Смітсонівський інститут збирає експонати, які розповідатимуть 400-літню історію негритянського населення у США. Лонні Банч – директор Національного музею історії та культури афро-американців розповідає:
«Ми починали з нуля. Зараз зі всієї країни назбирали вже майже 25 тисяч експонатів».
Наприклад, в колекцію увійде жилет, який носили на демонстрації під час руху за громадянські права у шістдесятих роках.
Лонні Банч продовжує:
«Ми дуже розраховували на те, що вся ця історія, вся ця культура зберігалась десь у підвалах та на горищах у пересічних американців. І, на щастя, наші сподівання виправдались».
Фундамент музею був закладений два роки тому. Відкрити двері музей має у 2015 році.
А поки що Мішель Ґейтс Морісей та інші куратори продовжують поповнювати колекцію, яка розповідатиме гостям про різні періоди історії афро-американців.
Куратор музею Мішель Ґейтс Морісей каже:
«Ми пропонуємо нашим відвідувачам ознайомитись з реальними експонати, які надихнуть в історію життя».
Музей придбав майже сорок особистих речей, які належали Геріет Табмен.
У середині XIX століття активістка допомагала сотням біглих рабів дістатися свободи на півночі країни за допомогою таємного шляху, відомого як Підземна залізниця. Серед особистих речей Табмен, які належать тепер музею, – її шаль.
Куратор музею Мішель Ґейтс Морісей розповідає:
«Королева Англії Вікторія запросила її на свій ювілей, але Табмен запрошення відхилила. Тим не менш, королева подарувала їй шаль за роботу активістки».
Кайдани, які знайдуть місце в музеї, відображають жахіття рабства. Банч каже, що болісні сторінки американської історії не повинні стиратись:
«Ми сподіваємось, що розповімо історію, яка з одного боку розлютить людей, а з іншого – продемонструє здатність Америки визнати та виправити свої помилки і стати кращою країною.
Так сказав про майбутній музей президент США Барак Обама:
«Коли наступні покоління чують ці розповіді про біль, поступ, боротьбу та жертовність, вони побачать у цьому серце нашої спільної історії».
Один з постійних відділів музею розповідатиме про роль афро-американців у кіно та музиці.
Куратор Двен Ріс знайшов речі, які належали покійній актрисі та співачці Ліні Горн. Вона була першою негритянською виконавицею, яку запросила працювати велика голлівудська студія.
Донька Горн подарувала музею сукню матері. Куратор музею Двендалін Ріс
каже, що саме мистецтво допомогло чорношкірим врятуватись від утисків:
«Особливо мистецтво, індустрія розваг та спорт – це було віддушиною, яка допомогла багатьом афро-американцям вийти з бідності, позбутися тягаря минулого та досягти кращого життя».
Директор музею Лонні Банч каже:
«Тут представлена історія життя не лише чорношкірих, це історія, яка торкається нас всіх, яка дозволяє всім нам, незалежно від раси, зрозуміти, як на наше власне життя вплинули афро-американська культура та спадок».
Як сказав колись Мартін Лютер Кінґ, «велич Америки в тому, що вона визнає право на боротьбу за права».
А вже скоро відвідувачі музею можуть побачити у повному обсязі колекцію, яка з різних кутів показує історію чорношкірого населення Америки.
«Ми починали з нуля. Зараз зі всієї країни назбирали вже майже 25 тисяч експонатів».
Наприклад, в колекцію увійде жилет, який носили на демонстрації під час руху за громадянські права у шістдесятих роках.
Лонні Банч продовжує:
«Ми дуже розраховували на те, що вся ця історія, вся ця культура зберігалась десь у підвалах та на горищах у пересічних американців. І, на щастя, наші сподівання виправдались».
Фундамент музею був закладений два роки тому. Відкрити двері музей має у 2015 році.
А поки що Мішель Ґейтс Морісей та інші куратори продовжують поповнювати колекцію, яка розповідатиме гостям про різні періоди історії афро-американців.
Куратор музею Мішель Ґейтс Морісей каже:
«Ми пропонуємо нашим відвідувачам ознайомитись з реальними експонати, які надихнуть в історію життя».
Музей придбав майже сорок особистих речей, які належали Геріет Табмен.
У середині XIX століття активістка допомагала сотням біглих рабів дістатися свободи на півночі країни за допомогою таємного шляху, відомого як Підземна залізниця. Серед особистих речей Табмен, які належать тепер музею, – її шаль.
Куратор музею Мішель Ґейтс Морісей розповідає:
«Королева Англії Вікторія запросила її на свій ювілей, але Табмен запрошення відхилила. Тим не менш, королева подарувала їй шаль за роботу активістки».
Кайдани, які знайдуть місце в музеї, відображають жахіття рабства. Банч каже, що болісні сторінки американської історії не повинні стиратись:
«Ми сподіваємось, що розповімо історію, яка з одного боку розлютить людей, а з іншого – продемонструє здатність Америки визнати та виправити свої помилки і стати кращою країною.
Так сказав про майбутній музей президент США Барак Обама:
«Коли наступні покоління чують ці розповіді про біль, поступ, боротьбу та жертовність, вони побачать у цьому серце нашої спільної історії».
Один з постійних відділів музею розповідатиме про роль афро-американців у кіно та музиці.
Особливо мистецтво, індустрія розваг та спорт – це було віддушиною, яка допомогла багатьом афро-американцям вийти з бідностіДвендалін Ріс
Донька Горн подарувала музею сукню матері. Куратор музею Двендалін Ріс
каже, що саме мистецтво допомогло чорношкірим врятуватись від утисків:
«Особливо мистецтво, індустрія розваг та спорт – це було віддушиною, яка допомогла багатьом афро-американцям вийти з бідності, позбутися тягаря минулого та досягти кращого життя».
Директор музею Лонні Банч каже:
«Тут представлена історія життя не лише чорношкірих, це історія, яка торкається нас всіх, яка дозволяє всім нам, незалежно від раси, зрозуміти, як на наше власне життя вплинули афро-американська культура та спадок».
Як сказав колись Мартін Лютер Кінґ, «велич Америки в тому, що вона визнає право на боротьбу за права».
А вже скоро відвідувачі музею можуть побачити у повному обсязі колекцію, яка з різних кутів показує історію чорношкірого населення Америки.
