26 квітня виповнюються 30-ті роковини з моменту аварії на Чорнобильській АЕС - найбільшої техногенної катастрофи в історії людства.
Першими були евакуйовані 116 000 людей, які проживали у безпосередній близькості до АЕС. Ще 220 000 були змушені виїхати, оскільки опинилися у забрудненій зоні.
Однак деякі люди, незважаючи на небезпеку, згодом повернулися назад. За підрахунками вчених, Чорнобильська зона відчуження стане придатної для життя через 20 000 років.
Олександр Грузевич народився і виріс у будинку, в якому, яка розповідає, взимку було дуже холодно і мамі доводилося розтоплювати піч.
Вранці 26 квітня 1986-го року він вийшов надвір…покурити.
«Я бачив щось схоже на сяйво, як під час заходу сонця…».
Радянська влада приховала подробиці катастрофи як від світу, так і від власних громадян. Лише через 10 днів було віддано наказ про евакуацію. Першими виїхали 55 000 мешканців Прип’яті. Їм пообіцяли повернення через три дні.
Нині Прип’ять являє собою місто-привид та є пам’ятником техногенної катастрофи та людської трагедії.
У місцевій школі досі розкидані дитячі протигази та старі підручники, в яких вихваляють досягнення радянської влади.
Незважаючи на гнітюче запустіння, тут можна побачити і ознаки життя. Кілька сотень людей, переважно похилого віку, повернулися до зони відчуження. Місцева влада мириться з їх перебуванням. Багато хто з них мають власні городи, всупереч попередженням про радіоактивне забруднення.
У Чорнобилі досі працює близько трьох тисяч людей, які займаються виведенням АЕС із експлуатації. Максимальна тривалість перебування всередині зони – 14 днів.
Щотижня Олександр Грузевич приїжджає з Києва на роботу у чорнобильську лікарню, яка знаходиться всього за кілька хвилин від будинку, де він виріс.
Вчені кажуть, що Чорнобильська зона відчуження стане придатною для проживання через 20 тисяч років.
Однак для багатьох евакуйованих Чорнобиль залишається домом і бажання повернутися переважає всі небезпеки.
Дивіться також: Голлі Морріс: «Рідний дім – сильніший за радіацію»
