Путін не належить до людей, які можуть зупинитися після надання поступок – експерт

Київ – Так звані «ДНР» і «ЛНР» претендують на контроль всієї території Донбасу. Про це російським ЗМІ заявив самопроголошений «прем'єр» так званої «ДНР» Олександр Захарченко, відповівши таким чином радникові президента України – Юрієві Луценку. Останній зазначав, що «мінський протокол» не передбачає особливого статусу для Донецької та Луганської областей в цілому, і його отримає лише частина, контрольована сепаратистами. Тим часом в українському МЗС наголосили, що підписання мінського протоколу не свідчить про легітимізацію угруповань «ДНР» і «ЛНР». Деякі експерти вже припустили, що такі заяви можуть свідчити, що нинішнє хитке перемир’я на Донбасі, яке і так постійно порушується, зрештою перейде до чергового етапу війни. Попри такі перестороги, як вважає політичний експерт Євген Магда, завершити збройний конфлікт без переговорів навряд чи вдасться.

– Так звані «ДНР» і «ЛНР» претендують на контроль за всією територією Донбасу, Київ, очевидно, не погоджується. Це – тупик? Наскільки доцільно далі вести переговори з бойовиками?

– Без переговорів навряд чи вдасться завершити збройний конфлікт, і про те, що ми маємо збройний конфлікт на сході України ні в кого немає сумнівів. Власне «ДНР» і «ЛНР» фактично виступають в ролі маріонеток Володимира Путіна, який під жодним соусом не визнає російської присутності та російської участі у конфлікті на Донбасі, і відповідно вони дозволяють йому займати певну політику на Донбасі.

Тобто, зверніть увагу, що крім гострих заяв «ДНР» і «ЛНР» , був і заклик міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова до України, що Росія наполягатиме, щоб Україна проводила конституційну реформу. Тобто Росія намагається застосовувати всі можливі елементи тиску на Україну і заяви Захарченка (Олександр Захарченко – самопроголошений «прем’єр» ДНР – ред.), як інтерв’ю Пушиліна, одного з лідерів «ДНР» – це ланцюжки однієї ланки.

– Існує думка, що домовляйся-не домовляйся – у Путіна є ціль – створити на Донбасі анклав на кордоні з Росією, щоб переправляти своїх диверсантів. Як Ви до цього ставитесь?

– Те, що Путін розглядає Донбас як елемент дестабілізації України в цілому, це факт очевидний. Але на сьогодні українська армія не має військових можливостей вирішити це питання на свою користь, тому що відкриті кордони і російська військова участь у цьому конфлікті заважає перемозі українських військ. Російська армія, як відомо, є однією з найбільших у світі, і більш підготовленою за українську, тим більше у нинішньому її стані. Тому мир на сьогоднішній момент доволі далекий, але перемир’я дозволяє не гинути людям, і це вже плюс. Звичайно, що будуть порушення режиму припинення вогню, але припинення вогню – це військово-політичний, а не суто військовий термін.

Зрозуміло, що Путіну не потрібна сильна Україна. І мене дивує позиція Європейського союзу, який хапається за це перемир’я для того, щоб не запроваджувати нові санкції проти Росії. І таке враження, що в Європейському союзі не розуміють що відбувається на українському Сході, на жаль.

– Це означає, що Європа не готова зробити натиск у бік санкцій в нафто-газовій сфері?

– Європа надто сильно залежить від російського газу, і справедливим є твердження, що Європа є звиклою до спокійного і розміреного життя. Подібних агресій, як здійснює нині Путін по відношенню до України в Європі не було після Другої світової війни, навіть події на Балканах, які з військової точки зору, можливо, були з військової точки зору більш інтенсивними, але російсько-українське протистояння – це протистояння найбільшої в світі за площею держави з найбільшою в Європі державою.

– Те, що Європейський союз займає швидше умовно «страусину» позицію, свідчить, що і російські агенти там діють достатньо активно, і самі політики старого світу не зацікавлені у надзвичайно активних діях. Тож Україна має покладатися більш на себе, і це для мене – аксіома.

– На жаль, нині не можна ігнорувати факту соціальної аморфності певної частини жителів Донбасу і їхньої роздрібненості в поглядах щодо долі регіону. Що має зробити Україна, аби це змінити?

– Давайте говорити відверто. Ідейна монолітність була винятково в тоталітарних державах, де люди відчувають себе гвинтиками і їм чітко вказано куди та в якому напрямку рухатись. Для того, щоб влада знайшла спільну мову з жителями Донбасу, вона має з ними говорити, спілкуватися, пояснювати, створювати адекватне українське інформаційне поле, адже протягом тривалого часу там було засилля російських каналів, російських ЗМІ. Сьогодні на територіях, які контролюють «ДНР» і «ЛНР» української інформації практично немає. Тобто йде постійне промивання мізків.

Не треба думати, що рішення буде надзвичайно швидким, це на жаль, неможливо. Я думаю, що тут треба бути надзвичайно терплячими, спокійними і усвідомлювати, що Донбас це теж українська територія і там живуть сотні тисяч людей, які є громадянами України і яких українська держава просто немає права зрадити, бо якщо Україна на сьогоднішній момент поступиться Донбасом, це може, на жаль, стати стартом геополітичної гангрени нашої держави.

Путін не належить до категорії людей, які можуть зупинитися після того, як йому будуть надавати якісь поступки. Тобто, якщо Україна втратить Донбас, і навіть не в нинішньому стані, а повністю, то це буде не економічна, а насамперед політична втрата, і надзвичайно важка.