Все більше впливових американських коментаторів говорять, що заклики натиснути на Україну, щоб вона почала мирні переговори з Росією, є помилковими, непродуманими і небезпечними.
Поступитися територією для України означає покинути людей і надію на справедливість – Фінкель
Як пише автор коментаря, що його вміщує газета Los Angeles Times, «заклики з боку голови Об’єднаного комітету начальників штабів, прогресивних членів Конгресу та провідних учених у сфері міжнародних відносин», що за деякими даними, знаходять певне розуміння в адміністрації Джо Байдена, є «небезпечною ідеєю».
Вибір стоїть між кривавою війною та не менш кривавим миром, який сам по собі призведе до ще більшого протистоянняЮджин Фінкель
Юджін Фінкель, доцент кафедри міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса, каже, що зрозуміло, що до цього підштовхують побоювання ядерної ескалації між Росією і НАТО, але такі заклики є «наївні та непрактичні».
«В Україні вибір є не між дорогою, кровопролитною війною та дипломатією. Вибір стоїть між кривавою війною та не менш кривавим миром, який сам по собі призведе до ще більшого протистояння», – каже Фінкель і додає, що потрібно усвідомити, що «не всі військові проблеми мають політичні рішення».
Ні українці, ні росіяни зараз не готові поступитися територією заради миру, і громадська думка в жодній з країн цього не підтримує, каже Фінкель. Але найгірше для українців, що в обмін на перемир’я вони будуть змушені поступитися не лише територією, але і людьми.
Все більше експертів вважають, що російське насильство в Україні є геноцидом, і Конгрес зараз розглядає резолюцію, яка підтверджує це визначенняЮджин Фінкель
І це в той час, коли, як каже оглядач, практично в кожному населеному пункті, звільненому Україною, знаходять докази влаштування катівень, масштабного сексуального насильства, вбивств мирних жителів, зникнень людей та незліченних інших злочинів.
«Все більше експертів вважають, що російське насильство в Україні є геноцидом, і Конгрес зараз розглядає резолюцію, яка підтверджує це визначення», – нагадує Фінкель. Тому кровопролиття таке перемир’я не зупинить, а лише позбавить українців права на досягнення справедливості. Крім того, каже оглядач, таким чином і США відступляться від своїх зобов'язань, які вони разом з іншими державами взяли на себе, ратифікувавши Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Фінансовий аргумент, на думку Фінкеля, також слабкий. Союзники України з початку російського вторгнення витратили на підтримку України понад 100 мільярдів доларів. Але ця сума, каже Фінкель, блідне у порівнянні з тим, скільки коштуватиме повоєнна реконструкція України. Якщо Росія вийде з конфлікту з мирною угодою, то навряд чи вона візьме участь у повоєнній реконструкції України, тож всі витрати впадуть на плечі Заходу, нагадує Фінкель.
Крім того, оглядач нагадує, що президент Росії Володимир Путін так багато говорив про те, що України як держави не існує, і так багато не виконував своїх обіцянок, що жоден український лідер не повірить, що замість того, щоб жити в мирі, у Москві не готуватимуть нового нападу. Тож, «замість того, щоб зупинити кровопролиття, будь-яка передчасна дипломатична ініціатива лише посіє насіння майбутньої війни», вважає Фінкель.
Дії Путіна свідчать, що він вважає, що він війну ще не програв – Каган
Інший експерт, Фредерік Каган колишній професор військової історії Військовій академії США у Вест-Пойнті, також вважає, що переговори не зупинять війну, а лише поставлять її на паузу. У статті для проекту назвою Critical Threats Американського інституту підприємництва, він нагадує, що вторгнення цього року є лише продовженням попередньої агресії, що розпочалася у 2014 році та була відкладена двома попередніми «перемир’ями». На його думку, конфлікт взагалі не має розв’язки, «поки в Кремлі править путінізм».
Як каже Каган у статті, що адресована політикам, фахівцям з розвідки та військовим, а також зацікавленій громадськості, у 2014-му Путін захопив Крим і частину Донбасу, які в нього ніхто реально дивлячись на світ, не збирався відбирати. Але Кремлю було цього мало. Тож пропонуючи Путіну повернутися до територій до лютого 2022 року означає, що приблизно 100 тисяч загиблих і поранених росіян були принесенні в жертву для того, щоб отримав те, що і так вже мав, вважає Каган.
Це не просто якісь українські території десь на сході. Це території, які Україна має повернути, щоб вижити як незалежна держава перед постійною загрозою нової російської агресіїФредерік Каган
З іншого боку, Каган каже, що аргумент, що Україна перемагає і тому зараз добрий час вести переговори з позиції сили, також не витримує критики. Україна, на його думку, має переваги, але аж ніяк не домінуючу позицію. Дії Путіна, на думку Кагана, свідчать, що він вважає, що він війну ще не програв – він все ще планує повернутися на території Херсонщини і тим більше Запоріжжя, які він оголосив анексованими. Особливо тому що він досі контролює Запорізьку АЕС та важливе місто Мелітополь, з якого можна починати новий наступ на інші українські території.
З точки зору України, заморозити конфлікт на нинішній лінії означає залишити важливу частину видобувної та переробної промисловості України в руках Росії. Підприємства зосереджені на сході навколо міст у Донецькій та Луганській областях, мають життєво важливе сполучення через Маріуполь, порт на Азовському морі, який також є в руках росіян. Вони разом становили значну частину української економіки до 2014 року, і віддавати їх Росії означає, на думку Кагана, означає приректи Україну на постійну економічну залежність від допомоги міжнародної спільноти.
«Це не просто якісь українські території десь на сході. Це території, які Україна має повернути, щоб вижити як незалежна держава перед постійною загрозою нової російської агресії», – каже аналітик.
І нарешті, каже Каган, Путін не напав на Україну, щоб здобути території, він просто не може жити з уявленням, що Київ не є під контролем Росії. На цьому будується його ідеологія, і ні в силах ані Києва, ані Заходу змінити його амбіції. Єдине, що Київ і його союзники можуть змінити, каже Каган, це – «створити реальність, в якій навіть Путін зрозуміє, що він не може воювати», бо йому не вистачає можливостей продовжувати війну, навіть якби він і хотів.
Для цього, на думку Кагана, потрібно допомогти Києву звільнити ті території, які допоможуть йому вистояти, зміцніти і врешті перемогти.
«Україна повинна спочатку встановити військові факти на території, яка їй потрібна для виживання, а вже потім, за підтримки партнерів, звернутися до Росії, щоб закріпити ці факти в дипломатичній угоді», – вважає Каган.
У День подяки оглядач Washington Post вдячний українцям
Інший оглядач, автор колонок у впливовому щоденнику Washington Post Макс Бут, взагалі вважає, що зараз час говорити не про переговори, до яких американці мають схилити Україну, а про вдячність американців українцям за те, що вони воюють «і за нашу свободу також». У час, коли напередодні Дня подяки американці замислюються над ідеєю вдячності, Бут каже, що хоче подякувати українцям.
Вони борються за універсальні принципи, втілені у нашій власній Декларації про незалежністьМакс Бут
Оглядач нагадує, що у світі вільних країн стає дедалі менше, і у вільних країнах, за підрахунками «Дому свободи» живе тільки 20% людства, тому потяг українців до свободи, який вони демонструють впродовж принаймні кількох десятиліть, заслуговує на повагу і вдячність, вважає Бут.
«Вони борються за універсальні принципи, втілені у нашій власній Декларації про незалежність», – каже оглядач.
Українці, каже Бут, борються за свою державу, як боровся перед тим Джордж Вашингтон, Симон Болівар, чи Джузеппе Ґарібальді, це – той сталий ліберальний націоналізм. Але зараз він «включає і російськомовних і україномовних, і гетеросексуалів, і представників ЛГБТ-громади, і чоловіків, і жінок, і православних, і католиків, і мусульман, і юдеїв».
«Мало не чудом є те, що після того як в Україні під час Голокосту загинуло майже 1,5 мільйона євреїв, президентом і міністром оборони України є євреї, які демонструють надихаюче лідерство посеред жахливої боротьби», – наголошує Бут.
Україна, як нагадує Бут, платить непомірну людську та економічну ціну – він цитує генерала Марка Міллі, який вважає, що загинуло, чи було поранено близько 100 тисяч військових і 40 тисяч цивільних, 7,8 мільйона українських біженців виїхали до європейських країн, 6,5 мільйона стали біженцями у власній країні, 2,8 мільйона були депортовані до Росії, чи виїхали туди самі. А ВВП країни впало на 32%, більше, ніж у США під час Великої депресії. І попри це українці не відмовляються від своєї боротьби, каже Бут, понад 90% українців вважають, що перемога має включати звільнення всіх територій, включно з Кримом.
Оглядач Washington Post каже, що США надали чималу допомогу Україні – майже 66 мільярдів доларів з часу російського вторгнення, «це – велика сума, але це лише 0,3% американського ВВП». При цьому американці, на його думку, не жертвують, а інвестують у свою власну безпеку та безпеку союзників. Якщо українці переможуть, а вони, на думку Бута, вже перемагають, вони дадуть поштовх для просування свободи по цілому світу, демократи будуть святкувати, а диктатори принишкнуть.
«Українці показують, якою дорогоцінною є свобода. І я їм за це безмежно вдячний», – каже оглядач на закінчення своєї статті, що вийшла напередодні Дня подяки у США.
Форум