Відзначаючи 28-му річницю втручання Організації Північноатлантичного договору, яке зупинило насильницький конфлікт у колишній Югославії, глава російської розвідки Сергій Наришкін провів 30 серпня ревізіоністський форум у Російському історичному товаристві, яке він очолює у Москві.
Наришкін, директор Служби зовнішньої розвідки Росії, стверджував, що всі країни, куди НАТО втручалося з миротворчими місіями, зараз мають нижчий рівень життя, ніж до цього втручання:
“Хочу відзначити, що в жодній країні, куди б вторглись сили Північноатлантичного альянсу, так і не відновився ні порядок, ні довоєнний рівень життя населення"
Це частково неправда.
НАТО проводило військові місії в шести країнах. У чотирьох із них якість життя та порядок значно покращилися. Дві країни, Лівія та Афганістан, залишаються неспокійними. Нижче наведено хронологію.
Боснія і Герцеговина
Понад три роки до втручання НАТО в 1995 році у Боснії і Герцеговині точилась громадянська війна. Тодішня доповідь Організації Об’єднаних Націй описувала ситуацію як таку, що «характеризується широко поширеними та систематичними порушеннями прав людини проти цивільних громад, часто на етнічній основі».
На прохання миротворців Організації Об’єднаних Націй 30 серпня 1995 року НАТО розпочало повітряну кампанію під назвою «Операція «Навмисна сила», щоб змусити боснійських сербів домовитися про припинення громадянської війни.
У грудні 1995 року в Боснії та Герцеговині було розгорнуто багатонаціональні сили під керівництвом НАТО під мандатом ООН. Після цього були розгорнуті стабілізаційні сили під проводом НАТО, які залишалися в країні до грудня 2004 року.
У 2022 році за індексом верховенства права, створеним World Justice Project, вашингтонською міжнародною організацією громадянського суспільства, Боснія і Герцеговина посідає 52 місце серед 140 країн за такими критеріями, як прозорість уряду, відсутність корупції, основні права, порядок і стабільність та ефективність системи правосуддя.
Індекс людського розвитку ООН (ІЛР), опублікований у вересні 2022 року, оцінив ІЛР Боснії та Герцеговини як «високий». У період з 2000 по 2021 рік значення ІЛР країни зросло на 16,9%, з 0,667 до 0,780.
Організація Об’єднаних Націй визначає ІЛР як «узагальнений показник для оцінки довгострокового прогресу в трьох основних вимірах людського розвитку: довге і здорове життя, доступ до знань і гідний рівень життя».
The Heritage Foundation, вашингтонський аналітичний центр, повідомив у своєму щорічному Індексі економічної свободи, що за останні 25 років рівень економічної свободи в Боснії та Герцеговині зріс із «репресованого» у 1998 році до «помірно вільного» у 2023 році, що вище середньосвітового показника.
У грудні 2022 року Європейський Союз (ЄС) надав Боснії та Герцеговині статус кандидата на членство в ЄС, ґрунтуючись на досягнутому в країні прогресі «у сферах демократії/функціональності, верховенства права, основних прав і реформи державного управління».
Сербія
У березні 1999 року НАТО розпочала операцію «Союзна сила» — повітряну кампанію, спрямовану на припинення нової хвилі етнічної чистки, розпочатої сербськими військами проти косовських албанців.
З 24 березня 1999 року по 10 червня 1999 року альянс бомбив матеріально-технічне забезпечення югославської армії, розташоване на території сучасної Сербії та Косово.
Операція завершилася в червні 1999 року. У 2022 році World Justice Project поставив Сербію на 53 місце зі 140 країн у своєму Індексі верховенства права, який вимірює рівень порядку та безпеки в країні.
Після повалення авторитарного лідера Слободана Мілошевича в 2000 році «Сербія запровадила потужну програму реформ, яка охоплює всі сфери економіки, водночас відновлюючи інфраструктуру, зруйновану війною», і в результаті «насолоджувалася періодами високого зростання», повідомляє Група Світового банку в звіті про програму зростання Сербії, опублікованому у 2020 році.
Середній місячний заробіток у Сербії зріс з 98 доларів у січні 2001 року до 1079 доларів у квітні 2023 року.
Рівень економічної свободи Сербії виріс із «обмеженого» у 2002-2003 роках до «помірно вільного» у 2023 році — вище, ніж у середньому по світу, як оцінив Heritage Foundation.
У період з 1999 по 2021 рік, згідно з даними ООН, значення ІЛР Сербії зросло на 18,5%, з 0,677 до 0,802. ІЛР Сербії в 2021 році «помістило країну в категорію дуже високого людського розвитку — 63 місце зі 191 країн та територій», — заявили в ООН.
ЄС надав Сербії статус кандидата на членство в березні 2012 року. Щоб стати повноправним членом, Сербія повинна здійснити реформи, включаючи «посилення незалежності та підзвітності судової системи, державного управління, боротьбу з корупцією та організованою злочинністю».
Косово
Миротворчі сили під керівництвом НАТО з мандатом ООН перебували в Косові з червня 1999 року. Це втручання зупинило війну між Армією визволення Косово та Югославською армією.
Конфлікт тривав з лютого 1998 року по червень 1999 року і супроводжувався систематичними порушеннями прав людини та етнічними чистками, що призвело до масової кризи біженців:
«Щонайменше 700 тисяч косовських албанців стали біженцями в Албанії, Македонії та Чорногорії. Решта 275 000 біженців були переміщені в інші країни», – заявив Державний департамент США в травні 1999 року.
У 2022 році Індекс верховенства права поставив Косово на 33 місце серед 140 країн за рівнем порядку та безпеки. Косово увійшло до п’ятірки країн світу, де у 2021 році рівень верховенства права покращився найбільше.
«Економічне зростання Косово за останнє десятиліття перевершило його сусідів і було в основному інклюзивним», — заявив Світовий банк у квітні.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), міжурядова організація зі штаб-квартирою в Парижі, заявила, що в Косово стійке та інклюзивне економічне зростання справедливо розподіляється в суспільстві та «створює можливості для всіх», що є важливим для зменшення бідності.
Північна Македонія
З серпня 2001 року по березень 2003 року НАТО здійснила три військові операції в Північній Македонії, щоб роззброїти групи етнічних албанців, захистити міжнародних спостерігачів за мирним планом і «допомогти уряду в забезпеченні стабільності по всій країні».
Втручання НАТО поклало край інтенсивним міжетнічним зіткненням між македонцями та албанськими сепаратистськими групами з січня по листопад 2001 року.
Згідно з Британською енциклопедією, Македонія була «найбіднішою з югославських республік». Проте через шість років після втручання НАТО незалежна Північна Македонія мала потужну економіку, яка «пережила світовий економічний спад, що почався в 2008 році, краще, ніж багато інших країн».
За даними ООН, між 2000 і 2021 роками значення ІЛР Північної Македонії зросло на 14%, з 0,675 до 0,770. ІЛР Північної Македонії в 2021 році «помістив країну в категорію високого людського розвитку — позиціонуючи її на 78 місце зі 191 країни та території».
Афганістан
НАТО розгорнуло свої сили під керівництвом США в Афганістані після терористичних нападів 11 вересня 2001 року. Ці сили залишалися в Афганістані до 2021 року згідно з мандатом ООН «на допомогу Тимчасовій владі Афганістану в підтримці безпеки в Кабулі та його околицях, щоб Тимчасова влада Афганістану, а також персонал ООН могли працювати в безпеці».
З 2000 по 2021 рік значення ІЛР в Афганістані, за даними ООН, зросло на 42%, з 0,335 до 0,478. ІЛР Афганістану за 2021 рік «помістило країну в категорію з низьким рівнем людського розвитку — позиціонуючи її на 180 місце зі 191 країни та території».
Валовий національний дохід на душу населення за паритетом купівельної спроможності в Афганістані майже подвоївся, з 985 доларів у 2000 році до 1824 доларів у 2021 році.
Після виведення очолюваних НАТО військових сил з Афганістану в 2021 році, включаючи вихід останнього контингенту — 3500 американських військових — 30 серпня 2021 року, Талібан захопив владу в країні.
Відтоді ситуація з правами людини в країні, особливо афганських жінок, різко погіршилася разом з рівнем життя.
За даними Вотсонівського інституту міжнародних і громадських справ Університету Брауна, у 2022 році рівень життя в Афганістані був гіршим, ніж до втручання НАТО в 2001 році.
Хоча до 2001 року 62% афганців стикалися з проблемою продовольчої безпеки, у 2022 році ця кількість досягла 92%.
Частка дітей віком до п'яти років, які страждають від гострого недоїдання, зросла з 9% до 50%, а частка афганців, які живуть у бідності, зросла з 80% до 97%.
Лівія
НАТО втрутилося військовим шляхом у громадянську війну в Лівії після того, як Рада Безпеки ООН у березні 2011 року прийняла резолюцію 1973, проголосивши захист цивільного населення метою збройного втручання.
У рамках операції «Юніфайд протектор» НАТО ввело ембарго на поставки зброї та створило заборонену для польотів зону над Лівією, «щоб запобігти бомбардуванню будь-якими літаками цивільних цілей».
Багаторічного диктатора Лівії Муаммара Каддафі схопили і стратили повстанці в жовтні 2011 року після того, як його колону атакували літаки НАТО.
ВВП Лівії значно коливався протягом останніх 13 років, впавши під час першої громадянської війни в 2011 році та другої в 2014-2020 роках.
Хоча у жовтні 2020 року було підписано перемир’я, пандемія COVID-19 спричинила серйозний економічний спад у країні.
За даними Світового банку, ВВП Лівії у 2022 році становив 45,75 мільярда доларів, що нижче ВВП 2011 року, коли він становив 48,17 мільярда доларів.
У період з 2010 по 2021 рік, за даними ООН, значення ІЛР Лівії знизилося на 2,8%, з 0,739 до 0,718. Валовий національний дохід на душу населення за купівельною спроможністю впав з 18 663 доларів у 2010 році до 15 336 доларів у 2021 році.
Крім того, ситуація з правами людини в Лівії не тільки не покращилася з часів до втручання НАТО, але, на думку міжнародних спостерігачів, навіть погіршилася.
Мігранти та шукачі притулку, які прямують транзитом через Лівію, зазнали найгірших зловживань, зокрема є випадки їхнього продажу в рабство.
