Актуально
"Іноземцям важливо зрозуміти, чому українці, замість тікати від пітьми, побігли їй назустріч". Інтерв'ю з письменником Артемом Чапаєм
"Можна писати про нацизм, коли нацизм остаточно переможений. Коли Німеччину на якийсь час окупували, щоб примусово демократизувати. Але ніхто не збирається, наскільки я знаю, окупувати Росію", - переконаний український письменник та військовий ЗСУ Артем Чапай.
Навесні 2022-го Артем Чапай добровольцем приєднався до армії українських захисників, оскільки, за його словами, відчув, що значно краще бути не "пасивною жертвою агресії, а активним діячем опору проти неї".
У травні Чапай разом зі своїм колегою Артемом Чехом у Нью-Йорку взяли участь у фестивалі американського ПЕН-клубу "Голоси світу". Це була його друга поїздка за кордон від початку повномасштабного вторгнення. Письменник переконаний: участь у подібних заходах надзвичайно важлива для перемоги України на культурному фронті. У розмові з "Голосом Америки" Чапай зізнався, що не може зараз писати художні твори, і більш зосереджений на документалістиці. Роль письменника допомагає йому переживати нову воєнну та військову дійсність.
Про те, як він був змушений звернутися до психотерапевта, про переклад та друк своєї книжки у США, а також феномен світової підтримки України Чапай розповів у інтерв’ю Ірині Соломко.
Ірина Соломко, кореспондентка "Голосу Америки": Артеме, якщо говорити про Артема Чапая-письменника та Артема Чапая-солдата? Яка роль у вас зараз переважає?
Артем Чапай, письменник та військовий: Зараз практично увесь мій час займає служба. Якщо ж говорити про внутрішній стан, то мабуть, мене дуже підтримує ця інша роль письменника. Я вже понад рік відірваний від своєї родини, бачив її буквально кілька разів. Мої рідні через путінську агресію стали біженцями. Але ось ця роль письменника, можливо, допомагає. Бо коли стає важко, ти, принаймні, починаєш казати собі: "Я спостерігаю, можливо, я щось про це напишу".
Зараз я поки не знаю, в якій формі взагалі це можливо. Є якесь відчуття, що для цього недостатньо слів, по-перше. А по-друге, поки все не закінчилося, дуже складно щось писати. Бо таке відчуття, що якби ти зараз про це писав, це був би такий паразитизм на стражданнях інших людей, і на власних стражданнях також.
Поки все не закінчилося, дуже складно щось писати. Бо таке відчуття, що якби ти зараз про це писав, це був би такий паразитизм на стражданнях інших людей, і на власних стражданнях також
Але я розумію, що попри те, що я військовий, багатьом людям значно гірше, ніж мені. Тому писати про всі ці страшні історії - про загиблих, тортури - доволі складно психологічно. Але принаймні роль письменника допомагає витримати повсякдення армійське життя. Допомагає трохи поставити себе ніби в роль спостерігача.
І.С.: Але ви ж могли не піти служити?
А.Ч.: По-перше, юридично, наскільки мені відомо, в письменників немає ніякої броні. Тобто, письменники – це не співробітники залізниці, наприклад. Тому коли люди кажуть, що у них якась важливіша функція, я до цього трошки скептично ставлюсь. Я розглядаю це як самовиправдання. І більше ціную, коли люди прямо кажуть, що вони бояться.
Якщо ж говорити психологічно, я теж кілька разів про це думав, чи міг би я не піти?.. І я для себе не бачив іншого варіанту. Я сам втікав із власного дому, і мені дуже не подобалося це почуття жертви. Я відчув, що набагато краще бути не пасивною жертвою агресії, а активним діячем опору проти неї.
І крім того, мені знову ж, чи то психологічно, чи за поглядами, дуже не подобалось і продовжує не подобатися те, що війна майже повністю перекладена на плечі непривілейованих бідних людей. Більша частина моєї роти – це будівельники, селяни, охоронці супермаркетів. І мені здається, це не зовсім правильно.
Одна з моїх улюблених книжок "1984" Оруела. І там є момент про те, як зламали головного героя. Йому почали погрожувати зробити з ним те, що він боявся найбільше. І він почав казати: "Не робіть це зі мною, робіть це з моєю близькою людиною". І мені не хотілося почуватися в ролі зламаної людини. І, в принципі, розуміючи, що є ситуація, коли просто треба ризикнути життям, цей був мій вибір. Так, відтоді мені дуже пощастило. Я потрапив у підрозділ, який є, по суті, військовою поліцією. Це рота охорони, і у нас у рази менше загиблих, ніж, наприклад, у піхоті.
Я прекрасно розумію, що кожна людина хоче вижити, у кожної людини є цей інстинкт виживання, тому я не засуджую тих, хто прямо каже про ці речі, що він боїться. Мені важко засуджувати, бо я сам потрапив в умови, де, по суті, імовірність загинути не набагато вища, ніж, скажімо, у цивільних у тому ж регіоні.
Для себе я розумію, що не піти я не міг, і те, що я письменник, можливо, тільки додає того, що я не міг не піти. Бо ти повинен як людина публічна подавати приклад.
Тому засуджувати інших важко, але для себе я розумію, що не піти я не міг, і те, що я письменник, можливо, тільки додає того, що я не міг не піти. Бо ти повинен як людина публічна подавати приклад.
І.С. Якщо говорити про роль слова в війні, воно завжди було і є. І під час Першої, Другої світових війн письменники йшли на передову, створювали спеціальні підрозділи і писали про це. Наскільки я розумію зараз дуже важко писати, практично ніхто не пише. Як у вас?
А.Ч.: Якщо говорити про "На західному фронті без змін" або "Прощавай зброя", вони були написані років через десять після війни. Якщо ми згадаємо Другу світову війну Курта Воннегута, його найвідоміша книжка про війну написана 15 років після війни.
Думаю, ця ситуація дуже подібна. Я іноді пишу, але я пишу, коли мене просять на замовлення матеріали для західних ЗМІ. Я розумію, що це матеріали, так би мовити, "на злобу дня". І вони висвітлюють тільки позитивні речі в українському суспільстві. Бо зараз нам потрібно не розбиратися з тими проблемами, які є. Зараз нам потрібно, в першу чергу, отримати більше допомоги, оскільки вона нам необхідна для того, щоб вижити. Зараз мова іде просто про виживання.
А писати художні твори про те, де буде чесно описана сміливість одних, і, наприклад, нечесність інших, це можна робити через 5-10 років після закінчення війни.
І.С. Тобто зараз очікувати потужних книжок про війну не варто?
А.Ч.: Я не можу сказати, завжди бувають винятки. Наприклад, книжки про Голокост були написані буквально як тільки це закінчилося. Найвідоміша, про яку я зараз згадую, це книжка Віктора Франкла "Людина у пошуках справжнього сенсу". Вона була написана в 1946 році. Тобто буває і таке, звичайно.
І.С. Але те, що ви зараз бачите на ринку, що з’являється про війну, наскільки воно змістовне?
А.Ч.: Є якісь твори від маловідомих людей, які не в армії. Це також потрібно. Тобто потрібно описувати почуття біженців. Чи правильніше сказати - біженок, бо переважно це жінки з дітьми. Мені було б дуже цікаво, наприклад, прочитати книжку, яку написала людина, що вирішила ухилитися від служби. Бо це також є. Але я сумніваю, що хтось зможе про це чесно розказати.
Тобто я поки ще не можу назвати твір, про який чув і який би мене вразив. Долинають якісь речі, іноді кон’юнктурні. Наприклад, були заявлені романи з назвами "Буча" та "Маріуполь", і вони потім були відкликані. Бо, в принципі, багато хто розуміє, що не хочеться паразитувати на чужих стражданнях.
Було б цікаво прочитати розповіді тих людей, які це справді пережили, навіть необов'язково це мають бути професійні письменники. Але, коли інша людина це робить за гарячими слідами, це неоднозначно сприймається.
Я думаю, що з'явиться багато нових текстів від нових людей, про яких ми не знаємо, від людей, які просто пройшли через це все пекло і мусять цим поділитися, мусять виговоритися. Мені здається, це навіть було би цінніше, ніж від людей, які вже до того були письменниками
Я думаю, що з'явиться багато нових текстів від нових людей, про яких ми не знаємо, від людей, які просто пройшли через це все пекло і мусять цим поділитися, мусять виговоритися. Мені здається, це навіть було би цінніше, ніж від людей, які вже до того були письменниками.
І.С.: Ви зараз в Нью-Йорку, частина вашої місії – це фіналізація домовленостей щодо перекладу та друку вашої книжки у США. Це сталося теж деякою мірою завдяки війні.
А.Ч.: Мені здається, ми всі прекрасно усвідомлюємо, що, на жаль, цей підвищений інтерес до української культури в цілому, і до літератури зокрема, він викликаний війною і дався дуже дорогою ціною. Тому це ті речі, які викликають неоднозначні почуття. Хотілося, щоб після того, як війна закінчилася, про українську культуру знову не забували. Щоб читачі на заході звернули увагу на те, що є доволі багато різноманітної української літератури, і, можливо, почали цікавитися іншими книжками, які не пов'язані з війною.
Не хотілося б, щоб Україна асоціювалася лише з війною, як колись було із Чорнобилем. В Україні дуже багато інших хороших і значно кращих речей.
І.С.: Але ваша книжка The Ukraine, ви вважаєте, чи це найкращий вибір серед вашого доробку?
А.Ч.: Я знову маю всім пояснювати, чому я її назвав The Ukraine. Це була іронія з приводу помилкової назви. І з іншого боку, обігрувався артикль the як "саме той". Я це взяв із англійської літератури, не з американської, а саме з британської.
Є така фраза "The England, which is really England". Тобто "Та Англія, яка є справді Англією". І я так само це обігрую: "Та Україна, яка є справді Україною". І мені здається, в цій ситуації, в цей момент, це хороший вибір. Ця книжка була написана і задумана з метою представити Україну, перш за все, для самих українців. Ту Україну, яка дуже відрізняється від пропагандистських роликів, офіційного туризму чи красивих фотографій з дрону. Це Україна зсередини. Я просто перебуваю під впливом письменників, які писали про речі, в яких драма розкривається з середини. Я, в першу чергу, зараз про Гемінгвея можу думати. Не буду приховувати, що свого часу на мене і росіянин Чехов також справив враження. Це не комерційна, не жанрова література.
І ось ця книга для українців представляє саме ту Україну, яку ми всі звикли бачити. Тобто це бабусі з "кравчучками". Ця книжка писалася та складалася в такий пазл впродовж восьми-десяти років. Тому мені здається, що наразі, коли іноземцям, наприклад, важливо зрозуміти, що таке та Україна, і чому ті українці, замість того, щоб тікати від пітьми, побігли їй назустріч. І книжка доволі гарно це показує.
І.С.: А коли вона буде надрукована у Сполучній Штатах?
А.Ч.: Книжка вже практично повністю перекладена, але це довгий виробничий процес. Сподіваюся, на початку 2024 року вона вже буде.
І.С.: Це була ініціатива американського видавництва?
А.Ч.: Це була не моя ініціатива. На той момент, коли починалися переговори, я вже кілька місяців служив в армії. Це доволі парадоксальні якісь такі речі, коли ти з одного боку сидиш там на телефоні, передаєш повітряні тривоги, а з іншого боку, тобі в той момент кажуть, що тебе опублікувало видання "Нью-Йоркер". Або ти йдеш в наряді з автоматом, тут тобі пишуть, що тебе будуть видавати в Америці. Просто настільки різні світи, особливо в перші місяці, це дуже сильний розрив був.
Я зараз не вперше за кордоном, я вперше потрапив за кордон після дев’яти місяців служби. Це була Німеччина, і це було перед Різдвом з усіма цими прикрашеними вулицями та базарами. І у мене було відчуття, що це все намальовано, що це пластик, що справжня реальність вдома, де якраз Путін почав бомбити уже і цивільне населення, і, відповідно, немає електрики, води, інтернету.
І.С.: Тобто війна нівелює усі ці досягнення?
А.Ч. Скажімо, вони не викликали на початку аж якихось емоцій, тому що тебе плющить від того, що ти вже майже рік не бачив своїх дітей. Через те, що в тебе немає свободи, є певний ризик для життя, бо ти не знаєш, коли і куди тебе можуть перенаправити. Відповідно, ці речі здаються, як з іншої планети.
І.С.: Це життя на паузі чи стан «замороженності»?
Я вже якось змирився і прийняв те, що я не знаю, коли це закінчиться. Я розумію, що служити буду, скоріш за все, до демобілізації
А.Ч. Так, в перші місяці чи півроку було відчуття, що це життя на паузі. Зараз є відчуття, що це і є тепер наше нове життя. Я вже якось змирився і прийняв те, що я не знаю, коли це закінчиться. Я розумію, що служити буду, скоріш за все, до демобілізації. І, відповідно, ти починаєш розуміти, що в цих умовах треба якось жити, виживати.
Не буду приховувати, я десь від листопада вимушений був звернутися до психотерапії, оскільки відчував, що не вигрібаю. У мене були якісь істеричні думки. І після кількох місяців психотерапії мене навпаки зараз починає лякати, наскільки добре я пристосувався. На даний момент ти все якось блокуєш, бо треба функціонувати. Бо в армії ти не можеш сказати: "Я вигорів".
Але я так розумію, що коли це все закінчиться, воно почне просто вихлюпуватися назовні, ти почнеш розуміти, скільки ти втратив, в першу чергу, знайомих та друзів. Воно буде ще дуже довго вилазити в суспільстві, причому, іноді, в непередбачуваних формах.
І.С.: Ця пауза стосується і Чапая-письменника? Як ви думаєте, вам вдасться повернутися у стан творчості?
А.Ч.: Впевнений, що вдасться. На те й існують психотерапевти. Не впевнений, що захочеться писати саме про війну. Що це буде, поки важко передбачити. Може, ти почнеш писати космічну оперу або фентезі, або сценарії для мультика. Тому треба буде на кілька років взяти паузу і просто займатися чимось іншим. І за кілька років, може, й захочеться про це говорити.
Можливо ми постійно будемо жити під цією загрозою. Я цього найбільше боюся. Це була одна з моїх мотивацій піти служити - щоб це не доводилось моїм дітям робити
Бо є один дуже важливий момент. Ми все ще не знаємо, як це все закінчиться. Тобто може бути так, як би мені хотілося, щоб Росія більше нікому не могла загрожувати. В якій формі це буде? В ідеалі – демократизація.
Але я не вірю в демократизації Росії. Можливо, ми постійно будемо жити під цією загрозою. Я цього найбільше боюся. Це була одна з моїх мотивацій піти служити - щоб це не доводилось моїм дітям робити. Щоб ми не жили в країні, яка постійно перебуває на пороховій бочці, біля дракона, який в будь-який момент знову може вилізти.
Можливо, я помиляюся, але я просто не знаю в історії Росії періодів, коли вона була демократичною. Можливо, вона почне розвалюватися, але ми все одно будемо біля порохової бочки. Від цього залежить, як ми зможемо про це писати. Можна писати про нацизм, коли нацизм остаточно переможений. Німеччину на якийсь час окупували, щоб примусово демократизувати. Але ніхто ж не збирається, наскільки я знаю, окупувати Росію.
І.С.: Ви майже рік жили в Сполучених Штатах, напевно, змогли зрозуміти американську ментальність. Як ви думаєте, американці розуміють українців? І їхня підтримка, наскільки вона щира, чи надовго її вистачить?
А.Ч.: Я насправді дуже здивований, наскільки взагалі в цій ситуації світові не байдуже. Треба розуміти, що ніхто не може повністю відчути емпатію до чужих переживань. Але якщо порівнювати з голодом в Ємені чи з ситуацією з жінками в Афганістані, ми маємо бути, якщо не вдячними, то, принаймні, дивуватися, наскільки нас підтримують.
Я розумію, що це йдеться також і про власні інтереси. Що, наприклад, поляки переживають, що вони наступні, а американці – що розладнається вся система. Тобто я розумію, що це робиться з власних інтересів, в тому числі, але також і зі співчуття. І мене дуже дивує, наскільки велика солідарність.
Моя дружина вимушено стала самотньою матір’ю-біженкою
От моя дружина вимушено стала самотньою матір’ю-біженкою. Ми ж відчуваємо, наскільки до українських біженців ставляться інакше, ніж, наприклад, до сирійських. Це ситуація неоднозначна, але принаймні з позиції нашої ми маємо це цінувати, як мінімум.
І.С.: Ви буваєте на фестивалях і бачите, що попри війну, на них запрошують російських письменників, вони продовжують отримувати нагороди. Це бажання - поставити на одній сцені українців та росіян – що за ним приховане?
А.Ч. Я це пояснюю знову ж таки власними інтересами, навіть, неусвідомленими чи непроговореними. І коли, наприклад, німці дають якусь премію російській опозиційній письменниці, то це, в першу чергу, робиться, щоб ще більше розхитати Росію. Тому я до цього ставлюся емоційно спокійно, але особисто я з ними не хочу мати нічого спільного, як мінімум, до підписання якогось там мирного договору між Україною та Росією.
І.С.: Якою ви бачите перемогу Україну?
А.Ч.: В ідеалі такою, щоб це не могло повторитися. Ніколи знову…
Всі новини дня
- Голос Америки
США вводять нові санкції проти китайських та російських компаній, через поставку запчастин для дронів
Ми без вагань вживемо швидких і значущих заходів проти тих, хто продовжує намагатися забезпечувати та підтримувати незаконну та аморальну війну Путіна в УкраїніАлан Естевес
Міністерство торгівлі Сполучених Штатів у понеділок, 25 вересня, розмістило проєкт рішення про запровадження нових торговельних обмежень проти 28 компаній з семи країн світу за діяльність “всупереч інтересам національної безпеки або зовнішньої політики Сполучених Штатів”. Санкції буде введено в дію 27 вересня.
Серед організацій, щодо яких запроваджено санкції, є 11 китайських і 5 російських компаній. За даними мережі AP, дев’ять компаній, у тому числі китайська Asia Pacific Links Ltd. і російська SMT-iLogic, нібито брали участь у схемі постачання запчастин для безпілотників через підсанкційний Центр спеціальних технологій для Головного розвідувального управління Генштабу Росії (ГРУ).
До санкційного списку також потрапили компанії, зареєстровані в Німеччини, Фінляндії, Омані, Пакистані та Об’єднаних Арабських Еміратах. Накладення санкцій ускладнить американським компаніям співпрацю з цими організаціями, зокрема постачання їм технологій.
Серед російських компаній, щодо яких було запроваджено санкції - ТОВ Device Consulting, ТОВ Grant Instrument, SMT-iLogic, Streloy та корпорація VSMPO-AVISMA. Що стосується останньої, то згідно з даними американського уряду, компанія “представляє критичний ризик щодо виведення оборонних технологій США. VSMPO-AVISMA безпосередньо займається виробництвом титану та металовиробів для російської армії та спецслужб”.
“Ми без вагань вживемо швидких і значущих заходів проти тих, хто продовжує намагатися забезпечувати та підтримувати незаконну та аморальну війну Путіна в Україні”, — заявив керівник експортного контролю Міністерства торгівлі США Алан Естевес, якого цитує мережа AP.
Цей черговий пакет санкцій буде запроваджений США після того, як 19 вересня Сполучені Штати наклали санкції на сім осіб і чотири організації, що базуються в Ірані, Китаю, Туреччині та Росії у зв'язку з виробництвом дронів.
Як повідомляв раніше Голос Америки, США звинувачують Іран у постачанні Росії безпілотників, які Москва використовує для бомбардування українських мирних жителів та об'єктів інфраструктури.
- Голос Америки
США затвердили позику на 2 млрд доларів для оборонної модернізації Польщі
Сполучені Штати оголосили про підписання угоди про пряму позику на іноземне військове фінансування (FMF) на 2 мільярди доларів США для підтримки оборонної модернізації Польщі. Про це йдеться в повідомленні для преси офісу речника Державного департаменту США.
«Польща є непохитним союзником США, і безпека Польщі життєво важлива для колективної оборони східного флангу НАТО. Окрім своєї центральної допоміжної ролі у сприянні міжнародній допомозі сусідній Україні, Польща продемонструвала свою непохитну відданість зміцненню регіональної безпеки шляхом значних інвестицій у витрати на оборону», - йдеться у повідомленні зовнішньополітичного відомства США.
В Держдепі наголосили, що Польща продовжує демонструвати лідерство в НАТО щодо виконання зобов’язань щодо інвестування в оборону Уельського саміту 2014 року.
«Польща планує значно розширити польські збройні сили; відмовилась від військового обладнання російського походження на користь амбітної багаторічної багатомільярдної програми оборонної модернізації; уклала Угоду про розширене оборонне співробітництво (EDCA) зі Сполученими Штатами; розміщує сили союзників і США, включаючи бойову групу НАТО під керівництвом США та штаб V корпусу США; і бере активну участь у місіях НАТО в регіоні», - йдеться у повідомленні.
В Держдепі повідомили, що уряд США надає до 60 мільйонів доларів у FMF на покриття вартості цієї позики, що допоможе прискорити оборонну модернізацію Польщі шляхом підтримки термінових закупівель оборонних товарів і послуг у Сполучених Штатах.
Прямі позики в рамках FMF – це інструмент співпраці в галузі безпеки, призначений для деяких із найважливіших партнерів США у сфері безпеки.
- Голос Америки
Блінкен: Співпраця РФ із Північною Корею стає все більш небезпечною
Співпраця Росії з Північною Кореєю є "вулицею з двостороннім рухом" і стає дедалі небезпечнішою. Про це заявив державний секретар США Ентоні Блінкен, виступаючи на 8-му щорічному стратегічному форумі CSIS Республіка Корея - США у Вашингтоні.
Ентоні Блінкен наголосив, що запусками ракет Північна Корея порушує численні резолюції Ради Безпеки ООН і підриває стабільність на Корейському півострові та за його межами.
Також держсекретар США зауважив, що крім ракетних випробувань загрозу з боку КНДР світовій безпеці чітко продемонстрував нещодавній візит Кім Чен Ина до Росії.
"Зараз ми розглядаємо це як вулицю з двостороннім рухом. Це стає дедалі небезпечнішим, оскільки, з одного боку, Росія відчайдушно прагне знайти постачання обладнання і технологій для своєї агресії проти України, яка триває, а КНДР шукає допомоги для зміцнення та розвитку власних ракетних програм", - сказав Блінкен.
Він додав, що США працюють із партнерами та союзниками, щоб викрити "небезпечні шляхи військової співпраці Росії з Північною Кореєю, які загрожують глобальному миру та безпеці".
Блінкен наголосив, що зараз США та Південна Корея віддані взаємній співпраці в галузі оборони.
"Агресія президента Путіна проти України стала монументальним стратегічним провалом Путіна. Але в одному вона досягла успіху - зблизила трансатлантичний регіон та Індо-Тихоокеанський регіон як ніколи раніше", - сказав Блінкен.
Він зауважив, що зокрема велике значення у протистоянні Росії відіграє співпраця азійських країн та США в галузі енергетики.
"Коли Росія припинила постачання нафти та газу до Європи, щоб спробувати змусити країни через холод припинити підтримку України, Корея разом із Японією приєдналися до американських виробників скрапленого природного газу, щоб гарантувати, що європейські країни матимуть достатньо енергії, щоб зігріти свої домівки протягом зими", - сказав Блінкен.
Владімір Путін і Кім Чен Ин зустрілися на російському космодромі Восточний в Амурській області Росії 13 вересня 2023 р. На зустрічі з російським президентом Кім Чен Ин повторив, що його режим підтверджує "повну і безумовну підтримку" дій Владіміра Путіна в час війни Росії проти України.
Своєю чергою Путін сказав, що обговорював з Кім Чен Ином зокрема економічну співпрацю, гуманітарні питання і становище в регіоні. Окремо Путін обіцяв російську допомогу з космічними супутниками після того, як Північна Корея цього року провалила дві спроби своїх запусків.
Міжнародна увага зосереджена на військовій співпраці Росії і Північної Кореї. США, Велика Британія, Японія і Південна Корея у спільній заяві 31 серпня заявили, що "Росія веде переговори з КНДР щодо потенційних угод про значну кількість боєприпасів кількох типів для використання проти України".
У Пентагоні 14 вересня застерегли керівництво Північної Кореї від надання будь-якої зброї Росії, водночас зауваживши, що поки немає жодного офіційного підтвердження, що КНДР надала Росії якусь зброю.
Дивіться також:
- Голос Америки
Застосування катувань збройними силами РФ на окупованих територіях України широко розповсюджене та систематичне – звіт Комісії ООН
Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні продовжує знаходити численні докази воєнних злочинів, скоєних російськими збройними силами в Україні, у тому числі незаконні атаки із застосуванням вибухової зброї, атаки, що завдають шкоди цивільному населенню, катування, сексуальне та гендерно зумовлене насильство, а також напади на енергетичну інфраструктуру. Про це у понеділок у доповіді Раді з прав людини в Женеві заявив голова комісії Ерік Мьосе.
Він зазначив, що «у більшості випадків військової присутності на постраждалих об'єктах або поблизу них не було», - зазначив Мьосе.
Зокрема комісія зосередила свою увагу на розслідуванні порушень особистої недоторканості в тих районах Херсонської та Запорізької областей, які довгий час перебували під російською окупацією.
«Комісія зібрала подальші докази того, що застосування катувань російськими збройними силами на підконтрольних їм територіях було широко розповсюдженим та систематичним. Жертвами таких катувань, насамперед ставали особи, звинувачувані в тому, що вони є інформаторами українських Збройних сил», - сказав Мьосе і додав, що катування здебільшого відбувалися на території різних установ позбавлення волі, підконтрольних російській владі.
«У цих різних установах під час допитів застосовувалися схожі методи катувань, головним чином, з метою отримання інформації від жертв. Це призводило до сильного болю та страждань….У деяких випадках катування застосовувалися із такою жорстокістю, що призводили до смерті жертви», - заявив Мьосе і зазначив, що комісія продовжує документувати місцеперебування та інформацію щодо таких установ.
Зокрема, комісія встановила, що «в Херсонській області російські солдати ґвалтували та вчиняли сексуальне насильство щодо жінок віком від 19 до 83 років… Часто членів сім'ї тримали в сусідній кімнаті, змушуючи їх слухати, як відбувається таке насильство».
У звіті нагадали, що війна Росії проти України має численні руйнівні наслідки для дітей. Комісія продовжує розслідувати ситуації, «пов'язані з ймовірним переміщенням російською владою неповнолітніх без супроводу дорослих до Російської Федерації».
Мьосе також висловив занепокоєність звинуваченнями у скоєнні геноциду в Україні і зазначив, що «деякі висловлювання, що лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду».
Підсумовуючи свою доповідь, голова комісії наголосив на необхідності притягнення винних до відповідальності та важливості надання постраждалим психологічної та психосоціальної підтримки.
Комісія наголосила, що всі її повідомлення, адресовані РФ, залишаються без відповіді, і високо оцінила співпрацю з урядом України.
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні є незалежним органом, уповноваженим Радою ООН з прав людини, серед іншого, розслідувати всі ймовірні порушення прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права, а також пов'язані з ними злочини в контексті агресії РФ проти України.
Від початку створення члени комісії здійснили понад 10 поїздок в Україні. У жовтні 2023 року комісія доповідатиме про свою діяльність Генеральній Асамблеї ООН.
- Голос Америки
Пів мільярда на зміцнення української енергетики можуть надати США, за умови виконання трьох реформ
США та Україна підписали меморандум, за яким Сполучені Штати можуть надати до пів мільярда доларів на зміцнення української енергетики за умов наявності коштів та виконання урядом України низки вимог.
Текст меморандуму розміщено на сторінці Посольства США в Україні.
Посолка США в Україні Бріджит Брінк привітала домовленість і відзначила: "Це важливо для перемоги в майбутньому".
"Наша нова енергетична угода з Україною включає $522 млн на зміцнення енергосистеми, прискорення євроінтеграції та покращення корпоративного управління енергетичними держпідприємствами. Пів мільярда доларів на модернізацію, захист і підвищення прозорості та конкурентоспроможності енергетичного сектору України: це важливо для перемоги в майбутньому", - йдеться в дописі дипломатки в соцмедіа.
З загальної суми допомоги в 522 мільйонів доларів, 100 мільйонів буде надано за умови прогресу України у виконанні таких заходів.
• До 30 жовтня затвердити новий статут та створити Наглядову раду оператора газотранспортної системи України. Ці заходи також передбачені програмою Міжнародного валютного фонду для України.
• Розпочати процедури проведення конкурсу на обрання членів Наглядової ради НАЕК «Енергоатом» – до 30 листопада 2023 року, а до кінця року утворити ПАТ «Енергоатом».
• Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до 1 квітня 2024 року встановлює порядок, обсяг, ступінь та періодичність подання інформації про оптову торгівлю енергоносіями, що стосуються законодавства REMIT.
Ця програма допомоги, наголошується в документі, спрямована на покращення стійкості енергетичної системи України, зокрема шляхом відновлення критичної інфраструктури, запровадження розподіленої генерації, реформування енергетичного сектору та сприяння післявоєнному переходу України до низьковуглецевої, конкурентоспроможної та інтегрованої до ЄС енергетичної економіки.
Форум