Авторське право в інтернеті буде скасоване, а творчість там стане повністю анонімною. Таку думку в ефірі «Молодь плюс» висловив письменник Любко Дереш. Також він розповів про брак сюжетності як головну проблему сучасної цивілізації і про те, що зараз читає.
– Зараз у мене в сумці є книга Альони Сибірякової «Україна. Точка G» . Я її вже досить довгий час вожу з собою. Це така книга для мандрів, це політичний детектив, де розкриваються особливості українських піар-технологій, написаний жінкою-політтехнологом. Вона дуже цікаві розкриває нюанси, з якими ми стикаємося як споживачі політичної реклами. Напередодні виборів це дуже актуально.
– На Вашу думку, чи читають молоді українці?
– Загалом, так. При цьому, є кілька груп молодих людей, деякі взагалі не читають, деякі читають банери в інтернеті, і зовсім невелика кількість людей читає справді книги. І тут треба сказати, що сам спосіб читання змінюється. Зараз у грудні має відбутися цікава конференція, присвячена темам читання, і вона безпосередньо пов’язана з тим, що ви питаєте. Чи молодь читає? Вона читає, але по-інакшому, ніж читали наші батьки. Вона знає, як читати Вікіпедію, Вікіпедія – це особлива книжка, її читати треба не послідовно, не в рядочок, не горизонтально, а так наче ти рухаєшся в колодязь, вертикальне таке читання. Так читає молодь сучасна, вона читає різні енциклопедичні ресурси інтернету, типу Вікепідії, Lurkmore, Лепрозорій, різні популярні ресурси. Це теж читання, бо це теж спосіб отримування інформації про світ. І зовсім небагато людей читає зараз книги, ще менше серед цих людей читають паперові книги, ще менше читають книги класичні.
– А яким Ви бачите свого читача, або хотіли б бачити свого читача. Хто читає Любка Дереша?
– Зараз це, як правило, молоді люди, при цьому 70% – це жінки, дівчата. Це дивно, мені досі не зрозуміло, чому. Але також, окрім молодих, трапляються і люди зрілого віку, зовсім зрілі люди. Вони становлять теж якусь вагому частку, не знаю, 20%, може, 30%. Це стабільний відсоток людей старшого віку, які цікавляться літературою, молодіжною зокрема. І так стається в силу того, що всі ми дорослішаємо, і моя література теж покидає рамки молодіжної, і я бачу це так, що рано чи пізно коло почне розширятися в бік дорослішої, зрілішої аудиторії. Читання на Книжковому Арсеналі говорять про те, що так і відбувається: зростає середній вік тих людей, які приходять на читання, зараз він десь 25-35 років становить.
– А про кого Ви пишете, яким загалом бачите нинішнього персонажа?
– Це людина, в якої є багато запитань до цього світу, і ті відповіді, які їй підносяться на тарілочці, вони, як правило, не влаштовують цю людину. І так чи інакше, людина ця береться дошукатися до правди в різний спосіб. Це можуть бути запитання стосовно честі, справедливості, як це в «Поклонінні ящірці», чи стосовно природи пам’яті, природи сприйняття, як це в романі «Намір», чи природи відносин людини з Абсолютом, як це в «Голові Якова». Питання різні, але так чи інакше, це бажання все-таки дізнатися правду, доторкнутися до істини.
– Як Ви ставитеся до того, що ваші книги качають абсолютно безкоштовно з інтернету?
– Я беру тут приклад із різних музичних колективів, які стикаються з такою ж проблемою. Музичне піратство процвітає, і основні доходи людей, які виконують якусь музику, йдуть не від продажу диску, а від концертних поїздок. Доволі близька ситуація з літературою, є певна ставка гонорару, яку ви отримуєте за книгу, і є певна ставка гонорару, яку ви отримаєте від ваших читань. Це також робота, є певна ставка, і це те, що приносить основний дохід. А та частка, яка пропадає безвісти в інтернеті, це неминуче, інтернет приведе то того, що рано чи пізно вся творчість там стане анонімною. Все авторське право буде там скасоване, незважаючи на всі спроби цього уникнути.
– Тобто ситуація, яка зараз в Україні, дуже непевна з авторським правом, буде все поглиблюватися?
– Це просто прояви особливості інтернету, це така система, яка не дозволить себе контролювати жодним чином.
– З’являються Ваші книжки в платній електронній версії в інтернеті, щоб люди могли купувати їх чесно в цифровому вигляді?
– Вони вже з’являються, є такий український сайт Обрій, який займається просуванням саме електронної книги. Єдине, що можна сказати, що цей ринок не дуже розвинутий в Україні, можливо, це пов’язано з тим, що є цей момент електронної оплати, можливо, він відлякує людей. З іншого боку, людина має придбати сам носій, IPad чи електронну книжку.
– Скільки на цьому сайті коштують Ваші книжки?
– Десь 5-7-9гривень.
– А чого, на Вашу думку, зараз не вистачає українській літературі? Кажуть, що мало сюжетних творів?
– Київський філософ Сергій Дацюк взагалі зауважує, що відсутність сюжетності є типовою ознакою нашого часу, в принципі,сюжетність пропадає не лише з книжок українських авторів, вона пропадає в цілому світі. Це є ознакою того, що сам світ, цивілізація перебуває в дуже нестійкому стані, у стані пошуку нових ідей, які могли б її підживлювати. Напевне, тому в світі і в Україні бракує книг, де б формулювалися ці нові, пробивні ідеї. У принципі, раніше ці ідеї просувалися через наукову фантастику – коли був культ науки, культ наукового прогресу. Можливо, зараз якась ця література модифікується, але має бути територія, де мають озвучуватися нові, яскраві, цікаві ідеї, небанальні інтерпретації, які не зводяться до гоблінів, драконів, чаклунів. А це має бути якийсь таки футуристичний погляд. Ну, як мінімум, цього бракує.
Але взагалі в українській літературі ще чимало ніш незайнятих. Це і драматургія провисає, сучасні театри цього просять. І кіносценарії теж усі просять.Історичний роман починає буксувати.
– А Ви могли б назвати молодих українських письменників, які можуть ці ніші зайняти або посунути з «топу» вже відомих письменників, які встигли прославитися?
– Поки що ні. На даний момент я не володію такими іменами. Але я цей Львівський книжковий форум витратив на те, щоб максимально заглибитися у сучасну молодіжну літературу, дізнатися, хто і що зараз виписує, які зараз тенденції. Плоди цього аналізу з’являться за місяців 2-3. Насправді, коли відбувається якась яскрава тенденція, вона виплигує. Зараз бачимо Люко Дашвар продемонструвала яскравий пік. Проблеми там знову – психологізм, людська драма, конфлікт, проблема села.
Це раз, з другого боку, є така маловідома інтелектуальному читачеві, але, як виявляється, широковідома українському читачеві авторка Сімона Вілар. Вона видає книги мільйонними накладами, вона пише на різну любовно-історичну тематику, пише історичну фентезі. І це література з того класу, де обкладинки завжди з тисненим золотом, де якісь пишні красуні, мужні лицарі. Але це теж має місце.Український читач і таке вибирає.
– Зараз у мене в сумці є книга Альони Сибірякової «Україна. Точка G» . Я її вже досить довгий час вожу з собою. Це така книга для мандрів, це політичний детектив, де розкриваються особливості українських піар-технологій, написаний жінкою-політтехнологом. Вона дуже цікаві розкриває нюанси, з якими ми стикаємося як споживачі політичної реклами. Напередодні виборів це дуже актуально.
– На Вашу думку, чи читають молоді українці?
Деякі взагалі не читають, деякі читають банери в інтернеті, і зовсім невелика кількість людей читає справді книги
– А яким Ви бачите свого читача, або хотіли б бачити свого читача. Хто читає Любка Дереша?
– Зараз це, як правило, молоді люди, при цьому 70% – це жінки, дівчата. Це дивно, мені досі не зрозуміло, чому. Але також, окрім молодих, трапляються і люди зрілого віку, зовсім зрілі люди. Вони становлять теж якусь вагому частку, не знаю, 20%, може, 30%. Це стабільний відсоток людей старшого віку, які цікавляться літературою, молодіжною зокрема. І так стається в силу того, що всі ми дорослішаємо, і моя література теж покидає рамки молодіжної, і я бачу це так, що рано чи пізно коло почне розширятися в бік дорослішої, зрілішої аудиторії. Читання на Книжковому Арсеналі говорять про те, що так і відбувається: зростає середній вік тих людей, які приходять на читання, зараз він десь 25-35 років становить.
– А про кого Ви пишете, яким загалом бачите нинішнього персонажа?
– Це людина, в якої є багато запитань до цього світу, і ті відповіді, які їй підносяться на тарілочці, вони, як правило, не влаштовують цю людину. І так чи інакше, людина ця береться дошукатися до правди в різний спосіб. Це можуть бути запитання стосовно честі, справедливості, як це в «Поклонінні ящірці», чи стосовно природи пам’яті, природи сприйняття, як це в романі «Намір», чи природи відносин людини з Абсолютом, як це в «Голові Якова». Питання різні, але так чи інакше, це бажання все-таки дізнатися правду, доторкнутися до істини.
– Як Ви ставитеся до того, що ваші книги качають абсолютно безкоштовно з інтернету?
Інтернет приведе то того, що рано чи пізно вся творчість там стане анонімною. Все авторське право буде там скасоване, незважаючи на всі спроби цього уникнути
– Тобто ситуація, яка зараз в Україні, дуже непевна з авторським правом, буде все поглиблюватися?
– Це просто прояви особливості інтернету, це така система, яка не дозволить себе контролювати жодним чином.
– З’являються Ваші книжки в платній електронній версії в інтернеті, щоб люди могли купувати їх чесно в цифровому вигляді?
– Вони вже з’являються, є такий український сайт Обрій, який займається просуванням саме електронної книги. Єдине, що можна сказати, що цей ринок не дуже розвинутий в Україні, можливо, це пов’язано з тим, що є цей момент електронної оплати, можливо, він відлякує людей. З іншого боку, людина має придбати сам носій, IPad чи електронну книжку.
– Скільки на цьому сайті коштують Ваші книжки?
– Десь 5-7-9гривень.
– А чого, на Вашу думку, зараз не вистачає українській літературі? Кажуть, що мало сюжетних творів?
– Київський філософ Сергій Дацюк взагалі зауважує, що відсутність сюжетності є типовою ознакою нашого часу, в принципі,сюжетність пропадає не лише з книжок українських авторів, вона пропадає в цілому світі. Це є ознакою того, що сам світ, цивілізація перебуває в дуже нестійкому стані, у стані пошуку нових ідей, які могли б її підживлювати. Напевне, тому в світі і в Україні бракує книг, де б формулювалися ці нові, пробивні ідеї. У принципі, раніше ці ідеї просувалися через наукову фантастику – коли був культ науки, культ наукового прогресу. Можливо, зараз якась ця література модифікується, але має бути територія, де мають озвучуватися нові, яскраві, цікаві ідеї, небанальні інтерпретації, які не зводяться до гоблінів, драконів, чаклунів. А це має бути якийсь таки футуристичний погляд. Ну, як мінімум, цього бракує.
Але взагалі в українській літературі ще чимало ніш незайнятих. Це і драматургія провисає, сучасні театри цього просять. І кіносценарії теж усі просять.Історичний роман починає буксувати.
– А Ви могли б назвати молодих українських письменників, які можуть ці ніші зайняти або посунути з «топу» вже відомих письменників, які встигли прославитися?
– Поки що ні. На даний момент я не володію такими іменами. Але я цей Львівський книжковий форум витратив на те, щоб максимально заглибитися у сучасну молодіжну літературу, дізнатися, хто і що зараз виписує, які зараз тенденції. Плоди цього аналізу з’являться за місяців 2-3. Насправді, коли відбувається якась яскрава тенденція, вона виплигує. Зараз бачимо Люко Дашвар продемонструвала яскравий пік. Проблеми там знову – психологізм, людська драма, конфлікт, проблема села.
Це раз, з другого боку, є така маловідома інтелектуальному читачеві, але, як виявляється, широковідома українському читачеві авторка Сімона Вілар. Вона видає книги мільйонними накладами, вона пише на різну любовно-історичну тематику, пише історичну фентезі. І це література з того класу, де обкладинки завжди з тисненим золотом, де якісь пишні красуні, мужні лицарі. Але це теж має місце.Український читач і таке вибирає.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
