Понад 75 годин на рік проводить середньостатистичний водій-мешканець Вашингтонського мегаполісу у автомобільних заторах. Більше сидять у корках лише мешканців великого Лос-Анджелеса. Аби вирішити проблему, уряди на місцях вдаються до різних методів регулювання потоку автомашин. Один з них спонукає водіїв залишати машини на парковці і підсаджуватися до інших. Це економить не лише час й гроші.
Оксана Антоненко - американка українського походження. Жінка родом із Києва, в США мешкає понад 15 років. Наразі вона живе у містечку Вудбрідж, що за 40 кілометрів від американської столиці, бо там дешевше, а значить є можливість мати власний будинок. Працює жінка у Вашингтоні.
Щоранку Оксану турбує те саме питання: як швидко і зручно доїхати на роботу?
На тягнучки жінка час витрачати не хоче, адже спізниться, а громадським транспортом добиратися складно і незручно. "Я пожалілася подружці, що на роботу їхати стало проблемою і вона сказала: чому ти не використовуєш Слаґлайн? Коли я знайшла Слаґлайн це змінило повністю картину", - каже Оксана Антоненко.
Слаґлайн – різновид спільного використання автомобіля, коли, наприклад, троє незнайомих людей вирушають на роботу, використовуючи чиюсь одну машину, замість того, аби кожен їхав на своїй. У цьому є декілька переваг для всіх.
"Доїхати до "ДіСі" (Вашингтон, округ Колімбія - ГА) буде коштувати доларів 15 у цей час. Так що водії виграють в грошах, виграють в часі. А пасажири - виграють тим, що, по-перше, вони не змушені паркуватися в місті, тому що парковка в "ДіСі" це проблематично, це дорого і не скрізь її знайдеш, ну і плюс економія бензину і всього", - пояснює Оксана.
Я нічого не плачу, це крутоПасажир
Справа в тому, що на Вашингтон звідси є дві дороги. Одна безкоштовна і на ній постійні тягнучки, особливо в годину пік. Інша – платна і швидкісна, коштує 15 доларів в один бік, що досить дорого. На ці гроші Оксана може купити майже пів баку бензину. Проте на проїзді по цій експрес-трасі можна зекономити, якщо в машині буде знаходитися щонайменше троє людей – в такому разі проїзд по швидкісній платній автостраді буде безкоштовний. В цьому й полягає суть Слаґлайну – об'єднуватися заради спільної вигоди. А для того аби було зручно це робити – створені навіть спеціальні зони.
"Ми зараз на парковці, у передмісті Вашингтону, до міста тут щонайменше годину, машиною. Ось, власне, як все це відбувається. Це все люди, які приїхали зі сусідних округів, вони тут залишають свої автівки, потім шикуються ось там в чергу і сідають в інші машини, які готові доїхати до Вашингтона. Цікаво те, що цю ініціативу громадськості підтримали й на місцях, уряд звернув увагу на те, що люди об’єднуються, і виділив кошти, аби побудувати ось цю парковку, щоб людям було зручніше", - пояснює журналіст "Голосу Америки" Юрій Мамон.
Тут все побудовано на взаємовигоді. Водії, беручи пасажирів, не платять за проїзд по швидкісній трасі. Пасажири, роблячи послугу водіям, їдуть безкоштовно. Окрім цього, усі виграють в часі.
"Я нічого не плачу, це круто. Розумієш, я не маю платити за проїзд", - каже один з пасажирів.
"Я зручно доїжджаю до роботи і я можу робити усе, що завгодно під час поїздки: подрімати, почитати книжку, або перевірити електронну пошту", - каже користувачка сервісу Британі Балком.
Оксані свого пасажира довго чекати не довелося. Пасажир Карл та знімальна група "Голосу Америки" – в Оксаниному авто більше трьох осіб, а це означає що вона може вільно їхати швидкісною платною трасою безкоштовно.
"Їдучи по швидкісній трасі – це перша вигода, вигода часу. Якщо їхати зранку по основній трасі, то це займає годину, півтори, а може й навіть і дві – дивлячись в який час. Якщо їхати по швидкісній, це буквально 20, ну 30 максимум хвилин, без заторів, без будь-яких проблем", - пояснює Оксана.
Це дійсно скорочує витратиПасажир
Карл Бровер, пасажир Оксани, Слаґлайном користується 18 років. Каже, що це зручно, комфортно, швидко і головне - суттєво урізає його сімейний бюджет.
"Це дійсно скорочує витрати. Я економлю близько чотирьох тисяч доларів на рік... Якщо, наприклад, я був би за кермом, то платив би за бензин, за парковку в Вашингтоні та за проїзд по швидкісній трасі. А це було б дорогувато", - пояснює Карл.
Під час самої подорожі серед водіїв і пасажирів існують неформальні правила: наприклад, обом категорично не можна розмовляти по телефону, гучно вмикати музику, їсти чи пити каву, та бажано не вступати в дискуссії.
"Найдивовижніше те, що до тебе в машину можуть сісти абсолютно незнайомі люди і заснути. І потім, коли ви доїжджаєте до місця призначення, ви маєте їх будити і казати: ей, я не додому тебе підвіз. Ти маєш вже виходити з моєї машини. І я особисто був у подібних ситуаціях", - каже Карл.
Сьогоднішня подорож для Карла видалися дуже незвичною, по дорозі на роботу він набалакався від душі.
Моя економія, коли я їду на Слаґлайн, досить значнаОксана
А Оксана далі прямує до свого офісу. Скоріш за все, зі своїм пасажиром вона більше ніколи не зустрінеться, адже користувачів сервісу неабияка кількість. Та й вона, більш полюбляє бути пасажиром, аніж водієм. Адже не нехтує можливістю зекономити.
"Моя економія, коли я їду на Слаґлайн, досить значна. Якби я їхала власним авто без людей, то я би, мабуть, по-перше, я б витрачала приблизно доларів 400-500 на місяць лише на парковку і на бензин, а якби я, скажімо, їхала по швидкісній трасі сама, щоб зекономити час, то я б мабуть витрачала доларів 700 і більше на місяць", - каже Оксана.
Слаґлайн, мабуть, одна із цих сучасних послуг, коли можна вбити одразу двох зайців, зекономити і зменшити кількість машин в місті.
Дивіться також: 16 молодих українців отримають безкоштовну бізнес-освіту в провідних університетах США
