Уряд США активно пропагує екологічно чисті джерела енергії. Тому в країні все менше використовують вугілля. Якщо екологи радіють, економісти вказують на проблеми, що виникають у результаті боротьби з глобальним потеплінням.
У багатій на вугілля Західній Вірджинії одними з перших відчули наслідки зменшення популярності цього джерела енергії. Страждають не лише виробники вугілля, а й підприємства, що обслуговують галузь. На одній з копалень у Західній Вірджинії працює 55 людей, зарплата кожного складає понад шістдесят тисяч доларів на рік. Щороку тут видобувають 500 тисяч тонн вугілля. Однак майбутнє шахти під загрозою.
Новітні технології відкрили нові можливості для видобутку сланцевого газу, що зменшило попит на вугілля з його репутацією забруднювача довкілля. Щоправда, як каже генеральний директор копальні Рокі Гекворс, головна загроза його підприємству походить не від конкурентних джерел енергії, а від зростаючої кількості правил та законів, які доводиться виконувати вугільній галузі:
«У нас зайняло понад три роки отримати останню ліцензію. Це коштувало мільйон двісті тисяч доларів ще навіть до початку видобутку. Останні пару років агентство захисту навколишнього середовища подекуди відкликає ліцензії. Ми не можемо ризикувати».
Гроші, які уряд збирає за ліцензію, використовують для відновлення зруйнованих під час відкритого видобутку, гірських верхівок та захисту водних об’єктів від забруднення. Конкуренція та посилення урядових вимог призвели до закриття кількох копалень у Західній Вірджинії. Це, у свою чергу, забирає роботу у підприємств, що виникли навколо галузі.
Джим Вінклер – власник компанії ремонту та виробництва запчастин для вуглевидобувного обладнання. Свого часу він мав удвічі більше працівників, які працювали по десять годин на день. Тепер усе змінилося, каже він:
«Лише за останній рік наш штат скоротився на 40 відсотків. Мої люди тепер працюють вісім годин, чотири дні на тиждень. Незабаром мені доведеться звільнити ще чотирьох працівників. Два з них зі мною вже двадцять років. Мені ніколи не доводилось звільняти людей, це найскладніше, що мені доводилось робити».
Як каже співвласниця автомобільної майстерні Ешлі Джастіс, закриття копалень впливає і на її бізнес, і це не лише з фінансового боку:
«Надзвичайно важко бачити, як люди, яких ми знали усе своє життя, змушені переїжджати в інші закутки країни у пошуках роботи».
Сенатор штату Західна Вірджінія Арт Кіркендол вважає, що уряд США розпочав економічну війну проти галузі, спонукаючи до розвитку альтернативних джерел енергії:
«На наш погляд, вони розпочали війну, мета якої – за допомогою різних правил та вимог – унеможливити видобуток вугілля. І якщо ви не можете ані видобувати, ані продавати, ви, звичайно, припините працювати».
А заручниками протистояння галузі видобутку вугілля та уряду, що бореться з глобальним потеплінням, стали мешканці Західної Вірджинії, яка свого часу процвітала завдяки своїм копальням.
У багатій на вугілля Західній Вірджинії одними з перших відчули наслідки зменшення популярності цього джерела енергії. Страждають не лише виробники вугілля, а й підприємства, що обслуговують галузь. На одній з копалень у Західній Вірджинії працює 55 людей, зарплата кожного складає понад шістдесят тисяч доларів на рік. Щороку тут видобувають 500 тисяч тонн вугілля. Однак майбутнє шахти під загрозою.
Новітні технології відкрили нові можливості для видобутку сланцевого газу, що зменшило попит на вугілля з його репутацією забруднювача довкілля. Щоправда, як каже генеральний директор копальні Рокі Гекворс, головна загроза його підприємству походить не від конкурентних джерел енергії, а від зростаючої кількості правил та законів, які доводиться виконувати вугільній галузі:
«У нас зайняло понад три роки отримати останню ліцензію. Це коштувало мільйон двісті тисяч доларів ще навіть до початку видобутку. Останні пару років агентство захисту навколишнього середовища подекуди відкликає ліцензії. Ми не можемо ризикувати».
Гроші, які уряд збирає за ліцензію, використовують для відновлення зруйнованих під час відкритого видобутку, гірських верхівок та захисту водних об’єктів від забруднення. Конкуренція та посилення урядових вимог призвели до закриття кількох копалень у Західній Вірджинії. Це, у свою чергу, забирає роботу у підприємств, що виникли навколо галузі.
Джим Вінклер – власник компанії ремонту та виробництва запчастин для вуглевидобувного обладнання. Свого часу він мав удвічі більше працівників, які працювали по десять годин на день. Тепер усе змінилося, каже він:
Сенатор штату Західна Вірджінія Арт Кіркендол вважає, що уряд США розпочав економічну війну проти галузі, спонукаючи до розвитку альтернативних джерел енергії.
Як каже співвласниця автомобільної майстерні Ешлі Джастіс, закриття копалень впливає і на її бізнес, і це не лише з фінансового боку:
«Надзвичайно важко бачити, як люди, яких ми знали усе своє життя, змушені переїжджати в інші закутки країни у пошуках роботи».
Сенатор штату Західна Вірджінія Арт Кіркендол вважає, що уряд США розпочав економічну війну проти галузі, спонукаючи до розвитку альтернативних джерел енергії:
«На наш погляд, вони розпочали війну, мета якої – за допомогою різних правил та вимог – унеможливити видобуток вугілля. І якщо ви не можете ані видобувати, ані продавати, ви, звичайно, припините працювати».
А заручниками протистояння галузі видобутку вугілля та уряду, що бореться з глобальним потеплінням, стали мешканці Західної Вірджинії, яка свого часу процвітала завдяки своїм копальням.
