Один з обстрілів сірійського міста Гомс у лютому 2012 року призвів до загибелі декількох відомих журналістів. Бомба, що впала на будівлю, в якій перебували представники зарубіжних ЗМІ, забрала життя кореспондента видання «Sunday Times» Марі Колвін та французького журналіста Ремі Очлік. Їх колега, фотограф «Sunday Times» Пол Конрой, отримав поранення.
Говорить фотограф видання «Sunday Times» Пол Конрой:
«Снаряд поцілив прямо в нас. Я поранений в ногу, і я думаю, що моя колега Марі Колвін мертва, Ремі також мертвий».
Цей інцидент став одним з найгучніших у 2012 році. Але було багато інших фатальних нападів на представників журналістського цеху.
Правозахисні організації називають різні цифри. Але Організація Об’єднаних Націй стверджує, що більше 100 журналістів було вбито під час виконання своїх професійних обов’язків в 2012 році. Багато з них стали жертвами цілеспрямованих нападів.
У кінці минулого року на конференції у Відні ООН оголосила про нову ініціативу так званого Плану дій з безпеки журналістів та боротьби з безкарністю.
Вільям Горслі з центру з питань свободи засобів масової інформації Університету Шеффілда говорить:
«Необхідно, щоб громадськість та преса донесли до світової спільноти розуміння зв’язку між вбивствами журналістів та підривом принципу верховенства права, а відповідно – і суспільної стабільності».
Правозахисні організації, що займаються безпекою представників ЗМІ, вважають, що злочини проти журналістів мають каратись на рівні злочинів проти людства.
«Я думаю, що вбивство журналіста має вважатися злочином проти людства», – говорить помічник редактора «Sunday Times» Боб Тирер.
У жовтні коледж Бі-Бі-Сі з журналістики зібрав представників світових ЗМІ на симпозіум, щоб обговорити напади на журналістів. До Лондона прибуло багато журналістів з африканських країн, де поширені вбивства журналістів та безкарність. У 2012 році лише в Сомалі було вбито близько 20 репортерів.
Омар Фарук Осман, який представляє сомалійську Національну спілку журналістів, говорить:
«У Сомалі журналістів вбивають не лише кулями, їм відрубують голови».
І все ж найбільше журналісти гинуть у гарячих точках.
Італійський позаштатний відео-журналіст Андреа Бернарді був важко поранений в Лівії в 2011 році. Одужавши, він відправився до Сирії. Він каже:
«Я працював у багатьох конфліктних зонах – в Газі, Афганістані, Лівії, – але я ніколи не відчував себе настільки в небезпеці, як в Сирії. Там у великих містах немає лінії фронту».
Сирія, де вже рік триває громадянська війна, сьогодні є однією з найгарячіших точок у світі, у тому числі і для журналістів. Ще у листопаді там викрали американського незалежного журналіста Джеймса Фоулі, його доля досі не відома. Це ще одне і далеко не останнє нагадування про виклики журналістської професії – яка, як демонструє статистика, з року в рік стає все більш небезпечною.
Говорить фотограф видання «Sunday Times» Пол Конрой:
«Снаряд поцілив прямо в нас. Я поранений в ногу, і я думаю, що моя колега Марі Колвін мертва, Ремі також мертвий».
Цей інцидент став одним з найгучніших у 2012 році. Але було багато інших фатальних нападів на представників журналістського цеху.
Правозахисні організації називають різні цифри. Але Організація Об’єднаних Націй стверджує, що більше 100 журналістів було вбито під час виконання своїх професійних обов’язків в 2012 році. Багато з них стали жертвами цілеспрямованих нападів.
У кінці минулого року на конференції у Відні ООН оголосила про нову ініціативу так званого Плану дій з безпеки журналістів та боротьби з безкарністю.
Вільям Горслі з центру з питань свободи засобів масової інформації Університету Шеффілда говорить:
«Необхідно, щоб громадськість та преса донесли до світової спільноти розуміння зв’язку між вбивствами журналістів та підривом принципу верховенства права, а відповідно – і суспільної стабільності».
Правозахисні організації, що займаються безпекою представників ЗМІ, вважають, що злочини проти журналістів мають каратись на рівні злочинів проти людства.
«Я думаю, що вбивство журналіста має вважатися злочином проти людства», – говорить помічник редактора «Sunday Times» Боб Тирер.
У жовтні коледж Бі-Бі-Сі з журналістики зібрав представників світових ЗМІ на симпозіум, щоб обговорити напади на журналістів. До Лондона прибуло багато журналістів з африканських країн, де поширені вбивства журналістів та безкарність. У 2012 році лише в Сомалі було вбито близько 20 репортерів.
Омар Фарук Осман, який представляє сомалійську Національну спілку журналістів, говорить:
«У Сомалі журналістів вбивають не лише кулями, їм відрубують голови».
І все ж найбільше журналісти гинуть у гарячих точках.
Правозахисні організації, що займаються безпекою представників ЗМІ, вважають, що злочини проти журналістів мають каратись на рівні злочинів проти людства.
Італійський позаштатний відео-журналіст Андреа Бернарді був важко поранений в Лівії в 2011 році. Одужавши, він відправився до Сирії. Він каже:
«Я працював у багатьох конфліктних зонах – в Газі, Афганістані, Лівії, – але я ніколи не відчував себе настільки в небезпеці, як в Сирії. Там у великих містах немає лінії фронту».
Сирія, де вже рік триває громадянська війна, сьогодні є однією з найгарячіших точок у світі, у тому числі і для журналістів. Ще у листопаді там викрали американського незалежного журналіста Джеймса Фоулі, його доля досі не відома. Це ще одне і далеко не останнє нагадування про виклики журналістської професії – яка, як демонструє статистика, з року в рік стає все більш небезпечною.
