Данилу Ковалю було 19 років, коли він пішов на строкову службу в Збройні сили України. Вже в 20 - напередодні повномасштабної війни - хлопець уклав контракт, хоча мати Світлана просила подумати. Втім, Данило, який був кандидатом в майстри спорту з боксу, впевнено хотів пов'язати частину життя з військом.
“Ваш син в полоні”
Запорізька поетка й волонтерка Світлана Рахно Залевська розповідає, що на початку 2022-го року син проходив службу в Маріуполі в бригаді “Кара-Даг” імені Богдана Завади. Й про те, що почалася велика війна, 24 лютого жінка дізналася саме від сина.
“Він подзвонив мені на початку шостої години ранку й сказав: “Мамо, почалася повномасштабна війна”. Потім ще деякий час був зв`язок. У нас в Запоріжжі почалися обстріли, летіло в тому числі й в бік аеропорту. Син телефонував, і казав: “Мамо, бережіть себе. Не виходь з укриття”, - розповідає Світлана.
11 березня матері довелося перервати зв`язок із сином, через те, що боялася за його життя. Світлана каже, шкодує, що була строгою з сином.
“Річ у тому, що зв`язок був дуже нестабільним, тому він поліз на якусь вишку, щоб додзвонитися мені й привітати з минулим святом 8 березня. В нього зріст більше 2-х метрів, тому це було небезпечно - фактично він був мішенню для ворога на такій локації. Тому я кинула слухавку. Зараз шкодую про це. Бо після вже не було зв`язку. Після був полон”, - зі сльозами розповідає жінка.
Пані Світлана щодня чекала звістки про сина, намагалася дізнатися будь-яку інформацію через знайомих. І тільки наприкінці березня жінці подзвонив майор з військової частини 30/11 Кривий Ріг, повідомивши, що Данило Коваль, разом з його бійцями, потрапив в полон із заводу “Ілліча”.
“Сказати, що це був шок - це не шок. Це була фактично зупинка життя”.
Поетка розказує, що побратими Данила, які зв`язувались з нею, дуже хвалили молодого воїна. Казали, що хлопець опинився в полоні в цивільному одязі, тому часто ходив у розвідку й передавав інформацію про розміщення техніки супротивника.
Листування й посилки
“Коли мені надіслали його фото з колонії в Оленівці, я ночі не спала зовсім. По-перше, худий, “зарослий”, брудний. І… в нього в очах такий був відчай і страх. Ну я ж мати, я знаю свою дитину. І цей його образ постійно зі мною”.
Втім, спочатку Данило вважався зниклим безвісти, довелося чекати офіційного підтвердження полону. На цей час, каже мати, її син змінив вже шосту колонію на окупованій території Донецької області.
“ДНР”-івці взяли його в полон з Мангуша 29 березня. А 5 квітня у сина день народження. У 2022-му йому виповнилось 20 років. Вони подарували йому склянку цукру… Це, звісно, такий собі подарунок, але він високий і дуже любить солодке. Думаю, що він цим стаканом поділився з усіма побратимами”, - розповідає Світлана.
Пізніше з'явилася коротка можливість передавати посилки сину. Жінка каже, що на допомогу прийшла знайома з Маріуполя, син якої також був у полоні.
“Її син сидів в одному бараці разом з Данилом. Вони великі друзі, й цей хлопець теж його дуже чекає… Я перекидувала гроші, вона купувала все, що було потрібно Данилу й відправляла мені відеозвіт. Я дуже вдячна за це“.
Таким чином, вдалося передати шість посилок та дев`ять листів, які передавала вже інша людина, чоловік якої теж військовополонений. Світлана Рахно Залевська писала листи сину від руки, а потім фотографувала й відправляла знайомій. Завдяки помічниці жінка отримала й декілька листів від сина.
“У той же час, я передавала лист через Червоний Хрест і досі не отримала нічого”, - каже вона.
Наразі Данило Коваль перебуває в 33-й Кіровській колонії. А мати Світлана вже майже три роки чекає на черговий обмін та повернення молодшого сина. За ці три роки поетка чи не щодня стукається у всі можливі двері й відвідує всі можливі мітинги.
"Не виходить без тебе ніяк"
Мати хвилюється й за старшого сина Дмитра, який пішов у військо одразу після звістки про полон молодшого брата. І свою збірку віршів “Не виходить без тебе ніяк” Світлана присвячує двом синам.
“Я вірші пишу дуже давно. Коли була студенткою, мої поезії друкували в журналі “Юність”. Викладачі, а я вчилась в Інституті культури та мистецтва, часто просили мене на парах почитати свої вірші. Зараз всі мої вірші для синів. Данило в полоні, Дмитро у війську”, - розповідає Світлана.
Поетка розповідає, що буває на всіх мітингах, які проводяться на підтримку полонених. І не тільки в рідному Запоріжжі: жінка часто їздить в Київ.
“Минулого року мені зателефонували з Києва, й запитали, чи потрібна мені якась психологічна допомога? Я відповіла, що про це треба було питати через два місяці після полону сина, а не через два роки”.
Триматися допомагає творчість та волонтерство, каже Світлана. Вірші вона пише майже щодня.
“Організм навчається рятуватись самотужки. Мій інструмент боротьби - це віршування. Ось вечір підходить, і я починаю йому писати… Якщо відкрити Данилову сторінку в Інстаграмі, то можна побачити, що я з другого місяця великої війни писала там йому”, - ділиться поетка.
В збірці віршів “Не виходить без тебе ніяк”, яка нещодавно вийшла в друці, більше 80-ти віршів. І всі вони присвячені синам.
Разом з тим, майже щодня Світлана з іншими волонтерами готує їжу для військових, зокрема госпітальєрів та поранених.
Всі кошти з книги “Не виходить без тебе ніяк” поетка збирається перерахувати бригаді “Кара-Даг”.
“Незалежно від того, чи буде Данило вдома чи ні, коли хлопці з бригади приїдуть до нас, ми або придбаємо їм все, що потрібно, або просто віддамо кошти”, - каже жінка.
