Міжнародний Комітет Червоного Хреста повідомив, що реєструє сотні військовополонених з заводу «Азовсталь». Операція з вивезення українських військовиків розпочалась 16 травня із вивезення важкопоранених на підконтрольну Росії територію. Російське міноборони повідомило про те, що із оточеного комбінату "у полон здались" 771 військовик полку "Азов". Станом на четвер 19 квітня гуманітарна операція триває, й українська влада не повідомляє багато деталей.
Тим часом, міський голова Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що армія РФ скоїла у місті злочини проти людяності та геноцид українського народу. 17 травня Голосу Америки вдалось поспілкуватись із мером й дізнатись про те, в яких умовах продовжують жити понад 100 тисяч маріупольців, як проходить процес фільтрації охочих виїхати на підконтрольну Україні територію, а також як місту може допомогти міжнародна спільнота.
Марія Прус, Голос Америки: Гуманітарна операція з вивезення українських військовиків з «Азовсталі» - що це означає для оборони Маріуполя, для ситуації на фронті на Донбасі та загалом в Україні?
Вадим Бойченко, мер Маріуполя: Це означає лише одне, що ці хлопці, ці герої – вони заслуговують такої поваги як рятування їхнього життя. Це дуже важливо всім розуміти, тому що вони достатньо довго виконували головний наказ: вони тримали оборону міста, тримали цю фортецю «Азовсталь», над Маріуполем і зараз майорить український прапор. І вони це робили із силами, які в декілька разів перевищували тих хлопців, які захищались.
Вони працювали досить професійно, майже без їжі, майже без води, майже без зброї, але вони міцно тримали цю оборону. Вони визначені як герої України, як Денис Прокопенко, який керував обороною Маріуполя, і він заслуговує на повагу. І багато інших хлопців, які також є сьогодні нашими героями.
І також дуже важливо розуміти, що вони стримували не тільки Маріуполь, вони стримували величезну силу, 20-30 тисяч військовиків, професійних, найкращі російські війська, яких кидали на штурм Маріуполя. Вони не пройшли через Маріуполь, вони зупинилися на околицях. І це дало змогу іншим групам військ підготуватися краще до цієї війни, іншим містам підготуватися краще до цієї руйнівної дії. І вони заслуговують на цей порятунок життя.
Ми все одно сьогодні кажемо, що так або інакше перемога буде за нами. Ми виключно сьогодні боронимо нашу землю, ми виключно хочемо зараз повернути нашу землю – нам іншого не треба, ми хочемо вийти на кордони нашої держави, ми хочемо і маємо таке бажання і такі плани, щоб повернути наш український Маріуполь. І так і буде.
Скільки зараз, за вашими даними, у Маріуполі залишається населення й скільки людей готові виїхати до України?
Безпосередньо в місті перебуває більше 100 тисяч населення, навколо міста перебуває в селищах, які розташовані на узбережжі, і вони переповнені нашими маріупольцями. На жаль, сьогодні місто зачинене з точки зору пересування маріупольців, тобто їх не випускають з міста, вони розташувалися навколо міста. Десь 50 тисяч у Бердянську й таке інше, - ми вважаємо, що навколо міста згуртувались. Також частково були вивезені в ДНР, тобто в місті десь 100 тисяч, навколо міста – десь 50-70.
В останній місяць дуже важко працює ця гуманітарна складова, щоб наші мешканці Маріуполя мали змогу виїхати, їх тисячі, які бажають сьогодні виїхати з міста. Вони мають таке бажання, тому що в Маріуполі є перша така дуже важлива річ – це гуманітарна складова, яка має таку проблему, яка формується з відсутності електропостачання, відсутності зв'язку, з відсутності теплопостачання, достатньо їжі, а головне - питної води, її майже нема. Тому це гуманітарна катастрофа. Води недостатньо для її використання в їжі.
І наші професійні лікарі кажуть, що ми стоїмо на порозі іншої проблеми – екологічної, епідемічної. Епідемічна проблема – будуть спалахи інфекційних захворювань в місті, і вони дають таку оцінку, що люди, на жаль, будуть помирати від цих хвороб, тому що немає захисту, немає ліків, лікарень.
Тому ми кажемо, що системно треба працювати, щоб люди мали змогу виїжджати два рази на тиждень, три рази, раз – щоб приїжджали ці автобуси і щоб люди могли поїхати в бік України. І зараз ми напрацьовуємо цю складову, щоб вона була системна.
Тобто тисячі людей чекають на це і вони хочуть їхати до на підконтрольну частину нашої держави. Але зараз РФ не має такого бажання, щоб вони виїжджали, тому вони більш жорстко проводять цю фільтрацію у бік України.
У медіа з’явились фотографії із представниками самопроголошеної російської влади міста, серед яких були чеченці. Для чого це зроблено, на вашу думку?
Ми бачимо, що сьогодні тут те, що вони зробили – майже зруйнували місто, 90% будинків нашого Маріуполя пошкоджено, на 70% прямим влучанням артилерії або авіації чи систем залпового вогню або цим вогнеметом «Солнцепек» вони спалили, 50% будівель - перетворили на попіл, лишили лише каркас. І треба розуміти, що настрій в місті дуже поганий для цих окупаційних сил, які прийшли і думали, що їх будуть зустрічати з хлібом-сіллю і квітами. Це не відбулось.
Ми бачили, як вони намагались створити у місті цей шабаш, який вони назвали парадом. Йшли по вулицях, на яких ще кілька діб тому лежало багато трупів людей, яких вони вбили, і прибрали ці трупи, йшли по вулицях і лунало «ура». Ура – чому? Вбивствам? Ура – руйнуванням? Вбитим дітям чи жінкам, яких вони вбили в Драматичному театрі? І ми бачимо, що люди не йдуть до роботи, вони бачать цю проблему, тому їм потрібне підкріплення.
Тому вони залучили цих чеченців, тому що вони примусово людей направляли до цієї роботи. Тому я хочу, щоб ми з порозумінням сьогодні ставились до місцевого населення, яке не за власною волею – їх примушують працювати, вони не за власним бажанням працюють на цю окупаційну владу, але нема вибору.
Їх не випускають з міста, вони залишаються, і їм треба якось виживати. Вони виживають, а не живуть: працюють за їжу, за воду, - й іншого вибору нема.
А кадирівці допомагають цьому?
Кадирівці допомагають цьому, керівництву фракції ОПЗЖ, яка майже вся перейшла під окупаційну владу. На жаль, таким чином вони своїх виборців підставили, м’яко кажучи.
Це оці хлопці, які, на жаль, коригували вогонь, вони руйнували наші місії евакуаційні, розстрілювали склади з їжею і автобуси, які ми планували для евакуації. Й електромережу вони розстрілювали.
Я сьогодні розумію, чому так швидко вони зруйнували цю важливу інфраструктуру. То треба, щоб це були фахові люди. Чому я так кажу? 15 електровходів у місті, і треба розуміти, де вони розташовані, треба, щоб це фахово людина коригувала цей вогонь. І вони за тиждень зруйнували все, як це може бути? Я не знаю, де ці 15 входів.
Ми тільки сховали їжу, ліки, сховали гуманітарну допомогу. І тільки ми це організували – два дні й все, хтось скоригував вогонь і все це спалили. Вони палили склади з іншим продовольством, вони палили там, де ми воду роздавали. Тобто хтось коригував, і зараз ми розуміємо, хто.
А чому я так кажу? Бо вони працювали за попередньої влади. Вони були або заступниками міського голови попереднього. Тобто вони фахово підійшли, коригували, сприяли цьому процесу в місті Маріуполі.
Розкажіть, звідки ви отримуєте інформацію про те, що зараз відбувається у Маріуполі?
Вчора я досить довго спілкувався із маріупольцем, який безпосередньо знаходиться в Маріуполі, який мені доповів про те, як вони намагалися увімкнути електроенергію, спалили декілька квартир, які ще вціліли.
Як вони намагалися подати воду, увімкнули – і залили все місто. На жаль, перепрошую, повспливали трупи в місті. Він також мені доповів, як вони звозять ці трупи, не можуть впоратись із похованням. Зібрали їх біля будинку для поховання у Маріуполі, і такий сморід стоїть – очі виїдає, неможливо проїхати. Це жах.
Ми спілкуємось, Петро Андрющенко спілкується, є також штаб, який спілкується. Нам дуже важливо отримувати цю інформацію від мешканців, і також інформувати суспільство, наших партнерів, щоб всі розуміли, що відбувається в Маріуполі.
На жаль, за 2 роки окупації Гітлер в Маріуполі убив трохи більше 10 тисяч, а Путін за 2 місяці – і це оптимістичні дані – 20 тисяч.
Ми фіксуємо всі злочини, вже більше 1200 злочинів зафіксували – зі свідками, які дали свідчення прокуратурі нашій регіональній, що формує такий великий процес в цілому навколо Маріуполя, що передали уже Генеральній прокуратурі, і там вже формується справа щодо воєнних злочинів безпосередньо в Маріуполі. Які чинили російська армія і головний воєнний злочинець – Путін, який віддав цей злочинний наказ і вбив у Маріуполі так багато людей.
Як маріупольці можуть отримувати інформацію про те, що відбувається в Україні? Бо чимало людей, які виїхали з міста, розповідають, що думали, що захоплена ледь не вся територія держави.
Перше, що треба - поширювати і посилювати інформаційний простір для в цілому окупованої частини нашої країни, є така проблема і треба над цим працювати. І є міністерство, яке повинне це робити, я вже не раз звертався до цього і прошу військову адміністрацію, щоб вони безпосередньо також включались, це дуже важливо.
Є сьогодні радіо. Самі мешканці міста записали таке відео, як вони жили в Маріуполі, коли було дуже важко, коли працювала артилерія, коли місто знаходилось більше 30 діб під дуже щільним вогнем. Але наші мешканці сиділи в підвалі і слухали радіо. Є така частота 873 AM, там лунає українське радіо, і вони слухають це.
Десь пробиває сигнал нашого телебачення, не завжди є звук, але вони читають смужку, яка біжить внизу і там щось пишуть. Тобто вони прочитали, що є евакуація, – прийшли, сіли й поїхали.
Є наші мешканці, які перейшли на уже російський «Фенікс» (мобільний оператор, що діє на території так званої «ДНР» - ГА), але він працює з певними програмами, які адаптовані для спілкування. Тобто через Viber можна там поширювати інформацію.
Багато є керівників ОСББ, вони створили ці групи, і ми через ці групи також поширюємо цю інформацію. Хтось має там інтернет на узбережжі, вони виїжджають туди, щоб поспілкуватися з родичами. Тобто є таке сарафанне радіо.
І головне, що є небайдужі маріупольці, які чекають на цю інформацію і ми даємо їм цю інформацію.
Але я погоджуюсь з вами, це дуже мало, вона все ж обмежена, треба стратегічно підійти до цього. Я погоджуюсь, люди, багато людей виїжджають, приїжджають на підконтрольну частину держави і думали, що все вже захоплено, війна скрізь. Люди цього не знають. Але ми працюємо. Інформація – також зброя.
Що зараз відомо про фільтраційні табори?
Увесь цей процес, який має назву війна і геноцид українського народу, на жаль, ми бачимо, що Путін взяв методички чи Гітлера, чи Геббельса, і використовують їх безпосередньо в Маріуполі. Тобто вони взяли в оточення місто, а навколо міста розташували ці так звані фільтраційні центри. Знущаються над людьми, фільтрують за трьома ознаками.
Перша ознака – така для них дуже важлива, це визначити чи це держслужбовець чи муніципальний працівник. І до цього дуже прискіпливо вони ставляться до цих фахівців, якщо вони погоджуються, а на жаль для них вони не погоджуються з ними працювати, і це для них така проблема.
Наприклад, один з моїх керівників виїжджав – 32 години його допитували. Ті, хто допитував, змінювались, а він 32 години – сів на стілець і не вставав: без води, без їжі, без туалету і таке інше – сидів, і вони не били, але таким чином тиснули на нього.
Звідки ми це беремо? Хтось пройшов ці тортури, пройшли фільтрацію і дає нам цю інформацію. Наприклад, хлопець мав тату тут на тілі. Вони побачили, кажуть: «А що це за тату, ти – азовець?» Він каже: «Та ні, звичайне тату». Той каже: «Ну ладно». Дають пемзу: «Якщо для тебе немає в цьому цінності – стирай це». І він живцем оце стирав це тату.
Тобто вони знущаються над нашими маріупольцями. Звичайні волонтери приїхали, привезли їжу, ліки, пакунки гуманітарні, гігієнічні. Вони там затримали волонтера, приводять, там стілець, а під стільцем калюжа крові, вона ще не згорнулась під стільцем. І кажуть: «Навіщо ти сюди приїхав?» Прострілили цьому хлопцю коліно, сказали: «Ще раз ти сюди приїдеш…» А чому вони так? Він віз у банках тушенку, а там було щось написано по-українськи. Він: я ж з України, як воно має бути написано, по-російськи?
А не дай Боже, якщо хтось заговорив по-українськи – то це точно поб`ють, відразу.
Звертаючись до міжнародної спільноти - що ви хочете сказати?
Це зло треба зупинити, покарати. І треба навколо цього гуртуватись. Скільки ще треба «маріуполів», щоб ми зрозуміли, що це зло і воно вбиває? Вони «звільняють» сьогодні Україну – від українців. І треба це розуміти, і треба це зупинити негайно.
І ми маємо розуміти, що це зло не має кордонів, воно не зупиниться в Україні – воно піде далі. Ми вважали, що це зло насититься Донбасом, частково окупованим, Кримом, - а воно не зупинилось, воно пішло далі. Це була зупинка, щоб набратись сил і рухатись далі. Тобто він зараз зруйнує Україну, а хто буде далі? Це Польща, Балтія, Молдова. Коли ми це розуміємо, ми гуртуємось навколо цього. І перше, що треба, це накласти ембарго на нафту і нафтопродукти, газ.
Треба гуртуватись зброєю, професійною зброєю, яка сьогодні дасть нам змогу повернути наші життя, повернути нас – в Маріуполь, і ми дуже цього хочемо. Так або інакше лякаємось, коли чуємо «третя світова війна», але війна вже розпочалась і триває в Маріуполі.
Це також відповідальність, за те, що ми сьогодні стоїмо і чекаємо: а що там буде в Україні? Давайте ще почекаємо. Скільки ще треба «маріуполів», щоб ми зрозуміли, що ця влада РФ та їхнє військове керівництво – воєнні злочинці. Треба цьому покласти край.
