У російській столиці, у багатьох російських містах, а також в захопленому Росією Криму пройшли урочистості з приводу річниці анексії українського півострова: рік тому Москва проголосила Крим суб'єктом Російської Федерації, пославшись на «референдум», що пройшов 16 березня 2014 на цій території під дулами автоматів російського армійського спецназу.
Найбільш масовим вийшов урочистий захід на Василівському узвозі біля стін Кремля: там була побудована велика концертна площадка, де виступали не тільки різні артисти, але й лідери фракцій Державної Думи, а ближче до кінця на сцені з'явився і президент Росії Володимир Путін. Пожартувавши щодо успішного подолання труднощів, «які ми самі собі так легко створюємо останнім часом», президент Росії заявив: «Ми зрозуміли, що стосовно Криму йдеться не просто про якусь території, навіть стратегічно важливу, йдеться про мільйони людей, про мільйони росіян-співвітчизників, які потребують нашої допомоги та підтримки».
У соціальних мережах і в російських медіа публікувалися численні повідомлення про те, що людей на мітинг-концерт у Кремлі збирали організовано, іноді навіть за рознарядкою. Ба-більше, зйомки з місця події показували, що учасники заходу під назвою «Ми разом» цілком радісно зустрічали слова президента і підспівували йому, коли Путін разом з іншими заспівав гімн Росії.
Чи зможе в Росії змінитися громадська думка щодо анексії чужої території, і якщо зможе, то коли? Чи до цього передумови? З цими запитаннями Російська служба «Голосу Америки» звернулася до російських експертів.
Лев Гудков: росіяни анексії Криму раді, але платити за неї не хочуть
Лев Гудков, керівник «Левада-Центру» - найбільш авторитетної служби вивчення громадської думки в Росії - в інтерв'ю «Голосу Америки» каже, що за рік, незважаючи на санкції та підсилення ізоляції Росії в світі, самі росіяни не змінили свого ставлення до захоплення Криму. За словами вченого, результати найостаннішого опитування, проведеного його колегами 13-16 березня, це ясно показують:
«Абсолютна більшість схвалює цю політику і розглядає це як велике досягнення російського керівництва. Всього 6% вважають, що це непоправна помилка, яка буде мати дуже важкі наслідки. Цифри все ті ж самі - більше 80 відсотків підтримують анексію Криму».
У той же час експерт відзначає, що, радіючи анексії Криму, більшість росіян не готові до труднощів і позбавлень, пов'язаних з цією анексією:
«Ми ставили запитання приблизно в такому вигляді - "Чи готові ви нести витрати за приєднання Криму, за збільшення витрат на відновлення і розвиток інфраструктури на весь період адаптації вписування цього регіону в структуру російського управління та економіки? ". Повною мірою - 5-7% готові. Ще приблизно близько 15-18 відсотків, в якійсь мірі, теж готові. А більшість відмовляється тут нести якісь витрати, вважаючи, що, взагалі кажучи, громадяни не повинні за це відповідати: уряд вирішує, і він хай відповідає».
Лев Гудков каже, що зміна ставлення до втручання Росії в ситуацію на сході України поступово відбувається, але обумовлено це аж ніяк не морально-етичними міркуваннями: «Аморальність проведеної політики або невідповідність її нормам права усвідомлює дуже невелика частина населення, це дійсно 7-8, максимум 10 відсотків. Набагато більше число людей, які починають замислюватися і, загалом, незадоволені українською політикою Путіна (а це приблизно 20%, і ця частка збільшується), роблять це, якщо грубо сказати, зі шкурних міркувань. Вони бояться, що ця політика викличе настільки сильні економічні проблеми, спад в економіці і зменшення доходів - те, що вони і так вже бачать - що ціна цього символічного престижу буде невідповідною».
Перегляд ж відносини до захоплення Криму, вважає дослідник, може початися, «якщо криза буде надто тривалою і глибокою, але поки цього немає, поки зниження життєвого рівня не дуже значне, незважаючи на весь зріст цін і скорочення доходів».
«Для того, щоб переоцінити цю ситуацію, це має бути не просто криза, а деякий обвал всієї ситуації, як це було, скажімо, в момент краху СРСР, коли дійсно різко було переоцінено і минуле, і сьогодення. Люди хотіли радикальної зміни, відчули можливість вільного вибору. Але це було не дуже довго - всього кілька років. Потім це закінчилося наростанням націоналізму і, відповідно, очікуванням авторитарного лідера - приходу спасителя, вождя», - робить висновок директор «Левада-Центру» Лев Гудков.
Марія Ліпман: дискусія про анексію Криму можлива в «іншій Росії»
Експерт з внутрішньої політики Росії Марія Ліпман впевнена, що перегляд підходу більшості росіян до анексії Криму дуже малоймовірний: «У Росії більшість населення дивиться на приєднання Криму не як на анексію чиєїсь чужої території, не як на імперське розширення, а як на відновлення історичної справедливості, як на захист - про що, власне, і говорив Путін у недавньому фільмі, який був випущений в річницю анексії Криму - наших людей, нашої території від якоїсь "злої сили"».
В інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» Марія Ліпман каже, що для якої б то не було дискусії з приводу анексії українського півострова в інформаційному просторі Росії повинні зазвучати на рівних різні точки зору:
«Для того, щоб якось дивитися на це по-іншому, повинні з'явитися в громадському просторі якісь голоси, чутні багатьом, голоси, які будуть звучати авторитетно, які стали б ставити це під сумнів. Не те, що таких голосів сьогодні немає, але вони сьогодні абсолютно маргінальні і сприймаються радше як вороги. А якщо ми говоримо про те, що в громадському просторі з'являються нові авторитети, і вони можуть звернутися до нації, то це вже зовсім якась інша країна, не та Росія, яку ми знаємо зараз».
Експерт зазначає, що нинішня російська пропаганда набагато ефективніша радянської у часи війни в Афганістані:
«У пізньорадянський період пропаганда пропагандою, а радянські громадяни вельми активно шукали альтернативні джерела інформації і знаходили їх у так званих голосах – в "Голосі Америки", БіБіСі, "Німецькій хвилі", кому що вдавалося слухати. І досить широко було поширене уявлення, що саме ці голоси несуть правду, тоді як радянська пропаганда радянським громадянам бреше і, насамперед, бреше їм про те, як живуть вони самі».
Тепер же пропаганда, на думку Марії Ліпман, зуміла створити у більшості росіян забуте відчуття єдності і могутності:
«Анексія Криму дала людям відчуття приналежності до великої держави, до держави, яку бояться, держави, з якою ніхто нічого зробити не може: "Якщо вже ми захотіли зробити, як ми вважаємо за потрібне, то вчинили, і ніхто нам не диктуватиме". Це, як мені здається, навіть дозволяє людям миритися з тими економічними труднощами, які вони переживають, які, як вони припускають, будуть відчувати в майбутньому. І якщо це бачиться якійсь меншості інакше, то, принаймні, треба брати до уваги те, що більшість російських громадян сьогодні налаштовані саме так».
Дивіться також: Повернення Криму - це питання десятиліть - експерти
