Цього тижня міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров здійснив турне чотирьома країнами Африки. Під час відвідування Єгипту, Конго, Уганди та Ефіопії Лавров намагалася зміцнити підтримку з боку африканських країн, три з яких відмовилися засудити вторгнення Росії в Україну. Детальніше про цілі поїздки очільника російської дипломатії, які наративи намагається просувати Росія та як цьому протистоїть Україна та Захід журналістка Голосу Америки Тетяна Ворожко спілкувалася із Максимом Субхом, спеціальним представником України з питань Близького Сходу та Африки.
Голос Америки: Максиме, вітаю, дякую, що погодилися з нами поспілкуватися. На вашу думку, якою є основна мета візиту міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова до чотирьох країн Африки?
Максим Субх: Власне, мета візиту - це, насамперед, отримати ширшу підтримку на міжнародному рівні і регіональному тим злочинним діям, які чинить Росія по відношенню до України. Там, безумовно, присутній і двосторонній компонент - поглиблення і політичного діалогу, і торговельно-економічної співпраці. Росія намагається якимось чином повернутися до реалізації тих домовленостей, проектів, які нею були анонсовані багато років тому.
Почався візит з відвідання Єгипту, Ліги Арабських держав, і було звернення до пост-предів [пост-представників – ГА] - країн-членів Ліги Арабських держав. Росія намагається у такий спосіб, по-перше, поширювати на теренах африканського континенту, свої наративи, дезінформацію для того, щоб звинуватити Україну, країни Заходу та наших союзників в тому, що вони або ми спричинили ту кризу, яку зараз переживає Африка і країни Близького Сходу, продовольчу кризу, насамперед. Тому, звичайно, ми в цьому плані абсолютно адекватного реагуємо і плануємо провести низку заходів для того, щоб протидіяти цим наративам і цій дезінформації. Власне, це те, що ми робимо постійно.
Що стосується обраних країн, то це країни, очевидно, на які Росія покладає велику надію в тому, що вони будуть просувати її наративи і будуть реалізовувати ті плани, які Росія має щодо дискредитації України, в першу чергу, для того, щоб не допустити або зірвати ті контракти, які Україна вже має в тих чи інших країнах. А ви знаєте, що країни Північної Африки, зокрема, це є найбільшими торговельними-економічними партнерами України, це найбільший реципієнт і ринки для нашого збіжжя, для пшениці, насамперед. Тому, Росія це розуміє і вона буде, в принципі, робити все можливе для того, аби завадити Україні реалізувати ці проекти.
ГА: Міністр закордонних справ Уганди, зокрема, сказав в інтерв’ю Голосу Америки, що не треба нас втягувати в цей конфлікт. Багато країн Африки залишаються нейтральними. Цей нейтралітет – це добре чи погано для України?
МС: Ви знаєте, з точки зору міжнародного права і з точки зору того досвіду, який ми маємо, і позиції африканських країн, які голосували на початку широкомасштабної збройної агресії Росії проти України, ми бачимо доволі збалансований підхід. І, дійсно, цей нейтралітет, зрозумілий певним чином. Ми знаємо, що країни Африки мають величезну купу своїх власних проблем – в них є і територіальні конфлікти між собою. Це все ще і обтяжується продовольчою кризою, зростанням цін на пальне в багатьох країнах, що вже спровокувало масові заворушення в певних країнах. Тому, цей нейтралітет, звичайно, відображає збалансовану позицію цих країн і небажання обирати одну зі сторін конфлікту.
Втім, зрозуміло, що окремі країни були залежними не лише від Росії, але також і від України, від поставок українських товарів - це не тільки продовольство, це і металургія, і важке машинобудування. В Єгипті діяв до останнього часу спільний з Україною енергетичний проект. Тому ці країни тверезо, якщо так можна сказати, підходять до цього конфлікту.
Але, повертаючись до контексту голосування в ООН, практично половина африканських країн підтримали резолюції, які засуджували російську агресію. Відтак, це чіткий сигнал того, що ці країни і надалі будуть дотримуватися статуту ООН і міжнародного права, і вони не схильні до того, аби підтримувати Росію, розуміючи, що Росія – це держава-агресор, яка порушила норми міжнародного права, і, підтримуючи її, країна автоматично переходить у табір країн-вигнанців.
ГА: У той же час у багатьох африканських країнах антиколоніальні меседжі Росії знаходять свій відгук. Тобто, ми бачимо цей і по опитуванню громадської думки і по заявах. Чому це відбувається і як Україна намагається цьому протистояти?
МС: Справа в тому, що, по-перше, Україна жодним чином не асоціюється з колоніальним минулим цих країн. Якщо йде риторика, яка звинувачує конкретних міжнародних гравців у подіях, які мали місце в попередні століттях, то, в першу чергу, риторика і критика лунає на адресу західних країн - країн західного світу, які мають відоме всім минуле в Африці. Але це один бік питання.
З іншого боку, Росія намагається монополізувати за собою ту роль і політику, яку проводив Радянський Союз. До речі, я проводив свої дослідження і ознайомлювався з публікаціями, де відбувалися опитування африканців - представників різних країн Африки, які позитивно, дійсно, оцінюють роль колишнього СРСР у питанні набуття ними незалежності і боротьби з колоніальним минулим, але вони не асоціюють це з Росією. Тому, Росія намагається усіляко подати, що це її особиста заслуга. Це наративи російської сторони, які, по суті, не відображають і не впливають на громадську думку в Африці, на моє переконання.
І до того слід згадати меседж Росії про те, що вона не була колоніальною державою ніколи - це теж не витримує критики, тому що, можливо, в Африці цього і не було, але в 19-му столітті Росія захоплювала багато країн Центральної Азії і Кавказу. Тобто, вона проводила таку саму імперську політику, яку проводили на той час великі європейські імперії, але в іншому регіоні. Це треба теж доносити нашим африканським партнерам.
І наразі Росія в Україні також проводить неоколоніальну політику, захоплюючи українські території і перетворюючи землі і території України на свої власні придатки чи якісь квазіутворення.
ГА: Аналітики, з якими ми спілкувалися, кажуть нам, що Росія може все менше запропонувати країнам Африки. Чи ви з цим погоджуєтеся?
МС: Я вважаю, що фінансовий ресурс Росії доволі обмежений. Якщо так можна сказати, це політичний блеф, політичне блефування, оголошуючи масштабні, багатомільярдні контракти. Насправді Росія це практикує - вона анонсує багато різних проектів, які не знаходять своєї практичної реалізації. Це особливо характерно для останнього десятиліття і в умовах агресії проти України. Я особисто має сумніви щодо практичної можливості Росії їх реалізувати. І якщо ви порівняєте рівень інвестиційного залучення російських капіталів на території африканських країн, він в десятки разів поступається фінансовій частці Китаю чи Сполучених Штатів, чи Європейського Союзу на ринках Африки.
Африка чекає інвестиції. Африка очікує на те, що іноземні інвестори потужної країни будуть розбудовувати африканську інфраструктуру, промисловість, сектор охорони здоров'я. При чому час не грає на користь Росії, тому що Африка - це континент майбутнього і там йде дуже жорстка боротьба між впливовими державами. Це не лише Китай і Європейський Союз, а і Сполучені Штати Америки, Великобританія, і також Туреччина, яка дуже активно останнім часом розбудовує економіку цілої низки країн Африки.
ГА: Присутність російських «вагнерців» в Африці - це йде на користь уявленню про Росію в цих країнах, це ресурс, чи це, навпаки, шкодить?
МС: З точки зору Росії, мабуть, вона вважає, що це на користь, але змінюючи режими там у силовий спосіб і порушуючи, по суті, конституції цих країн шляхом організації там державних заколотів і приведення до влади незаконних режимів...З точки зору якоїсь миттєвої ситуативної вигоди, можливо, так, але в далекій перспектиі, навіть у середньостроковій перспективі, це абсолютно немає якогось майбутнього, тому що ці режими піддаються санкціями з боку самих африканських країн.
Візьміть, на приклад, Республіку Малі після заколоту, який був інспірований, зокрема, Росією. Росія, можливо, отримала якісь переваги на локальному, національному внутрішньомалійському рівні, але держава Малі одразу перетворилися на державу-вигнанця і на неї були накладені санкції зокрема з боку ECOWAS, блоку економічного співробітництва країн Західної Африки. І самі африканські країни, які дотримуються прав людини, верховенства права і демократичних принципів, засуджують таке втручання і вони вимагають, зокрема від Росії, виведення своїх найманців і приватних військових компаній з країн Африки, там де вони є.
