Білорусь прямо причетна до примусового переміщення та, ймовірно, депортації дітей з України, відтак білоруська влада, так само як і російська, має понести відповідальність за причетність до злочинів. На цьому наголошують дослідники українського відділу Міжнародної правозахисної організації Freedom House, які нещодавно для міжнародної аудиторії презентували звіт про роль Білорусі у переміщенні українських дітей.
Стерти в дітей українську ідентичність
Дослідники переконані, Білорусь причетна не лише до переміщення українських дітей, але й до їх перевиховання та мілітаризації.
“Деяких дітей фактично зарахували до місцевих шкіл, їх навчали за місцевою програмою, яка повністю російськомовна, яка також включає ревізіоністську історію, зокрема російську пропаганду та те, як вони викладають історію”, - каже дослідниця Freedom House Онися Синюк.
Мета примусового переміщення, як вважають правозахисники, переконати українських дітей у відсутності в їх української ідентичності. Прищепити їм російську ідентичність та навчити, як має поводити себе "зразковий росіянин".
Про перевиховання у Білорусі розповідає дослідниця Freedom House Катерина Рашевська:
“Цих дітей майже ніколи не залишали на самоті. Їх відправляли на різні культурні заходи, де діячі культури також дуже багато їм розповідали пропагандистські меседжі, що ці діти - росіяни, що вони мають радіти тому, що вони - якомога далі від обстрілів, від небезпеки перебування на окупованій території, і що всі будуть щасливі після того, як Росія остаточно анексує всі українські території”.
За словами дослідників, дітей часто возили у білоруські військові частини, з метою їх мілітаризації.
“Мілітаризація – це величезна частина програми в Росії, Білорусі, а також на окупованих територіях, спрямована на українських дітей, - додає дослідниця. - Вони зустрічалися з військовими частинами, з молодіжними військовими організаціями. Їх в основному вчили поводитися зі зброєю. І весь час їм розповідали, як почесно і добре служити в російській армії”.
Українських дітей неодноразово використовували для внутрішньої пропаганди населення, розповідають автори звіту. “Їх привозили на національні канали Білорусі, і їм ставили дуже травматичні запитання про їхній досвід на окупованих територіях, про те, як вони бояться бути під обстрілами, наскільки небезпечні їм було там. Одного українського хлопчика конкретно запитали в ефірі, чи готовий він, коли досягне повноліття, воювати за свою батьківщину, Росію”, - продовжує Рашевська.
Причетність Білорусі до цих дій, кажуть дослідники, “є доказом того, що вона [Білорусь] є частиною російської системи перевиховання та мілітаризації українських дітей”.
“Це велика система, яку встановила Росія, а Білорусь їй сприяє в тому, щоб українські діти були російськими громадянами у своїй свідомості", - каже дослідниця.
Переміщення дітей чи депортація
Дослідниці зауважують, що у звіті про роль Білорусі вживають саме термін “переміщення дітей”. Щоб довести “депортацію”, вони мали б поставити під загрозу життя родичів тих, кого викрадали.
“У нас є гіпотеза щодо ймовірної депортації українських дітей до Білорусі. Щоб її підтвердити чи спростувати, потрібно продемонструвати характер такого переміщення, а для цього необхідно зв’язатися з батьками чи законними опікунами дітей, які здебільшого залишаються на окупованих територіях”, - розповіла Онися Синюк.
“Хоча це могло б потенційно підтвердити злочин, та це неминуче призвело б до вчинення кількох інших, включаючи потенційне переслідування осіб, яких ми опитали. Ми не готові йти на такий ризик, і тому обрали концепцію переміщення, змістивши фокус з фізичного переміщення дітей на психічне переміщення з однієї суспільної групи в іншу, як у геноциді”, - додає вона.
При цьому дослідники Freedom House наголошують, що мають “вагомі докази” того, що це справді були злочини депортації.
Крім того, політичне перевиховання та мілітаризація дітей системного характеру є злочином проти людства та дискримінаційним переслідуванням, наголошують учасники дискусії.
“У зверненні до Міжнародного кримінального суду ми доводимо, що російські та білоруські агенти вчинили цей злочин проти групи дітей за віком (і тут ми досить унікальні в міжнародній кримінально-правовій практиці), а також дітей дискримінували через українську національну ідентичність”, - каже Синюк.
Крім того, задокументовано принаймні три випадки примусового переселення українських дітей-сиріт з України на територію Білорусі для перевиховання. “І це є швидше депортацією, ніж в інших випадках, коли діти мали рідних батьків або законних опікунів”, - зауважує дослідниця.
Відповідальність за злочини
Президент Білорусі Олександр Лукашенко, переконані дослідники, має понести відповідальність за злочини щодо українських дітей на території Білорусії. Першу чергу, через те, що він допустив скоєння цих дій.
“Ми закликаємо наших партнерів покарати конкретних винних. В першу чергу, самого Лукашенка. … Як глава держави Білорусь він перш за все відповідає за функціонування системи - усі табори, в яких перебувають українські діти, усі програми, які вони проходять, усі зустрічі з політиками, правоохоронними органами, візити до військових частин можуть відбуватися лише за прямої підтримки та вказівки глави держави”, - розповіла дослідниця.
Дослідники закликають до санкцій та арешту російських високопосадовців Мішустіна та Мєзінцева.
“Саме ці конкретні люди виділяли кошти в бюджеті Союзної держави (Росії та Білорусі) на так звані гуманітарні потреби, на переселення українських дітей до Білорусі та фінансування їхнього перебування там”, - каже Рашевська. Вона рекомендує звернути увагу, що так звана союзна держава Росії та Білорусії має власний окремий бюджет, з якого також виділяються кошти на перевиховання та мілітаризацією українських дітей.
“Конкретна особа, яка дуже заангажована в систему і яка є одним із ініціаторів системи переміщення українських дітей, це Олексій Талай. У нього є свій фонд, який дуже займається фінансуванням і забезпеченням переселення дітей. Він має тісні зв’язки з урядом Росії, з урядом Білорусі, а також забезпечує їхні зв’язки з окупаційною владою для передачі дітей”, - наголошує дослідниця.
Санкції, арешти, компенсація
Кожен відповідальний за індоктринацію та мілітаризацію дітей, наголошують правозахисники, мають відповідати за кожен окремий злочин.
“Ця відповідальність може бути як кримінальною, так і квазісудовою, включаючи посилення санкцій щодо Росії. Нам потрібно більше індивідуальних та узгоджених секторальних санкцій проти злочинців, і нових ордерів на арешт Міжнародним кримінальним судом”, - зазначили учасниці дискусії.
Для відновлення справедливості, кажуть правозахисниці, відновлення прав дітей та вироків не достатньо. Вони вважають, що необхідно розширити категорії дітей-жертв, які мають право претендувати на репарації та інші компенсаційні ініціативи у майбутньому.
Вони також закликають “підтримати українські зусилля щодо репатріації дітей та всіх, хто був депортований або перебуває під загрозою бути депортованим”.
“Цих дітей треба повернути не тільки фізично, щоб змінити голос, а й морально. Тому потрібен прогрес у реабілітації цих дітей для інтеграції в суспільство. І щоб опрацьовувати ці проблеми, потрібно також враховувати досвід інших держав, які постраждали від подібних злочинів”, - каже Катерина Рашевська.
Читайте також:
