Американка працює з українськими дітьми-інвалідами

Майже півтисячі американських громадян сьогодні живуть і працюють у маленьких містечках України. Це загін Корпусу миру США – вчителі англійської мови, менеджери, екологи. Той, хто вирішив присвятити 2 роки свого життя служінню Україні, не отримує матеріальних благ, зате здобуває неоціненний досвід і рядок в резюме, за який поважають в Америці. А для України такі посланці народної дипломатії – просто знахідка. Одна з волонтерок Корпусу миру працює з дітьми з особливими потребами.

Містечко Сокаль на Львівщині, міський стадіон «Сокіл». Ось уже рік ранковою пробіжкою тут починає свій робочий день американка Емілі Ватсон – волонтер Корпусу миру США, яка приїхала в Україну зі штату Орегон.

Після стадіону її щоденний маршрут пролягає на Сокальський базар – треба перевірити, як посувається їхній бізнес-проект. Тут на Сокальському ринку, поряд із ятками, що торгують городиною та пральним порошком, скоро відкриється кіоск, спонсорований Корпусом миру. У ньому продаватимуть особливий крам – речі, зроблені руками дітей-інвалідів. Сувеніри та жіночі прикраси, вишиті рушники й сорочки, готовий одяг – усе це виготовляють на заняттях гуртків Сокальського центру реабілітації інвалідів «Промінь надії». Заняття відвідують діти з особливими фізичними чи ментальними потребами – ті, кому найважче адаптуватися у суспільстві і кого не візьмуть у звичайний будинок учнівської творчості.

Ідею продавати виготовлену продукцію в спеціалізованому кіоску Емілі запропонувала, маючи за взірець Сполучені Штати. У неї вдома такі благодійні крамниці популярні, і люди охоче купують там товари.

Волонтерка оформила ґрант, і в організації з’явилися кошти на закупівлю матеріалів – того ж таки бісеру, полотна, дротиків для плетіння. За ґрантові гроші придбали й сам кіоск. Крім того, стараннями Емілі знайшлися міжнародні жертводавці, що забезпечили Сокальську громаду інвалідними візками та милицями.

Дівчина каже, що, приїхавши в Україну, просилася саме на таку роботу. Вдома у США вона, управлінець за освітою, вже мала досвід опіки над неповносправними людьми, у тому числі у власній родині.

«Серед цих людей є по-справжньому талановиті. І мені прикро бачити, що вони виключені із суспільства, а їхні можливості і таланти не визнають», – зазначає волонтерка.

Емілі зізнається, що не любить слова «інвалід» і намагається його уникати. Оскільки вважає, що таке слово не сприяє розвитку талантів людини та її унікальних здібностей.

З приходом волонтера Корпусу миру організація в Сокалі здобула фінансову стабільність, радіє директор Оксана Кононова:

«У нас були ідеї, але майже не було можливості їх реалізувати. І коли прийшла Емілі... Вона сказала: «А давайте напишемо грант і зробимо таку і таку діяльність». І ми побачили, що це якраз можливий шлях вирішення наших проблем. Що це може бути організація певної роботи для діток, для людей, яких нікуди не приймуть на роботу. Це також діти, вони також заслуговують на щастя, на те, щоб жити повноцінним життям, дружити, сміятися, бавитися. І дуже приємно з ними насправді працювати і бачити їхні личка, коли вони, не вірячи, що вони могли, наприклад, нанизувати бісер, а в них це виходить, і їхні роботи куплять пізніше».

Попереду в Емілі ще один рік волонтерської роботи в Україні. І великі плани: треба видати кольоровий каталог, провести рекламну кампанію, налагодити продаж продукції через Інтернет. Для дітей, обдарованих талантами, але обділених здоров’ям, не мають зачинятися двері до працевлаштування і самореалізації.