Депутатська недоторканність творить чудеса. Арсен Аваков, завдяки обранню народним депутатом від Об’єднаної опозиції «Батьківщина», зміг повернутися в Україну. Екс-губернатор Харківщини, на якого вітчизняна Феміда завела кримінальну справу і оголосила у міжнародний розшук, через більш ніж рік вигнання ступив на рідну землю. Літак з Італії приземлився в аеропорту «Бориспіль» у вівторок. Авакова радісно зустріли соратники – Андрій Парубій, Сергій Пашинський, Микола Томенко, Володимир Філенко та Андрій Шевченко. А сам політик, даючи інтерв’ю журналістам, продемонстрував охоронну грамоту – депутатське посвідчення.
Він заявив, що не боявся арешту після повернення і що вважає свою правову позицію бездоганною. Коментуючи переслідування з боку влади, депутат наголосив: усі звинувачення неспроможні, і якби прокуратура забезпечила цивілізовану процедуру, він зміг би це довести. Аваков підтвердив також, що постанова райсуду Харкова про арешт скасована у зв’язку з його обранням народним депутатом. Політик повідомив, що вже увечері іде на збори фракції «Батьківщина», а в середу – на перше засідання нового парламенту.
«Ляпасом Януковичу» назвав повернення Авакова його колега по опозиції Парубій. Про це опозиціонер написав у своєму Твіттері.
А тим часом влада, схоже, готує удар у відповідь. У Генпрокуратурі прозоро натякнули опальному політикові, що знайдуть на нього управу. Як пригрозив очільник ГПУ Віктор Пшонка, відомство може внести до парламенту подання про зняття з Авакова недоторканності та притягнення його до кримінальної відповідальності.
Погрози не пусті, і прецеденти в історії українського парламентаризму вже були. У 90-у році, за президента Кучми, проти радикального опозиціонера Степана Хмари застосували провокацію з переодягнутим полковником міліції Григор’євим. Тоді Верховна рада проголосувала за зняття з депутата Хмари недоторканності. І хоч усі розуміли, що це провокація, Хмару запроторили до Лук’янівської тюрми.
Недоторканність не рятує на всі сто. І все-таки для опозиції це необхідна річ, що й доводить історія з Аваковим, – сказав Голосу Америки народний депутат попереднього скликання від НУНС Юрій Гримчак.
«Я якраз був одним із тих людей, які виступали проти скасування депутатської недоторканності. Коли ми свого часу вийшли з таким гаслом, була надія, що в Україні є більш-менш незалежне судочинство і більш-менш незалежна Генеральна прокуратура. Але навіть у ті часи, коли це питання обговорювалось, Партія регіонів казала – ні в якому разі, ви ж розумієте, що можливі репресії... І тоді депутатську недоторканність так і не скасували. Сьогодні ж подібний крок призвів би до того, що опозиція сиділа б по тюрмах. І тому сьогодні її не можна скасовувати ні в якому разі», – вважає Гримчак.
Політик нагадує історію, що сталася нещодавно з іншим опозиційним депутатом Олесем Донієм. В аеропорту до помічника депутата підійшли люди і запропонували великі гроші за те, щоб підкинути йому пакунок з наркотиками.
«Тобто завтра, якщо не буде депутатської недоторканності, то знайдуть в опозиційного депутата 50 грамів наркотиків. І на цьому закінчиться його опозиційна діяльність. І він потім буде довго пояснювати, що йому це підкинули. На сьогоднішній день депутатська недоторканність це захист від незаконного кримінального переслідування в нашій країні», – сказав Гримчак, який і сам через свою опозиційність потерпів від української Феміди.
За збереження недоторканності завжди виступав також новообраний народний депутат-самовисуванець Олесь Доній.
«Я неодноразово критикував оце гасло «зняття недоторканності» ще коли була «помаранчева» влада. І аргументував тим, що існує європейська практика. Можна говорити про форми цієї недоторканності і що вона не повинна бути надмірна. Але політична недоторканність парламентарів – це ж засіб збереження демократії і захисту опозиції. За політичну діяльність політики не повинні притягатися до відповідальності. І те, що було вкинуте оце популістське гасло, могло призвести до абсолютно страхітливих наслідків, аж до повного знищення опозиції. Тому я думаю, потрібно чесно сказати суспільству: якщо суспільство хоче, щоб інтереси опозиції були представлені у Верховній раді, то повинен бути і захист опозиційних політиків», – сказав Доній Голосу Америки.
Справа Авакова зайвий раз доводить, що депутатська недоторканність корисна річ, – сказав Голосу Америки професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань.
«В принципі, тут нема нічого нового. Про це експерти говорили починаючи з 2000 року, коли Кучма почав спекулювати на скасуванні депутатської недоторканності. Абсолютно зрозміло, що за умов сповзання в авторитаризм влада буде використовувати зняття недоторканності для політичного тиску. Тобто ми прекрасно розуміємо, що навіть якщо буде записано, що депутата не переслідують за його висловлювання, то це не завадить владі тиснути опосередковано – на родичів, на сім’ю, на бізнес. Зрозуміло, що за тих умов, які склалися зараз в країні, влада використовувала б зняття недоторканності у своїх цілях. Тому підходити до цього треба обережно. Обмежити недоторканність потрібно, це правда, але водночас потрібно й захистити депутата від політичного тиску», – зауважив політолог.
Він заявив, що не боявся арешту після повернення і що вважає свою правову позицію бездоганною. Коментуючи переслідування з боку влади, депутат наголосив: усі звинувачення неспроможні, і якби прокуратура забезпечила цивілізовану процедуру, він зміг би це довести. Аваков підтвердив також, що постанова райсуду Харкова про арешт скасована у зв’язку з його обранням народним депутатом. Політик повідомив, що вже увечері іде на збори фракції «Батьківщина», а в середу – на перше засідання нового парламенту.
«Ляпасом Януковичу» назвав повернення Авакова його колега по опозиції Парубій. Про це опозиціонер написав у своєму Твіттері.
А тим часом влада, схоже, готує удар у відповідь. У Генпрокуратурі прозоро натякнули опальному політикові, що знайдуть на нього управу. Як пригрозив очільник ГПУ Віктор Пшонка, відомство може внести до парламенту подання про зняття з Авакова недоторканності та притягнення його до кримінальної відповідальності.
Погрози не пусті, і прецеденти в історії українського парламентаризму вже були. У 90-у році, за президента Кучми, проти радикального опозиціонера Степана Хмари застосували провокацію з переодягнутим полковником міліції Григор’євим. Тоді Верховна рада проголосувала за зняття з депутата Хмари недоторканності. І хоч усі розуміли, що це провокація, Хмару запроторили до Лук’янівської тюрми.
Недоторканність не рятує на всі сто. І все-таки для опозиції це необхідна річ, що й доводить історія з Аваковим, – сказав Голосу Америки народний депутат попереднього скликання від НУНС Юрій Гримчак.
«Я якраз був одним із тих людей, які виступали проти скасування депутатської недоторканності. Коли ми свого часу вийшли з таким гаслом, була надія, що в Україні є більш-менш незалежне судочинство і більш-менш незалежна Генеральна прокуратура. Але навіть у ті часи, коли це питання обговорювалось, Партія регіонів казала – ні в якому разі, ви ж розумієте, що можливі репресії... І тоді депутатську недоторканність так і не скасували. Сьогодні ж подібний крок призвів би до того, що опозиція сиділа б по тюрмах. І тому сьогодні її не можна скасовувати ні в якому разі», – вважає Гримчак.
Політик нагадує історію, що сталася нещодавно з іншим опозиційним депутатом Олесем Донієм. В аеропорту до помічника депутата підійшли люди і запропонували великі гроші за те, щоб підкинути йому пакунок з наркотиками.
«Тобто завтра, якщо не буде депутатської недоторканності, то знайдуть в опозиційного депутата 50 грамів наркотиків. І на цьому закінчиться його опозиційна діяльність. І він потім буде довго пояснювати, що йому це підкинули. На сьогоднішній день депутатська недоторканність це захист від незаконного кримінального переслідування в нашій країні», – сказав Гримчак, який і сам через свою опозиційність потерпів від української Феміди.
За збереження недоторканності завжди виступав також новообраний народний депутат-самовисуванець Олесь Доній.
Абсолютно зрозміло, що за умов сповзання в авторитаризм влада буде використовувати зняття недоторканності для політичного тиску.
«Я неодноразово критикував оце гасло «зняття недоторканності» ще коли була «помаранчева» влада. І аргументував тим, що існує європейська практика. Можна говорити про форми цієї недоторканності і що вона не повинна бути надмірна. Але політична недоторканність парламентарів – це ж засіб збереження демократії і захисту опозиції. За політичну діяльність політики не повинні притягатися до відповідальності. І те, що було вкинуте оце популістське гасло, могло призвести до абсолютно страхітливих наслідків, аж до повного знищення опозиції. Тому я думаю, потрібно чесно сказати суспільству: якщо суспільство хоче, щоб інтереси опозиції були представлені у Верховній раді, то повинен бути і захист опозиційних політиків», – сказав Доній Голосу Америки.
Справа Авакова зайвий раз доводить, що депутатська недоторканність корисна річ, – сказав Голосу Америки професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань.
«В принципі, тут нема нічого нового. Про це експерти говорили починаючи з 2000 року, коли Кучма почав спекулювати на скасуванні депутатської недоторканності. Абсолютно зрозміло, що за умов сповзання в авторитаризм влада буде використовувати зняття недоторканності для політичного тиску. Тобто ми прекрасно розуміємо, що навіть якщо буде записано, що депутата не переслідують за його висловлювання, то це не завадить владі тиснути опосередковано – на родичів, на сім’ю, на бізнес. Зрозуміло, що за тих умов, які склалися зараз в країні, влада використовувала б зняття недоторканності у своїх цілях. Тому підходити до цього треба обережно. Обмежити недоторканність потрібно, це правда, але водночас потрібно й захистити депутата від політичного тиску», – зауважив політолог.
