Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Він узяв в руки загорнутий у шкіряну палітурку рахунок, подивився мені в очі і вимовив: “Слухай, я не хочу тебе образити, не думай, що я тебе патроную, я знаю, що ти незалежна жінка, але дозволь мені, будь ласка, заплатити за тебе”. Я зробила паузу, подивилась на нього, видихнула голосно і сказала: “Звісно, не хвилюйся”.
Це було наше перше побачення – менш ніж за тиждень після того, як кілька сотень тисяч людей вийшли на жіночий марш у Вашингтоні – і перший раз, коли чоловік так драматично платив за мій коктейль.
Переважна кількість американців все ж переконані, що на першому побаченні має платити чоловік.
Від своїх американсько-українських друзів я дізналася, як хлопці у США ображаються, коли дівчата бодай не вдають, хапаючись при виді рахунку за сумочку, що хочуть заплатити за себе після побачення. І тому теж щоразу грала у цю популярну американську гру, хоча і знала, якщо він погодиться розділити рахунок на ПЕРШОМУ побаченні, я усміхнуся широко як американка, але зроблю нещадні українські висновки.
Насправді ж культура «перших побачень» в українців та американців дуже схожа. Згідно з даними опитувань Money і SurveyMonkey, переважна кількість американців все ж переконані, що на першому побаченні має платити чоловік. Але цікаво, що серед тих, хто відповів ствердно, хлопців більше – 85% проти 72% жіночих «так».
Більшість опитаних чоловіків також заявила, що готова викласти за першої зустрічі – байдуже вечеря це, концерт чи будь-що інше – мінімум 50 доларів, переважна ж кількість жінок півсотні доларів назвала максимумом. Один мій друг, який не надто вірить у моногамні стосунки, розповідав мені, як витратив усю місячну зарплату на «перші побачення», бо другі не входили у його плани. «Не повіриш, на рахунку залишилося 100 баксів, – почав він речення, але у цей час йому прийшла смс – ну вважай, що нема» – він задоволено усміхнувся, допиваючи віскі.
Коли ж, за неписаним етикетом 21 століття, американці вважають загальноприйнятним починати платити порівну? Зі свого досвіду, послухавши друзів і почитавши коментарі на форумах, я зрозуміла, що консенсус у цьому питанні лежить десь в районі третього – п’ятого побачення. Перших кількох зустрічей – пишуть у рубриці порад на популярному сайті знайомств Match.com – достатньо, аби хлопець продемонстрував свої «лицарські» якості, далі (якщо далі дійшло) – час дівчини показати, що вона готова до серйозних дорослих стосунків. Один із хлопців розповідав історію про те, як йому сподобалася дівчина, і вони сходили на два побачення, а коли на третьому вона запропонувала розділити рахунок, він зрозумів – у цих стосунків є майбутнє.
Перших кількох зустрічей достатньо, аби хлопець продемонстрував свої «лицарські» якості.
Моя знайома з Флориди завжди розділяє порівну рахунок зі своїм бойфрендом. І якщо за вечерю вона, скажімо, з’їла на одне тако більше, ніж він, бойфренд неодмінно на це вкаже, додавши: “нічого, пригостиш мене морозивом дорогою додому”. І якщо в Україні цей вислів, скоріше, абстрактний, і ніхто ніколи не пам’ятає про всі “заборговані” кави і морозива, то будьте певні, цей хлопець не страждає на провали у пам’яті. Проте і в домашньому побуті у них теж все порівну. Вона готує їсти, а він (і лише він) миє посуд і прибирає у квартирі. В цьому плані мені здається, що американське суспільство грає по-чесному: якщо пара будує партнерські, а не протекторські стосунки, то це має стосуватися і фінансів.
Багато українців старшого покоління дивуються, коли американські пари платять за оренду квартири або літню відпустку порівну. Але мені здається, що мілленіали – у Нью-Йорку чи Києві – давно усвідомили: набагато легше будувати рівноправні стосунки, коли вони НЕ вимірюються у “шубо-борщах”, типу “я їй купив шубу – значить вона мені має зварити 2 тисячі борщів”.
Особисто я – прихильниця американського підходу. Хоча і тут є певні культурні нюанси. Мене, як шанувальниці «витратної інтуїтивності» (я ніколи не маю проблеми заплатити за хлопця, якщо я, скажімо, ближче стою до каси, чи просто настрій такий), часто напружує надмірна раціональність багатьох американських чоловіків у питанні фінансів.
Мілленіали усвідомили: набагато легше будувати рівноправні стосунки, коли вони НЕ вимірюються у “шубо-борщах”.
Один мій дейт, американець, який виріс у Нью-Йорку, майже завжди наполягав на тому, що платитиме за вечерю він. Але щоразу вважав за обов’язок детально пояснити, чого він це робить. “Ти їла менше” - казав він мені, із серйозним виразом обличчя, або “Я з’їв частину твого десерту”. Тоді я зрозуміла, що він реально фіксує, скільки я їм, і у мене взагалі пропав апетит. Так ми почали ходити у кіно і на концерти.
Серед американців вважається нормальним, скажімо, принести в гості алкоголь і забрати в кінці вечора те, що не допили, і байдуже – вечірка це чи побачення. Квіти у Вашингтоні продаються на кожному кроці, але таке відчуття, ніби їх купують лише люди старшого віку і леcбійки. А єдиний американський хлопець, який мені їх часто дарував, спершу поцікавився, чи у мене нема алергії і чи мені квіти взагалі подобаються, бо викидати гроші на вітер він не хотів.
Тому, коли подружки з України питають, що здається дивним і чого бракує у стосунках із американцями, я розповідаю геть не про фінансову складову залицянь. Я чесно зізнаюся: бракує спонтанності, ірраціональності, безглуздо романтичних вчинків, красивих жестів без довгих пояснень та обґрунтувань. Це в Америці теж є, але, здебільшого, на «Нетфлікс» - у розділі романтичних комедій.
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Український поет Андрій Любка читає свого вірша на вуличках Вашингтона. Відео
