Експерти вважають, що Путін оголосив про часткову мобілізацію під тиском воєнних та націоналістів, але вирішального ефекту на полі бою вона не матиме.
Втім, й недооцінювати цього кроку не варто, вважає військовий експерт, старший науковий співробітник Центру Воєнно-морського аналізу Майкл Кофман.
У середу, 21 вересня, Президент Росії Володимир Путін оголосив в країні часткову мобілізацію. Згідно із опублікованим на сайті Кремля указом, призову підлягатимуть лише ті, хто перебуває в запасі, передусім з бойовим досвідом. За словами міністра оборони РФ Сергій Шойгу, буде залучено 300 тисяч резервістів, хоча, сказав він, у разі потреби може мобілізувати 25 мільйонів осіб.
Кофман звертає увагу на структурний дефіцит особового складу російської армії, проблеми з утриманням та ротацією, зростання кількості відмовників. Російська армія втратила значну частину професійних сил та обладнання, із погіршенням якості особистого складу погіршився й моральний дух, пише він у твіттері. Мобілізація особового складу псевдо-республік ЛНР/ДНР призвела до формування сил, «яким бракувало згуртованості, оперативної сумісності», а вже в липні цей ресурс практично вичерпався – чоловіків лишилося небагато.
Оголошена Путіним часткова мобілізація, пише Кофман, по-суті, є не стільки мобілізацією, скільки намаганням утримати ті сили, які вже перебувають на фронті.
«Службові контракти продовжено на невизначений термін, призупинено право на відмову від направлення, введено нові заходи кримінального права для виконання того, що фактично є запровадженням заходів воєнного часу, - пише дослідник. - Добровольцям, які записалися на короткі відрядження (4-6 місяців), тепер продовжено термін мобілізації».
Втім, Росія втратила шанс провести успішну мобілізацію, яку можна було зробити у квітні, пише Кофман, але й ця «часткова» мобілізація може дати Росії певний результат, який залежить від організаційних та навчальних здібностей російської армії.
«Отже, число Шойгу в 300 тисяч, ймовірно, буде умовним, тоді як фактична мобілізація буде набагато більш обмеженим і поетапним процесом. Тим не менш, я скептично ставлюся до того, що мобілізаційна інфраструктура перебуває в повністю сплячому стані. З квітня російські воєнкомати обдзвонюють людей для уточнення інформації », - пише він.
Інше обмеження пов’язано із використанням військ. «Незалежно від того, скільки особового складу було мобілізовано, RU mil (збройні сили РФ – ред.) може підтримувати та керувати лише обмеженою кількістю військ на полі бою. Масштабування було однією з головних проблем російської армії в цій війні», - вказує дослідник.
У тої же час більшість переваг ЗСУ зберігатиметься і максимум, що часткова мобілізація може зробити, - допомоги росіянам стабілізувати лінії фронту.
Дослідник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Райан пише, що Путін своєю промовою намагається одночасно досягнути чотирьох цілей: «1. Догодити прихильникам жорсткої лінії та російським мілблогерам (воєнним блогерам – ред.). 2. Не викликати незадоволення широких верств населення. 3. Заспокоїти військовиків. 4. Створити враження, що він не програє війну».
Але йому навряд чи це вдасться, пише він: «Часткова мобілізація навряд чи заспокоїть прихильників жорсткої лінії та, ймовірно, налякає населення. Можливо, тому авіаквитки з Росії так швидко розкуповуються».
Також він припускає, що не оголошуючи мобілізацію особисто, а представляючи це як підтримку пропозиції Міноборони та Генштабу, Путін намагається перекласти вину за війну на російських військових лідерів. Вони ж, пише Райан, й тиснули на Путіна, аби оголосити призов.
«Лідери російської армії спостерігали, як їхня армія повільно, але вірно зникає. Їм потрібно було поповнити живу силу, якщо вони хотіли просто утримати вже захоплену територію», - пише він.
Як й Кофман, Райан вважає, що одним з обмежень для розгортання мобілізованих сил може бути необхідність їх навчити та оснастити, але «війська, які готуються до оборони на майбутню зиму, можуть бути оснащені, навчені та відправлені швидше, ніж війська для наступальних операцій», зазначає він.
Втім, вирішального впливу на хід війни ця мобілізація не матиме, пише Райан. «Україна мобілізувала значно більше кадрів. Йдеться більше про ротацію та заміни, а не про створення нового величезного наступального потенціалу для Росії». Поки ці сили зберуть та відправлять, зазначає він, українці мають можливість продовжувати наступ.
На його думку, це говорить про те, що Путін та його генерали визнали, що війну вони програють, але відступати від неї не хочуть. Також, пише Райан, Путін слухав, що йому кажуть лідери Китаю та Індії, але зробив неправильний висновок.
«Він не зрозумів, що йому не варто воювати. Його висновок полягав у тому, що він повинен виграти, інакше його позиція щодо Китаю та Індії буде значно погіршена», - пише генерал-майор австралійської армії у відставці.
Дії Путіна, робить висновок військовий аналітик, не дають реальних шансів на перемогу Росії, але продовжують страждання українського народу.
«Зрештою, ця заява не змінює перспективи української перемоги. Але це означає, що ще багато людей помруть, перш ніж це станеться», - підсумовує Райан.
Військовий аналітик CNN, колишній командувач Армією США в Європі, Марк Гертлінг у зв’язку із оголошеною Путіним частковою мобілізацією поділився своїм досвідом та спостереженнями за тим, як готують солдатів. У період 2009-2011 роках Гертлінг відповідав за підготовку солдатів, під час якого близько 150 тисяч новобранців пройшли навчання на 5 базових тренувальних майданчиках та 21 пункті підвищення кваліфікації. Лише базове навчання у США триває 10 тижнів та більше, після чого солдатів відправляють на курси підвищення кваліфікації відповідно до їхньої спеціальності, розповів Гертлінг.
«Це тривалий період часу навчання, яке проводили дуже професійні сержанти», - пише він. І це потребує ресурсів, які є досить великими для заможної країни з населенням в 344 мільйони, яка тренує близько 150 тисяч новобранців щороку.
«З іншого боку, населення Росії становить 144 мільйони громадян, які проживають в 11 часових поясах», - порівнює Гертлінг.
Деякі російські новобранці, але їх меншість, проходять поглиблену спеціальну підготовку, розповідає він. Ті солдати, яких відправили до Білорусі перед початком вторгнення в Україну, пише Гертлінг, пройшли лише кілька днів базової підготовки.
«Під час 2 візитів до RU (Росії – ред.) я бачив основні навчання підрозділу. Це було жахливо. Замість набуття кваліфікації – ознайомлення з гвинтівками, елементарна перша допомога, дуже мало симуляцій для збереження ресурсів і, найголовніше, - жахливе керівництво «сержантами муштри», - поділився американський генерал враженнями.
Російські збройні сили, пише він, погано забезпечені ресурсами для навчання.
«Один танковий підрозділ, який я відвідав поблизу Москви, з гордістю сказав мені, що отримує 1 танковий снаряд на екіпаж щороку (американські підрозділи проводять години в тренажерах, а екіпажі стріляють десятками справжніх снарядів на рік)». А от ЗСУ, пише він, перейшли на американську модель підготовки.
Оголошення часткової мобілізації він називає новою ознакою слабкості Росії. Колишній генерал-командувач армії США в Європі генерал Бен Годжес погодився, що цей крок є симптомом відчаю Путіна.
«Це нагадує Гітлера, який призвав хлопців і старих до Вермаху в останні дні Третього рейху. Путін робить те, що робили нацисти», - додав він у коментарі на твіттері.
Професор Єльського університету, історик Тімоті Снайдер, також вважає, що оголошення часткової мобілізації є ознакою того, що Росія програє.
«Враховуючи втрати та дезертирство, Путін хоче мати тіла в окупованій Україні для захисту від українських контрнаступів», - пише він у твіттері.
Цей крок, на його думку, також свідчить про страх Путіна перед російськими націоналістами та фашистами, які закликають до більш жорстких дій, яких він боїться більше, ніж протестів громадськості.
Снайдер звертає увагу на те, як спокійно поставилися до цього оголошення українці, ймовірно, врахувавши такий сценарій. Також, пише історик, те, що виступ Путіна відбувся не в запланований термін, «говорить про безлад і, можливо, хворобу в Кремлі».
«Я, наприклад, трактую проблеми Путіна як симптом програної війни, але не як силу, яка її припинить. Війна закінчиться, коли переможуть українці», - підсумовує Снайдер.
Дослідник Bellingcat Христо Грозєв, з яким «Голос Америки» поспілкувався напередодні, розповів, чому система вербування контрактників на війну в Україні не працювала. Для того, щоб пережити зиму в умовах українського контрнаступу, російській армії потрібно щонайменше 100 тисяч поповнення в живій силі, говорить він. За їхнім аналізом, у тюрмах росіяни могли завербувати до 15 тисяч осіб та ще до 10 тисяч кваліфікованих досвідчених солдатів і офіцерів, які ще не вступили в лави різних ЧВК.
«Це вишкрібання зі дна. Це останні 10-15 тисяч людей. Крім того, будь-які інші новобранці ніколи не тримали в руках АК-47, ніколи не керували артилерійським підрозділом. Тож користі від них буде мало», - сказав Грозєв в інтерв’ю у Вашингтоні.
Також у своїй промові Путін пригрозив західним країнами використанням Росією ядерною зброєю.
«У разі загрози територіальній цілісності нашої країни, для захисту Росії і нашого народу ми, безумовно, використаємо всі наявні в нашому розпорядженні засоби. Це не блеф", - сказав він.
Втім, дослідник Bellingcat, організації журналістів-розслідувачів, які збирають інформацію і про ядерний потенціал Росії, вважає, що це все -таки блеф.
«Ймовірність того, що він дасть вказівку щодо її використання, дуже низька», - каже він. По-перше, тому що частина ядерного потенціалу може не перебувати у стані готовності.
«Ядерний арсенал як цифри неправильно відображають його загрозу, оскільки якщо щось не перевірялося роками, а ядерний арсенал Росії не перевірявся роками, він має дуже високий ризик не функціонувати належним чином», - сказав він.
Крім того, офіцери, яким Путін може віддати такий наказ, мало зацікавлені його виконувати.
«Особливо в той час, коли Путін слабкий, офіцери, ймовірно, не підкоряться такому наказу, тому що слабкий Путін не зможе запропонувати їм захист від майбутнього трибуналу, чи від майбутнього правосуддя, чи навіть від морального осуду».
Кірбі: "Путін відчуває загрозу, особливо на північному сході та в районі Донбасу". Відео
