"Ми майже усі ветерани, наш президент — колишній десантник, наш директор з операцій — колишній спецпризначенець "зелених беретів"Девід Брамлетт, «Weatherman Foundation»
Колишній "зелений берет" американської армії, Девід Брамлетт, майже рік воював у складі Іноземного легіону Україні.
Але поранення побратима привело його до роботи у фонді Weatherman Foundation, де він займається медичною евакуацією. Фундація перевозить на лікування за кордоном поранених іноземних добровольців, які воюють в Україні, та їхніх українських побратимів. Також він і його колеги знаходять і повертають на батьківщину тіла загиблих.
За його словами, з літа 2023 року його фундація евакуювала до американського шпиталя на базі в Рамштайн в Німеччині понад 40 поранених бійців. За їхнім громадянством можна вивчати географію країн, що підтримують Україну. Японія, Південна Корея, Нова Зеландія, Австралія, Франція, Данія – становлять неповний список.
Найважчим у своїй роботі Брамлетт вважає допомогу сім'ям у пошуку загиблих родичів (наразі фонд допомагає сім'ям знайти рештки майже 40 добровольців, – ред.) та роботу з Конгресом, бо, як він каже, "на капітолійському пагорбі не бачать характеру цієї війни".
Для того, щоб пояснити американським законодавцям, за що воюють українці, і чому їх потрібно підтримувати, Брамлетт привозить до Вашингтона американських ветеранів, які воювали в Україні, та членів родин тих, хто загинув на українській землі.
Чому конгресменам важливо почути це саме від американців, Девід Брамлетт розповів журналістці Голосу Америки, Катерині Лісуновій, з якою зустрівся у стінах Конгресу під час однієї з таких поїздок.
Катерина Лісунова, Голос Америки: Розкажіть про Weatherman Foundation. Як цей фонд виник та яке його призначення?
Девід Брамлетт, заступник операційного директора Weatherman Foundation: Фундація сягає корінням у падіння Афганістану, коли американці вийшли з країни після падіння Кабула та жахливих подій в місцевому аеропорту. Засновник нашого фонду брав безпосередню участь в евакуації багатьох афганців, зокрема дівчат зі збірної з футболу. Тож, у певному сенсі, все веде початок звідти.
Потім, коли в лютому 2022-го почалось повномасштабне вторгнення, відчувалось сильне розчарування тим, як все склалося в Афганістані, тож це була можливість зібратися і зробити важливу роботу.
У фонді працює група чудових людей. Ми майже усі ветерани, наш президент — колишній десантник, наш директор з операцій — колишній спецпризначенець "зелених беретів", я сам колишній "зелений берет". Мій колега, який зараз у Києві, він колишній морський зв’язківець. Ми глибоко віримо в американські та західні цінності.
К.Л.: Як ви особисто опинились у Weatherman Foundation?
Ми повертаємо останки їхнім родинам. Ми вже здійснили репатріацію до США і Данії. Це складна робота. Треба багато розслідувань
Д.Б.: 2022-й рік я провів воюючи в "Іноземному легіоні" в Україні, у Харкові. У вересні того ж року один з моїх побратимів отримав поранення. Шрапнель від артилерійської системи "Град" потрапила йому в око та мозок. Фундація тоді допомогла і доставила його на лікування до Польщі. Я був безмежно вдячний за це.
А вже в січні почав працювати з ними. Я здав керівництво своїм підрозділом у Харкові та почав займатися медичною евакуацією солдатів. Зараз це моя основна робота.
З літа минулого року, ми евакуювали понад 40 поранених бійців у Ландштуль – це військовий шпиталь Сполучених Штатів на базі в Рамштайн. Майже половина з них – американці. Наступними за кількістю є українці та канадці. Також вивезли кількох британців. Був один громадянин Японії, один з Південної Кореї, з Нової Зеландії, з Австралії, Бразилії, Франції, Данії, Естонії та інших країн.
Ми також надаємо гуманітарну допомогу і займаємось репатріацією тих, хто загинув під час бойових дій. Ми повертаємо останки їхнім родинам. Ми вже здійснили репатріації до США і Данії.
Це справді складна робота. Треба провести багато розслідувань. Ми, як приватні детективи, намагаємось зібрати усі докази. Бо хлопці, часто гинуть у сірій або червоній зоні, іноді останки не знаходять. Тож ми створюємо справу по кожній людині. Щоб, коли останки буде знайдено, ми могли повернути їх родинам.
К.Л.: Ви також привозите цих добровольців та їхні родини до Вашингтона, щоб зустрітись із законодавцями. Розкажіть, як виникла ця ідея?
Д.Б.: Коли я повернувся до США, то помітив, що люди, які воювали в Україні, вони наче ізольовані. Це не так само, як після повернення з Іраку чи Афганістану. Тоді я повертався додому з побратимами, з якими служив в одному підрозділі. Армія дбала про мене, якщо мене поранили або мені було важко психологічно. Нічого цього не відбувається, коли хлопці повертаються з України.
Моя робота з пораненими та родинами загиблих в Україні, спілкування з багатьма людьми, які повернулись до США, показала, що усі вони живуть у власних бульбашках. Тож, ми хотіли об'єднати цих людей.
По-перше, щоб створити відчуття підтримки. Просто, щоб вони не почувалися такими самотніми. І по-друге, ніхто раніше не привозив до Вашингтона делегацію з американців, які служили в Україні, та є бойовими ветеранами американської армії.
Така розмова є зрозумілішою, ближчою для законодавців. Бо тут йдеться про американців, які брали участь у глобальній війні з терором, а потім вирішили знову служити заради захисту демократії разом із ЗСУ, воюючи проти росіян та їхньої тиранії.
К.Л.: Коли ви зустрічаєтесь із законодавцями, яку головну ідею ви намагаєтесь донести?
Я хочу, щоб люди подивились на траєкторію дій Росії за останні 30 років і довго та наполегливо подумали над тим, у якому світі вони хочуть жити
Д.Б.: Я думаю, що на капітолійському пагорбі не бачать духу та характеру війни. Я не знаю, скільки конгресменів вже побували в Україні, але можливо, близько двадцяти. І навіть ті, хто був, зазвичай обмежуються Києвом, вони не можуть вийти на лінію фронту. Тож ми привозимо поранених та сім’ї загиблих, це дає їм певний контекст.
Це також озброює самих законодавців, щоб вони могли сказати: "Я розмовляв з цим солдатом, це американський солдат, який служив у морській піхоті, нашій морській піхоті. Він пішов воювати в Україну, і ось, що він побачив".
Це надає абсолютно нового значення таким словам, як: "Нам потрібно більше боєприпасів. Нам потрібно більше снарядів. Нам потрібно більше танків". Це дає їм щось емоційне, за що вони можуть зачепитись. На що вони потім можуть спиратися під час промов у Конгресі.
Ми також намагаємось спілкуватись з тими, хто проти допомоги Україні. Я думаю, що багатьох можна переконати. Загалом, працювати у Конгресі важко.
Ми увесь день спілкуємось із сенаторами та конгресменами і знаємо, що результат буде не одразу.
Ми плануємо привезти більше делегацій, вже влітку або восени, з іншими пораненими та сім’ями загиблих, щоб робота продовжувалась. Бо чим більше зустрічей ми проведемо, тим краще.
К.Л.: Чому для вас важливо продовжувати допомагати Україні?
Д.Б.: Ми вже бачили Молдову та Придністров’я, вже були Чечня та Грузія у 2008-му, потім Крим і Донбас – у 2014-му, а тепер повномасштабне вторгнення.
Я хочу, щоб люди подивились на траєкторію дій Росії за останні 30 років і довго та наполегливо подумали над тим, у якому світі вони хочуть жити.
К.Л.: Чи хотіли б ви щось додати до цього інтерв'ю?
Потреба може виникнути будь-якої хвилини, нам потрібно збільшити кількість ліжок, доступних для евакуації
Д.Б.: Європейські країни можуть зробити більше для прийому поранених. Наприклад, прямо зараз ми доставляємо поранених у Ландштуль, військовий шпиталь США на базі в Рамштайні. Але там обмежена кількість ліжок. На Близькому Сході загострюється конфлікт, тому багато ліжок резервують заздалегідь для сил США.
Потреба може виникнути будь-якої хвилини, і ми повинні залишати ці ліжка зарезервованими для нас, або союзних сил НАТО. Тож нам потрібно збільшити кількість ліжок, доступних для евакуації.
Я хочу закликати європейські країни звернутись до нашої фундації. Якщо у вас є вільні місця, ми зробимо всю паперову роботу, і з української сторони також, зі збереженням контрактів бійців.
Таким чином, вони продовжать отримувати виплати від українського уряду, а ми доставимо їх у ваші шпиталі, якщо ви зможете їх прийняти.
Дивіться також: Від спецпризначенця в армії США до добровольця в Україні – історія Девіда Брамлетта.
