Понад 150 мільйонів американців щодня п’ють каву, витрачаючи на цей напій 18 мільярдів доларів щороку. Одні з найдорожчих сортів кави, походять з її батьківщини – Ефіопії. Щоправда, ефіопські фермери отримують копійки за свій товар. А спроби змінити ситуацію на краще та упорядкувати схему продажу кавових бобів, принаймні поки що, лише ускладнили процес закупівлі якісної кави.
Ахмед Мустафа вирощує каву понад 30 років. Його господарство знаходиться на пагорбах у регіоні Агаро:
«У нас, крім кави, більше нічого немає. Кава – єдине джерело прибутку і єдине джерело життя у цьому районі».
Прибутки з господарства, що займає півгектара землі, йдуть на утримання його величезної родини. Торік урожай був вдалим. Нинішній, виглядає, що не дуже. Землі у цьому районі, здебільшого, поділені на маленькі плантації. Після того як закінчується збирання зерен, їх звозять на склади, сортують і пакують у мішки для експорту.
Кавовий бізнес в Ефіопії не може похвалитися прозорістю. Фермери не знають коли отримають платню за свою кропітку працю, а компанії-трейдери не певні звідки надходять зерна, що є критично-важливою інформацією у світі елітних сортів кави. Голова товарної біржі Ефіопії Елені Ґабре-Мадін зазначає, що необхідні певні зміни у самій структурі кавового ринку в Ефіопії:
«Ключем до змін, яких ми прагнемо, є перетворення наших фермерів на людей, орієнтованих на бізнес і на отримання комерційних прибутків».
Елені Ґабре-Мадін прагне бачити Ефіопію домінантним гравцем на світовому ринку кави:
«У нас є потенціал збільшити у чотири рази кількість кави, вирощеної на цій землі».
Ефіопська товарна біржа була створена два роки тому з метою гарантувати фермерам справедливу ціну за їх роботу, а споживачам якісний продукт. Однак на практиці ця ініціатива не працює. У результаті страждають як фермери, так і компанії-посередники. Фірма «Кеффа Кофі» імпортує кавові зерна з Ефіопії до США. Її власник – Самуєль Деміс пояснює суть проблеми:
«Ціна падає тому, що ми не можемо встановити виробника кави. Ми не можемо простежити за її якістю, а значить не платимо тої ціни, що раніше».
Якість кави з Ефіопії, каже Самуель, загалом, покращилася, але надто часто зерна з різних плантацій змішуються разом, що не влаштовує малий бізнес.
«Не менш важливі і відносини. Ми не просто купуємо каву. Ми також купуємо історію, пов’язану з виробництвом цієї кави», – зазначає Самуель.
З цими проблемами зіштовхнулися і інші трейдери. Алекс Браун купує каву у різних куточках світу для розповсюдження на американському ринку:
«Процес закупівлі ефіопської кави стає дедалі складнішим через формування цієї біржі. Ми намагаємося зрозуміти, адаптуватися. Ми намагаємося зберегти ті самі відносини, що у нас були раніше, але вже через посередника, яким є біржа».
Наразі ці проблеми ще не дійшли до споживачів у кав’ярнях, які платять за напій для гурманів чималі гроші. Однак ефіопські фермери поки що не відчули переваг, які дає їм існування товарної біржі, і далі продовжують отримувати мізерні заробітки за вирощування одних із найдорожчих у світі сортів кави.
