критики. Одна з причин – рентабельність його ферми у час, коли всі інші несуть збитки.
«Я просто прислухаюсь до землі, і не втручаюсь», – каже Ричард.
Дослідник Мет Лібман шукає наукове пояснення причин успіху ферми. На ділянці при університеті Айови він повністю відтворив господарство Ричарда. Окрім землеробства, Ричард єдиний серед сусідів-фермерів, хто досі займається тваринництвом. Кукурудза і соя – основа сільського господарства Айови. Більшість фермерів нічого більше не культивують. Тому коли рік випадає неврожайний, вони змушені покладатися на страховий поліс, щоби лишитися у бізнесі.
Ричард Томпсон каже, що від заснування ферми ніколи не страхував врожай. Щоби не залежати від страхового полісу, Ричард диверсифікував своє господарство за рахунок вівса і худоби:
«Мені здається, це здоровий глузд. У Вас є захист. Якщо гине врожай, то щось інше компенсує збитки».
Свині і корови не тільки є джерелом прибутку. Вони також забезпечують господарство добривами, а це дозволяє Ричарду не купувати хімікатів. Гній, до речі, затримує воду у ґрунті, що є своєрідним страхуванням від посухи, – зауважує дослідник Рик Круз:
«Це покращує стан ґрунту, а значить і стан культури, особливо в екстремальних умовах, таких як цього року».
Перепади температур і відсутність опадів починають ставати нормою в умовах кліматичних змін. Мет Лібман вважає, що за таких обставин досвід Ричарда стає особливо цінним:
«Різноманітність агрокультур, розведення худоби, дбайлива обробка ґрунту. Ось ті уроки, які нам треба засвоїти».
Ричард не проти поділитись своїм досвідом і, каже, що кращого методу господарювання все одно не існує:
«Мені здається, це найкращий спосіб догляду за землею, довкіллям і гаманцем. Можна робити все одночасно».
Можливо Ричард має рацію, і не все старомодне є застарілим.
«Мені здається, це здоровий глузд. У Вас є захист. Якщо гине врожай, то щось інше компенсує збитки».Ричарду Томпсон
«Я просто прислухаюсь до землі, і не втручаюсь», – каже Ричард.
Дослідник Мет Лібман шукає наукове пояснення причин успіху ферми. На ділянці при університеті Айови він повністю відтворив господарство Ричарда. Окрім землеробства, Ричард єдиний серед сусідів-фермерів, хто досі займається тваринництвом. Кукурудза і соя – основа сільського господарства Айови. Більшість фермерів нічого більше не культивують. Тому коли рік випадає неврожайний, вони змушені покладатися на страховий поліс, щоби лишитися у бізнесі.
Ричард Томпсон каже, що від заснування ферми ніколи не страхував врожай. Щоби не залежати від страхового полісу, Ричард диверсифікував своє господарство за рахунок вівса і худоби:
«Мені здається, це здоровий глузд. У Вас є захист. Якщо гине врожай, то щось інше компенсує збитки».
Свині і корови не тільки є джерелом прибутку. Вони також забезпечують господарство добривами, а це дозволяє Ричарду не купувати хімікатів. Гній, до речі, затримує воду у ґрунті, що є своєрідним страхуванням від посухи, – зауважує дослідник Рик Круз:
«Це покращує стан ґрунту, а значить і стан культури, особливо в екстремальних умовах, таких як цього року».
Перепади температур і відсутність опадів починають ставати нормою в умовах кліматичних змін. Мет Лібман вважає, що за таких обставин досвід Ричарда стає особливо цінним:
«Різноманітність агрокультур, розведення худоби, дбайлива обробка ґрунту. Ось ті уроки, які нам треба засвоїти».
Ричард не проти поділитись своїм досвідом і, каже, що кращого методу господарювання все одно не існує:
«Мені здається, це найкращий спосіб догляду за землею, довкіллям і гаманцем. Можна робити все одночасно».
Можливо Ричард має рацію, і не все старомодне є застарілим.
