Попередні, здебільшого академічні, дискусії щодо того, що Європа, а також деякі інші світові країни, повинні збудувати свої власні засоби ядерного стримування у випадку зміни зовнішньої політики США щодо своїх союзників, наразі увійшли в активну стадію. Про це йшлося під час розмови “Повернення Трампа і доля України” в Інституті Брукінгса 24 лютого.
Фіона Гілл, колишня радниця президента США Дональда Трампа та старша наукова співробітниця з питань зовнішньої політики Центру США та Європи, сказала, що якби Україна не віддала свою ядерну зброю в обмін на гарантії безпеки за Будапештським меморандумом, Росія б не здійснила вторгнення.
Водночас Тайлер Макбрайен, виконавчий редактор подкасту Lawfare, нагадав, що велика частина інфраструктури управління такою зброєю перебувала у Москві.
Гілл нагадала про заклик колишнього міністра іноземних справ СРСР й першого президента незалежної Грузії Едуарда Шеварднадзе до української влади залишити “одну чи дві” ядерні боєголовки на випадок потенційного майбутнього конфлікту з Росією.
“Він фактично сказав своєму українському колезі, подивіться, чи можете ви залишити одну, чи дві ядерні бомби, коли вони відмовлялися від них приблизно під час Будапештського меморандуму, покладіть їх у шафу, знаєте”, - зауважила вона.
“Тому, що він, звичайно, був міністром закордонних справ СРСР, і він сказав, що бачив документи про те, що б сталося, якби якась із радянських республік спробувала відокремитися, й зазначив, що вони могли б вам стати в нагоді пізніше”, - продовжила Гілл.
Вже від початку 1990-х років, багато хто в Москві прагнув не дати Україні можливості відірватися від Росії, додала вона.
За свідченнями Бенджаміна Віттса, головного редактора подкасту Lawfare, у його розмовах з високопоставленими американськими дипломатами, залученими до переговорів з Україною щодо Будапештського меморандуму, очевидним було їхнє відчуття провини в контексті цього договору.
За його словами, колишній президент США Білл Клінтон також висловлював жаль щодо меморандуму.
У сьогоденному контексті, підсумувала Гілл, з фактичною переорієнтацією США у зовнішній політиці від Європи та України на Азію, “наслідки всього цього для нерозповсюдження (ядерної зброї) є реальними”.
Однією з ключових європейських країн, яка наразі докорінним чином змінює свій погляд на ядерну зброю в Європі, стала Німеччина, каже Констанце Стельценмюллер, директорка Центру США та Європи.
“Я не можу переоцінити, які кардинальні зміни відбулися в політиці моєї країни щодо того, що раніше було абсолютним і повним табу”, - зазначила вона.
“На мій погляд, відбувалися інтелектуальні, досить академічні дебати про ядерну зброю, ви знаєте, на випадок, якщо американці з тієї чи іншої причини вирішать повернутись до Азії. І ці академічні дебати щойно вийшли в гарячу фазу”, - додала Стельценмюллер.
Фрідріх Мерц, лідер Християнсько-демократичного союзу та ймовірний наступний канцлер Німеччини за результатами виборів минулих вихідних, заявив нещодавно про необхідність Європі розробити власні засоби ядерного стримування.
Це означатиме, за словами Стельценмюллер, що французькі та британські ядерні сили, яких, ймовірно, не є достатньо, щоб замінити американську ядерну парасольку, повинні бути розширені.
“Німеччині доведеться якимось чином приєднатися до цього”, - додала вона.
“Те, що сьогодні виходить з цього Білого дому, відкриває дорогу багатьом речам, включаючи розповсюдження (ядерної зброї) в усьому світі, - підсумувала аналітикиня. – І мені не потрібно нікому описувати ризик ескалації, притаманний цьому”.
Стельценмюллер також нагадала про розмови, які вже точаться в азійських країнах, таких як Японія та Південна Корея, а також у деяких країнах Східної Європи, про необхідність переглянути позиції щодо необхідності мати власну ядерну зброю.
Втім, за її словами, іншим важливим стимулом для таких розмов стала готовність Росії шантажувати Україну та решту світу можливим застосуванням ядерної зброї.
“Це, звичайно, відповідь на той факт, що Росія успішно використала загрозу застосування ядерної зброї у своєму вторгненні в Україну, і це послужило значним засобом стримування проти ескалації як з боку Білого дому (президента Джо) Байдена, так і канцлера (Німеччини Олафа) Шольца. Тож ви розумієте політичну механіку цього”, - пояснила Стельценмюллер.
Втім як Гілл, так і Стельценмюллер, наголосили на часі, згаяному Європою в останні роки з погляду посилення власної звичайної оборони.
За словами Гілл, вже понад 10 років тому, на саміті НАТО в Уельсі у 2014 році, тодішній президент США Барак Обама закликав європейських союзників збільшити витрати на оборону до 2% ВВП. Прогрес у досягненні цього показника серед європейських країн допоки був досить повільний, й деякі з них досі не досягли цього рівня оборонних витрат.
Тим часом на думку Стельценмюллер, “правда полягає в тому, що обговорення європейського засобу ядерного стримування багато в чому відвертає увагу від набагато більш актуальної проблеми, якою є недоліки наших звичайних засобів стримування та потреба різко збільшити наше оборонно-промислове виробництво та витрати на оборону”.
