Цього тижня американська академія кіномистецтв оголосила номінантів на премію "Оскар" 2024. Серед претендентів на статуетку в категорії "Найкращий документальний фільм" є й стрічка українського документаліста, лауреата Пулітцерівської премії, Мстислава Чернова.
Маріуполь - це історія по зараз, про те що зараз відбувається з Україною
Фільм "20 днів у Маріуполі" розповідає про російську облогу нині окупованого міста у лютому-березні 2022 року. Роботу створено у співпраці з Associated Press та Frontline. З часів відновлення незалежності України - це перша саме українська стрічка українського режисера, номінована на премію "Оскар".
Загалом у категорії документального кіно 5 номінантів. Таким чином 4 інші стрічки складуть конкуренцію українській документалці.
Сам режисер розповів у коментарі для Голосу Америки, що для нього ця номінація у першу чергу означає велику відповідальність перед маріупольцями та загалом перед українцями. Про першу реакцію після номінації та подальші плани із Мстиславом Черновим поспілкувалась журналістка української служби Голосу Америки Катерина Лісунова.
Катерина Лісунова, Голос Америки: Якою була перша реакція коли ти дізнався, що твоя документальна стрічка номінована на "Оскар"?
Мстислав Чернов, автор документального фільму "20 днів у Маріуполі": Перша реакція була… це мене трохи злякало. Тому що це значить, що попереду стільки роботи. Це значить, що на нас лягає навіть більше відповідальності, ніж було.
Це відповідальність перед людьми, перед жителями Маріуполя - продовжувати розказувати їхню історію. Продовжувати розповідати світові, про те що сталося з Маріуполем. Про те, що Росія зробила з Маріуполем. Але це ще й відповідальність за те, щоб представляти українське кіно на "Оскарі". Це унікальна можливість, але й велика відповідальність. Тому, - страшно, багато роботи попереду. Але все буде добре, ми готові.
КЛ: Ти - перший український режисер із повноцінно українською стрічкою від часів незалежності, якого було номіновано на "Оскар". Що це означає для тебе бути першим, провідним? І що це означає для України?
МЧ: Я іще не зрозумів, що це означає для мене. Я знаю, що це відповідальність, я знаю, що потрібно зробити багато роботи, щоб потім можна було сказати: ми зробили все можливе. І для людей Маріуполя, і для українського кіно, перед яким у нас теж є зобов’язання, щоб представляти його на міжнародній арені.
абсолютно логічно, що деякі країни забувають про Україну
І це також зобов’язання перед країною робити усе можливе, щоб про нас не забували. Тому що звичайно ж світ займається своїми справами, звичайно ж багато трагедій відбувається навколо. І абсолютно логічно, що деякі країни забувають про Україну, про те, що відбувається.
І той факт, що про український фільм зараз говорять, той факт, що український фільм потрапив до номінації на "Оскар", додає ваги і додає уваги до історій, які ми розповідаємо, до новин з України.
КЛ: Із твоєю роботою змагатимуться іще 4 документальні стрічки, що ти про них знаєш? Які твої думки про опонентів, так би мовити?
МЧ: Я не хочу назвати їх опонентами. Тому що вони усі талановиті режисери, це все важливі фільми, вони висвітлюють різні події, вони висвітлюють різні сторони такого різного світу зараз. Для мене це просто честь бути серед них. Серед таких талановитих і глибоких режисерів.
КЛ: На твою думку, чому саме "20 днів у Маріуполі" має виграти "Оскар"?
МЧ: Не скажу, що має, але скажу, що ми сподіваємося виграти "Оскар", звичайно.
Тому що Маріуполь - це історія не про те, що пройшло і закінчилося. Маріуполь - це історія по зараз, про те, що зараз відбувається з Україною.
Маріуполь став не просто містом, яке зруйнувала Росія, Маріуполь став символом усіх українських міст: Соледару, Вугледару, Мар’їнки, - усіх міст, які були зруйновані російськими бомбами. Він несе цей меседж у собі. І навіть більше, він став універсальним символом втрати й болю, через які проходить цивільне населення, коли на його країну нападає сусід і вбиває людей.
КЛ: Що б ти хотів сказати маріупольцям, які зараз в окупації, або тих хто зміг виїхати та вже побачив твій фільм?
МЧ: Я хочу сказати маріупольцям, що їхня історія вже ніколи не буде забутою. Я хочу сказати їм, що Маріуполь вже ніколи для світу не буде просто "словом".
Маріуполь назавжди залишиться символом… символом болю, але також й символом боротьби українців та конкретно маріупольців за виживання, за свою країну. Це вже величезне досягнення, і це вже усе, чого я міг бажати як режисер.
КЛ: Номінація твого фільму на "Оскар" також стала і символом надії для маріупольців, зокрема для тих, хто в окупації.
МЧ: Я сподіваюся, що "20 днів у Маріуполі" і ця номінація стануть надією. Тому що коли маріупольці дивляться цей фільм, вони бачать у ньому не тільки біль, вони бачать у ньому надію.
І я це бачив у очах і міжнародного глядача також: надію і здивування. Здивування тому, як ми як країна, як маріупольці, як суспільство завжди були разом і підтримували одне одного. От ця надія - вона якраз і лежить в єдності. І ця єдність - вона є у фільмі, її можна побачити і відчути, і тому цей фільм несе в собі надію.
Нагадаємо, що раніше Мстислав Чернов разом зі своїми колегами Євгеном Малолєткою, Лорі Гіннант, а також фіксеркою Василісою Степаненко стали лауреатами однієї із найпрестижніших журналістських нагород — Пулітцерівської премії. Відзнаку вручили в категорії Public Service (громадське служіння) за висвітлення злочинів Росії у Маріуполі.
