Як повідомив офіс президента Туреччини у четвер, 5 січня, президент Росії Володимир Путін видав наказ про перемир'я після того, як президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган під час телефонної розмови закликав Путіна запровадити «одностороннє припинення вогню». Того ж дня президент Ердоган говорив з президентом України Володимиром Зеленським і повідомив його, що Туреччина готова виступити посередником у досягненні «тривкого миру».
Не виходячи з ролі посередника, Туреччині вдавалося і постачати зброю в Україну, і розвивати економічні контакти з Росією. Однак коментатори кажуть, що президенту Ердогану буде складно втримати цей баланс в 2023 році. Адже на Туреччину чекають президентські та парламентські вибори, які обіцяють бути найскладнішими для Ердогана за увесь майже 20-ти літній термін його перебування на посаді президента.
Політика Туреччини «проукраїнська, але не антиросійська» – експерт
Ердоган засудив вторгнення Росії, відмовився визнати її претензії на українську територію та одним з перших з лідерів країн НАТО надав військову допомогу збройним силам України у перші тижні війни, що допомогло українській армії зупинити російське вторгнення, кажуть оглядачі.
Як повідомило лондонське видання Middle East Eye, що спеціалізується на Близькому сході, протягом чотирьох перших місяців турецький Baykar відправив в Україну близько 50 своїх безпілотних установок TB2.
Дослідниця Jamestown Fundation Сіне Озкарасахін додає, що вже через кілька днів після початку війни Анкара застосувала Конвенцію Монтре та закрила протоки Дарданелли та Босфор для російських військових кораблів. Крім того, президент Туреччини зіграв ключову роль в обміні полонених, включно з наданням прихистку для звільнених з російського полону командирів полку «Азов». Та найбільшого дипломатичного прориву він досягнув, коли разом з ООН зміг розблокувати українські чорноморські порти для експорту зерна на світові ринки.
Турецькі експерти називають цю політику «проукраїнським нейтралітетом». Сонер Чагаптай, експерт з питань Туреччини Вашингтонського Інституту близькосхідної політики, каже, що політика Туреччини є «проукраїнською, але не антиросійською».
«Туреччина підтримує Україну у військовому плані, вона нейтральна політично, але зберігає зв’язки з Росією відкритими в економічному плані», – сказав Чагаптай у розмові з американським часописом Foreign Policy.
Туреччина настільки активно розвиває економічні зв’язки з Росією, що вона збільшила імпорт російської нафти майже вдвічі з часу російського вторгнення в Україну. Згідно з даними аналітичної компанії Kpler на кінець 2022 року, близько 40% імпорту нафти, що транспортується в Туреччину морським шляхом, надходить з Росії. Анкара також планує розмістити у себе російський газовий хаб і та разом з Росією будує атомну електростанцію.
Крім цього, Туреччина відіграє важливу роль у заміщенні західних товарів на російському ринку. Багато російських компаній перебазувалося до Туреччини, щоб уникнути західних санкцій. За даними Бюро статистики у Туреччині, лише в період з лютого по червень 2022 року майже 4900 росіян придбали будинки в Туреччині, це значне зростання, порівняно з попередніми роками.
І це відбувається в той час, коли США, Європа та її союзники намагаються ізолювати Москву та скоротити її доходи від експорту енергоносіїв, щоб зменшити її можливості воювати в Україні.
Співпраця з Росією підтримує турецьку економіку перед виборами і показує «незамінність» Ердогана для Заходу
Інший впливовий щоденник, Wall Street Journal зауважує, що війна Росії проти України підштовхує Туреччину в бік Росії. Йдеться і про економічну співпрацю і про політичну вигоду.
Як пояснює газета, економічна співпраця з Росією вигідна для президента Ердогана з двох причин. По-перше, вона допомагає підтримати економіку перед важливими президентськими та парламентськими виборами, що відбудуться у червні.
Як говорять економісти, на яких посилається газета, приплив російських грошей разом зі дешевими російськими енергоносіями є важливими запобіжниками проти економічної кризи, яка з кінця минулого року підкосила позиції турецької ліри.
А по-друге, позиціонуючи себе як незамінного посередника, президент Туреччини може розраховувати на те, що його позиції посиляться і серед західних союзників.
«Ердоган намагається позиціонувати себе як головного посередника між Росією та Заходом і використовує те, що війна послабила вплив Москви за кордоном. Але при цьому він ризикує підірвати і без того напружені відносини із західними союзниками Туреччини», – мовиться у статті часопису Foreign Policy.
Як пише видання, війна в Україні висвітлила нові розбіжності між НАТО та Туреччиною. Останніми роками Ердоган розлютив союзників по НАТО тим, що закупив у Росії системи протиповітряної оборони всупереч різким запереченням альянсу. А протягом останнього року активно гальмував плани НАТО прийняти Фінляндію та Швецію, які вирішили вступити до альянсу через російське вторгнення в Україну.
Націоналістична та консервативна риторика допомагала Ердогану залишатися при владі майже 20 років
Експерти з внутрішньої політики Туреччини кажуть, що навряд чи до червневих виборів Ердоган зважатиме на невдоволення західних союзників.
Як зауважує дослідниця Седа Гюркан з Лейденського університету в Нідерландах, згідно з останніми опитуваннями, Народний альянс, який складається з партії Реджепа Таїпа Ердогана AKP (Партія справедливості та розвитку) та її ультранаціоналістичної союзниці MHP (Партія націоналістичного руху), може програти майбутні президентські вибори
Але, як додає експертка, ще невідомо, чи зможуть опозиційні партії, об’єднані в Альянс Міллет (Нація), знайти в своїх лавах кандидата, який би кинув виклик Ердогану.
За словами Гюркан, за 20 років правління партії Ердогана, «Туреччина перетворилася з недосконалої демократії на автократію», що спирається на націоналістичну та консервативну риторику.
Аналітики вважають, що якщо Ердогану вдасться залишити за собою президентську посаду, це призведе до ще складніших стосунків Анкари з Європою та західними союзниками, та, імовірно, тепліших відносин з Росією. Але експерти нагадують, що Анкарі вигідно, щоб Росія загрузла в Україні надовше.
«Швидка й рішуча перемога Росії усунула б потребу в нейтральному посереднику, такому як Туреччина, – вважає Марк Епіскопос з американського часопису National Interest. Так само Анкара була б не дуже корисною, якби Захід міг домовлятись з Путіним напряму.
Оглядач вважає, що саме «затягнутий характер конфлікту, його багатошаровий політичний підтекст і далекосяжні економічні наслідки створили унікальні можливості для турецької дипломатії».
І Ердоган показав, що планує максимально використати ці можливості з максимальною вигодою для себе, кажуть оглядачі.
Форум