У той час як чимало європейських політиків вважають, що розв’язання проблем єврозони можливе лише за допомогою тіснішої інтеграції ЄС, у Великобританії розмови про збільшення повноважень Брюсселя викликають гостру критику. Консерватори, які очолюють урядову коаліцію, відомі євроскептичними настроями. Словосполучення «федералізація Європи» для багатьох британських політиків стало майже як нецензурний вислів.
Хоча Британія в Євросоюзі з 1973 року, особливий статус цієї острівної держави завжди давався взнаки. Свого часу президент Франції Шарль Де-Ґолль виступав проти членства Великобританії в ЄС, стверджуючи, що британці насправді не європейці.
Наприклад, наступна заява з вуст британського політичного діяча зараз пролунати просто не могла б.
«Я щиро вірю, що нам треба йти далі й досягти значного поступу в напрямку європейської економічної та фіскальної федерації», – заявив нещодавно європейському телеканалу колишній президент Центрального банку Жан-Клод Тріше. Він – француз i відображає бачення значної частини французької еліти.
Із Лондона у відповідь на такі слова зауважують, що надмірна та поспішна фінансова інтеграція й недостатньо продумані механізми запровадження спільної грошової одиниці євро є однією з причин теперішньої європейської кризи.
«Я сказав – ні. Британія – передусім»
У Лондоні чути голоси, що треба навпаки – відлучити від монетарного союзу Грецію і, можливо, інші країни, які могли б використовувати власні окремі валюти як важелі економічного стимулювання. Зокрема, це стосується девальвації та підвищення таким чином конкурентоспроможності.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон навіть натякає, що Лондону напевне доведеться вести переговори про зміну умов членства Британії в ЄС.
«У грудні минулого року я був на Європейській раді у Брюсселі. Була третя година ранку. На столі лежав договір, який не відповідав інтересам Британії, – розповідав пан Камерон на партійній конференції консерваторів, – 25 людей довкола того столу казали мені підписувати. Але я зробив щось таке, чого досі жоден інший британський лідер ніколи не робив. Я сказав – ні. Британія – передусім. І я наклав вето на той договір».
Із бурхливих оплесків однопартійців прем’єра легко дійти висновку про оцінку його дій.
Лондон, звичайно ж, бачить усі переваги Євросоюзу. Більшість торговельно-економічних зв’язків тягнуться до континенту. Але багато британців щиро вірять, що саме національні уряди і парламенти повинні нести відповідальність безпосередньо перед виборцями.
Наднаціональні структури в Брюсселі, Страсбурзі чи Франкфурті наразі виглядають не такими ефективними і не такими привабливими, щоб британці були готові надавати їм ще більших повноважень.
Можливо, це означає, що Британія матиме окремі, відмінні від інших європейських країн взаємини в межах ЄС.
Хоча Британія в Євросоюзі з 1973 року, особливий статус цієї острівної держави завжди давався взнаки. Свого часу президент Франції Шарль Де-Ґолль виступав проти членства Великобританії в ЄС, стверджуючи, що британці насправді не європейці.
Наприклад, наступна заява з вуст британського політичного діяча зараз пролунати просто не могла б.
«Я щиро вірю, що нам треба йти далі й досягти значного поступу в напрямку європейської економічної та фіскальної федерації», – заявив нещодавно європейському телеканалу колишній президент Центрального банку Жан-Клод Тріше. Він – француз i відображає бачення значної частини французької еліти.
Із Лондона у відповідь на такі слова зауважують, що надмірна та поспішна фінансова інтеграція й недостатньо продумані механізми запровадження спільної грошової одиниці євро є однією з причин теперішньої європейської кризи.
«Я сказав – ні. Британія – передусім»
У Лондоні чути голоси, що треба навпаки – відлучити від монетарного союзу Грецію і, можливо, інші країни, які могли б використовувати власні окремі валюти як важелі економічного стимулювання. Зокрема, це стосується девальвації та підвищення таким чином конкурентоспроможності.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон навіть натякає, що Лондону напевне доведеться вести переговори про зміну умов членства Британії в ЄС.
«У грудні минулого року я був на Європейській раді у Брюсселі. Була третя година ранку. На столі лежав договір, який не відповідав інтересам Британії, – розповідав пан Камерон на партійній конференції консерваторів, – 25 людей довкола того столу казали мені підписувати. Але я зробив щось таке, чого досі жоден інший британський лідер ніколи не робив. Я сказав – ні. Британія – передусім. І я наклав вето на той договір».
Із бурхливих оплесків однопартійців прем’єра легко дійти висновку про оцінку його дій.
Лондон, звичайно ж, бачить усі переваги Євросоюзу. Більшість торговельно-економічних зв’язків тягнуться до континенту. Але багато британців щиро вірять, що саме національні уряди і парламенти повинні нести відповідальність безпосередньо перед виборцями.
Наднаціональні структури в Брюсселі, Страсбурзі чи Франкфурті наразі виглядають не такими ефективними і не такими привабливими, щоб британці були готові надавати їм ще більших повноважень.
Можливо, це означає, що Британія матиме окремі, відмінні від інших європейських країн взаємини в межах ЄС.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
