Політичні амбіції не дають спокою російському керівництву. Програвши Україну в цілому, північний сусід поспішає скористатися нагодою та принаймні відчепити в якості винагороди її шмат чи отримати якісь політичні важелі впливу на нову українську владу, вважає професор Гарвардського університету Сергій Плохій:
«Ми бачимо, наскільки можна судити з преси, втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, спроби використовувати російську більшість в Криму для того, щоб дестабілізувати ситуацію. І це відбувається у той момент, коли український уряд у Києві перебуває на стадії формування і фактично не може адекватно відповідати на ці виклики…
Інша частина – це також підсилити вплив Російської Федерації в Україні на рішення, які будуть прийматися у Києві, тобто зробити український уряд заручником цієї кримської ситуації».
Однак, у силовому розвитку подій в Криму, якщо подивитися на ситуацію прагматично та глобально, Росія не зацікавлена, каже професор Плохій:
«Росія зацікавлена в стабільному сусідові, в стабілізації політичної і економічної ситуації в Україні. Крім того, подальше загострення подій в Криму може перетворити Україну з сусіда, який налаштований на партнерські відносини, на добрі відносини, в сусіда, який є абсолютно ображений і ворожий по відношенню до дій Російської Федерації. Я вважаю, що глибинні інтереси і Росії, і України, і Криму у цій ситуації збігаються і полягають у тому, щоб уникнути подальшого вибуху та інтернаціоналізації конфлікту. До цього часу, принаймні формально, він не інтернаціоналізований».
Більш того, таким втручанням Росія порушила б умови угоди 1994 року, коли Україна, відмовившись від ядерної зброї, отримала гарантії своєї територіальної цілісності, підкреслює професор Гарвардського університету Сергій Плохій:
«Надзвичайно важливим є той факт, що Сполучені Штати Америки, Великобританія і Росія є гарантами недоторканості території України і неподільності території України. Мені здавалося, що на цьому етапі варто залучити саме підстави цього договору 1994 року для того, щоб обговорити ситуацію на цьому рівні, звичайно з залученням України».
Потрібне повне перезавантаження відносин з Росією, зазначає професор, яке повинно будуватись на засадах паритету та європейського напрямку руху України. Наскільки це можливо з ображеним та амбітним сусідом – покаже майбутнє.
«Ми бачимо, наскільки можна судити з преси, втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, спроби використовувати російську більшість в Криму для того, щоб дестабілізувати ситуацію. І це відбувається у той момент, коли український уряд у Києві перебуває на стадії формування і фактично не може адекватно відповідати на ці виклики…
Інша частина – це також підсилити вплив Російської Федерації в Україні на рішення, які будуть прийматися у Києві, тобто зробити український уряд заручником цієї кримської ситуації».
Однак, у силовому розвитку подій в Криму, якщо подивитися на ситуацію прагматично та глобально, Росія не зацікавлена, каже професор Плохій:
«Росія зацікавлена в стабільному сусідові, в стабілізації політичної і економічної ситуації в Україні. Крім того, подальше загострення подій в Криму може перетворити Україну з сусіда, який налаштований на партнерські відносини, на добрі відносини, в сусіда, який є абсолютно ображений і ворожий по відношенню до дій Російської Федерації. Я вважаю, що глибинні інтереси і Росії, і України, і Криму у цій ситуації збігаються і полягають у тому, щоб уникнути подальшого вибуху та інтернаціоналізації конфлікту. До цього часу, принаймні формально, він не інтернаціоналізований».
Більш того, таким втручанням Росія порушила б умови угоди 1994 року, коли Україна, відмовившись від ядерної зброї, отримала гарантії своєї територіальної цілісності, підкреслює професор Гарвардського університету Сергій Плохій:
«Надзвичайно важливим є той факт, що Сполучені Штати Америки, Великобританія і Росія є гарантами недоторканості території України і неподільності території України. Мені здавалося, що на цьому етапі варто залучити саме підстави цього договору 1994 року для того, щоб обговорити ситуацію на цьому рівні, звичайно з залученням України».
Потрібне повне перезавантаження відносин з Росією, зазначає професор, яке повинно будуватись на засадах паритету та європейського напрямку руху України. Наскільки це можливо з ображеним та амбітним сусідом – покаже майбутнє.
