(Рубрика «Точка зору»)
Отакої! Володимир Путін знову наслідує Леоніда Брежнєва. Так, так, я знаю. Це вже перетворилося на кліше, нема нічого нового у твердженні, що нинішній завсідник Кремля стає дедалі більш схожим на радянського лідера, який відзначився своїм довготривалим правлінням. Брежнєв був при владі 18 років. Путін вже наступного року перетне цю межу.
Економіка за Брежнєва, як і за Путіна, розвивалася за рахунок високих цін на нафту і почала занепадати, коли ціни на енергоносії впали.
Брежнєв керував системою, в якій корупція – невід’ємна складова політики. Щось нагадує?
Тепер Путін на офіційному рівні відродив доктрину Брежнєва – один із наріжних каменів пізньорадянської зовнішньої політики.
Доктрина Брежнєва набула чинності після радянського вторгнення у Чехословаччину 1968 року, коли Москва заповзялася здійснювати військове втручання в будь-яку країну Варшавського договору, в якій вбачатиме загрозу радянському маріонетковому режиму. Цього тижня Путін заявив, що Росія вживатиме заходів із запобігання так званим кольоровим революціям в країнах Організації Договору про колективну безпеку, якою керує Москва. Підтекст очевидний: будь-яка нестабільність чи громадянські заворушення у Вірменії, Білорусі, Казахстані, Киргизстані та Таджикистані слугуватимуть запрошенням для Росії втрутитися. І з огляду на те, що Росія вже ввійшла в Грузію та Україну і продовжує розхитувати ситуацію в цих двох країнах, загроза явно поширюється і на сусідів Росії, які не є членами ОДКБ.
Для Брежнєва союзниками Москви за Варшавським договором не були по-справжньому суверенні країни. І Путін вже давно так само ставиться до територій колишнього Радянського Союзу. Тепер його ставлення на офіційному рівні закріпилося в його політиці. Відтак, це – частина Путінської доктрини.
Браян Вітмор – експерт Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода
Оригінал публікації – на англомовному сайті Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Дивіться також «Голос Америки»: Чому США обрали бомбу вартістю 16 мільйонів доларів для атаки ІДІЛ
