Від редакції: Пропонуємо вашій увазі блог мешканки США з України, якій під час карантину довелося переїхати із північного штату Вермонт на південь штату Вірджинія та на своєму досвіду довідатися, наскільки різними є американці практично в усьому, навіть у своєму ставленні до коронавірусу та запроваджених у зв’язку з ним обмежень.
Так сталося, що на початку карантину нам довелося змінити місце проживання. Ми залишили північний штат Вермонт і переїхали у південну Вірджинію. І, якщо школи, університети, інші федеральні організації в обох штатах закривалися на карантин майже одночасно, то малий і середній бізнес мав відмінності переходу до ізоляції. Північні штати ще на початку березня одностайно почали закривати ресторани, зони відпочинку, парки, готелі, музеї, кінотеатри тощо.
Пам'ятаю, наш останній похід у кінотеатр, маленьке містечко Моррісвілль (Вермонт), майже порожній зал і повідомлення на вході, що сьогодні, 12 березня, кінотеатр працює останній день. Назавтра всі кінотеатри, театри і музеї в штаті були зачинені. Тоді ми ще подумали, що це могло бути пов’язано із закінченням зимнього туристичного сезону.
Вже 14 березня один з найвідоміших туристичних курортів Вермонту Trapp Family Lodge оголосив про припинення роботи свого ресторану, що сталося за тиждень до офіційного введення карантину в штаті Вермонт. Згодом на карантин зачинили курорт цілком. А це: готель на 100 кімнат, ресторан на 200 чоловік, фітнес-центр, крамниці, зелене господарство. Без роботи залишилося понад 300 чоловік. і така сама історія сталася з усіма курортами Вермонту.
До останнього трималися тренажерні зали, в яких і до карантину були запроваджені заходи особистої гігієни. Всі користувачі обробляли дезінфекційними засобами обладнання після використання. Мабуть саме тому, за тиждень після початку офіційного карантину у Вермонті, я ще відвідувала свій зал і самоізоляція не здавалася надзвичайно складною. Але згодом, 30 березня, й вони були зачинені.
Просто неба, посеред вулиці у масках та гумових рукавичках, ми підписували останні документи на продаж хати.
Наше прощання з вермонтськими друзями та сусідами також відбувалося на відстані. Лише найближча подруга з чоловіком погодилися допомогти з пакуванням важких речей, і то, мабуть, лише тому, що вони не американці, а імігранти з Південної Африки. Сусіди вітали з від'їздом здалеку, відповідно до нових правил соціального дистанціювання. Як же нам не вистачає їхніх обійм!
Просто неба, посеред вулиці у масках та гумових рукавичках, ми підписували останні документи на продаж хати, адже ані адвокатські контори, ані ріелтори після 16 березня у вермонтських офісах вже не працювали. А в режимі онлайн вони ще не працювали, бо на тої час не мали такого досвіду.
Вірджинія зустрічала нас також дистанційно. Дехто з нових сусідів надіслали повідомлення, що раді будуть побачити нас після повернення до нормального життя. Найближчі сусіди помахали руками і передали повітряні поцілунки з власного ганку. Дисципліна людей і їхнє розуміння небезпечності вірусу зробили свою справу в обох штатах.
Але запровадження обмежень у зв’язку із пандемію у південній Вірджинії (північна Вірджинія – це околиця столиці США) відбувалося не так, як у Вермонті. Тут, на півдні, ресторани, кафе, бари та інші місця відпочинку зачинялися повільніше - лише після введення офіційного карантину, а деякі - на кілька днів пізніше. Національний парк Blue Ridge Parkway, хоча офіційно і закрито, але будь-хто може і сьогодні проїхати рододендровими дорогами та помилуватися горами і, навіть, зупинитися на пікнік.
У Вірджинії також продовжували працювати супермаркети з продажу розсади, дерев, садово-городніх приладів і покупців там так само багато, як і до карантину. Також не пішли на карантин невеликі ринки з продажу посівних матеріалів, чого у Вермонті не було. Оскільки ці магазини та ринки не продають товари першої необхідності, вони зачинилися одними з перших.
За моїм особистим досвідом спілкування, у Вермонті та на півдні Вірджинії, де ми мешкаємо, різниться ставлення до вірусу та карантинних обмежень. Більшість моїх знайомих у Вермонті вважають запровадженні заходи з безпеки виправданими і сумлінно виконують всі вимоги щодо карантину.
Мешканці Вірджинії, з якими довелося спілкуватися, одностайно підтримують ідею повернення до нормального життя якомога швидше - не без збереження деяких нових дистанційних та гігієнічних правил. При цьому, всі погоджуються, що ситуація з короновірусом залишається небезпечною в усьому світі і відтепер повсякденно потрібно пристосовуватися до нової реальності.
На початку травня понад половини штатів у США оголосили про зняття певних обмежень на економічну діяльність. Карантин, як розпочинався хвилеподібно по всім Сполученим Штатам, так він буде і завершуватися не в один день.
На прийняття рішення в кожному штаті впливають, як політичні та економічні чинники, так, звичайно, і крива захворюваності. Нью Йорк взагалі має плани на поглиблення карантинних заходів. Здається, що для кожного з штатів СОVID-19 приготував власний план.
А поки що, на дорогах Вірджиніі вдячні місцеві жителі організували роздачу безкоштовних обідів для далекобійників, яким зараз непереливки. Адже прогодуватися, коли закриті всі придорожні кафе для далекобійників - важка справа!
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Дивіться також: Як бізнес українських автомеханіків виживає у США в умовах карантину. Відео
