У листопаді президент Росії Володимир Путін оголосив про розширення умов застосування ядерної зброї Росією. Цього ж місяця РФ завдала удару по Україні експериментальною балістичною ракетою “Орєшнік”.
У Державному департаменті США назвали російську ядерну риторику “безвідповідальною”, однак там наголосили, що Вашингтон не бачить підстав змінювати свою ядерну позицію у відповідь на ворожі дії Кремля.
З 2022 російські ядерні погрози не замовкали — звіт War of Words
Нова заява Путіна була посиленням ядерної риторики Росії, яка тривала від самого початку широкомасштабної агресії, кажуть дослідники.
Вже після неї представниця російського МЗС Марія Захарова під час брифінгу з журналістами знову заявила, що нібито ядерна ескалація з боку України стала причиною “спеціальної військової операції” в Україні.
А дещо раніше Дмитро Медведєв, колишній президент та заступник голови Ради Безпеки РФ, заявив, що Захід “готується до ядерного конфлікту з Росією”. Він послався на статтю про “ймовірну передачу Києву ядерної зброї” у західній пресі, попри те, що радник з національної безпеки США Джейк Салліван вже встиг її спростувати.
Пропагандист Володимир Соловйов у своєму Telegram-каналі пише, що нібито команда Дональда Трампа вважає можливість ядерної ескалації з боку Росії ймовірним сценарієм, якщо НАТО й надалі продовжуватиме “провокувати Росію”.
Такі заяви і погрози на російському телебаченні лунають щодня по кілька разів, щонайменше від лютого 2022 року, кажуть українські дослідники, які вирішили підрахувати частотність російського ядерного шантажу, використовуючи інструменти штучного інтелекту.
За даними українського проєкту семантичного аналізу War of Words, за цей час зафіксовано понад 5,500 згадувань про можливість застосування ядерної зброї.
Проєкт містить архів, що охоплює 12 років і зберігає аудіо та відеоматеріали російського телебачення, Telegram, а також хостингу RuTube.
У ньому є понад 100 000 одиниць контенту, який можна переглядати з англійськими субтитрами. Це дозволяє дослідникам виявляти тенденції, аналізувати ключові теми та співставляти їх з подіями на полії бою та політичними ситуаціями навколо російсько-української війни.
Для тих, хто не стежив за цією справою так само прискіпливо, кажуть автори проєкту, буде цікаво дізнатися, що пік ядерних погроз стався не зараз, а наприкінці 2022 року.
Найбільш інтенсивна риторика — 2800 випадків за місяць, тобто понад 90 разів на день — звучала у жовтні два роки тому.
Тоді, кажуть українські аналітики, було зафіксовано найбільше згадування слів "ядерний" у різних варіантах та у сполученні зі словами "зброя", "війна", "удар", "держава".
Аналітики, які створили Індекс порожніх ядерних погроз Росії, кажуть, що піки обговорення теми ядерної зброї на російському телебаченні та в пропагандистських медіа чітко корелюють із ключовими подіями у війні.
Зростання індексу припадає на захоплення Запорізької АЕС, підрив Кримського мосту чи масивний український контрнаступ на Херсонщині та Харківщині – він якраз і відбувся восени 2022 року.
Протягом серпня-вересня 2022 року вживання слова "ядерний" у різних варіантах зростає, а в жовтні 2022 року, коли українські війська успішно повертали під контроль Києва частини Харківської та Херсонської областей, сягає свого піка з 2800 згадуваннями.
Посилення ядерної риторики — це системний інструмент російської пропаганди, спрямований на залякування західних союзників України та міжнародної спільнотиВолодимир Бородянський
Новий пік приходиться на березень 2023 року, коли було видано ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна.
“Посилення ядерної риторики — це системний інструмент російської пропаганди, спрямований на залякування західних союзників України та міжнародної спільноти”, — пояснює Володимир Бородянський, ексміністр культури, молоді та спорту України та засновник проєкту War of Words.
Він каже, що завдяки частому використанню таких термінів, як "ядерна зброя", "війна", "удар", "катастрофа", пропагандисти намагаються посіяти невпевненість і тривогу серед населення західних країн. Росія запускає ядерну риторику кожного разу, коли з'являються погані для неї новини.
Метою такого шантажу є знизити підтримку України, не допустити справедливого миру і закріпити «право» Росії на агресію просто через наявність в неї ядерної зброї, додає Бородянський.
Ядерний «туз» у рукаві Путіна є останнім
Західні експерти, які працюють з темами пропаганди як інструменту війни, кажуть, що наратив про непереможність Росії і є головною стратегією Кремля та його єдиною реальною надією на успіх.
Так, Росія намагається переконати західну громадськість у тому, що підтримка України безнадійна і її потрібно припинити. Позбавивши Україну підтримки Заходу, Кремль сподівається досягти перемоги.
А наріжним каменем цього наративу про непереможність є ядерна риторика.
Оскільки ядерні загрози виявилися не дуже ефективними для стримування Заходу, Кремль намагається тиснути на владу в країнах НАТО за допомогою творення суспільної паніки та шукає нових ходів, кажуть експерти.
Генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян вважає, що у листопаді Путін, імовірно, вирішив, що його постійні згадки про ядерну зброю вже не мають потрібного ефекту, тому захотів підкріпити їх використанням нового виду ракет.
"Йому потрібен був інший сигнал Вашингтону, і він вирішив зробити це за допомогою іншого виду зброї", – каже Раян.
При цьому він наголошує, що удар балістичною ракетою є швидше "політичним, а не військовим".
З військовим експертом погоджується провідний чеський дослідник питань дезінформації Ян Каленський. Він каже, що використання Росією ядерної зброї проти України чи НАТО є малоймовірним сценарієм, адже цей «туз» у рукаві Путіна є останнім, і підіймати ставки далі нікуди.
“У 99% випадків — це [російські ядерні погрози] лише інформаційна операція. Я не вважаю їх реальними” — каже Каленський в розмові з Голосом Америки.
Він нагадує, що Росія використовує ядерні погрози не лише останні два роки після повномасштабного вторгнення.
"Це почалося набагато раніше. Наприклад, у 2006 чи 2008 році Путін намагався стримати Румунію від розміщення американських радарів", – нагадує Каленський.
Цей прийом бере початок ще з часів Холодної війни, коли Кремль використовував ядерні погрози у 1956 році під час вторгнення в Угорщину чи у 1968 році під час придушення Празької весни.
"Це була їхня стратегія — залякувати світ ядерною загрозою”, — пояснює експерт, який нині є заступником директора з питань гібридного впливу Європейського центру передового досвіду з протидії гібридним загрозам.
Соціальний технолог та експерт з протидії дезінформації Віктор Березенко каже, що зміна ядерної доктрини, про яку нещодавно оголосив Путін, також є намаганням послати сигнал, але він не є серйознішим за попередні.
"Змінена ядерна доктрина — це формальний документ, який післязавтра можна переписати, залежно від політичних потреб у Кремлі", — каже Березенко.
За його слвоами, зстосування ядерної зброї принаймні найближчим часом не відповідає інтересам Кремля.
"Це унеможливить будь-який діалог з майбутньою адміністрацією Трампа. Саме тому Росія випробовує нові види озброєння, які не є ядерними. Це психологічна гра, щоб тиснути політично як на Україну, так і на новий уряд США. Підвищення ставок, заради більш вигідної позиції — вважає Березенко.
Ядерна риторика згуртовує росіян
Але Кремль апелює не тільки до Заходу, адже російська пропаганда корисна і для підтримки курсу Путіна всередині країни.
Самі росіяни є головними споживачами "ядерних погроз" — вважає дослідниця дезінформації, викладачка Київського університету імені Тараса Шевченка Альона Романюк.
"Тема ядерної загрози на російському телебаченні працює як один із символів сили нації. Брехня, повторена тисячу разів, не стає правдою, але в неї починають вірити, як у правду" — провадить експертка.
Ядерний наратив, за її словами, об’єднує росіян навколо “загрози ззовні” і відвертає увагу від проблем, з якими стикається пересічний житель Росії.
Сама ідея застосування ядерної зброї стає більш прийнятною для росіян, додає Березенко, який наводить дані опитувань недержавної російської соціологічної служби – “Левада-центру”.
Згідно з ними, більшість – 2/3 росіян вірять чи хочуть вірити, що Путін не застосує ядерну зброю, але майже третина перестала думати, що це неможливо.
За останній рік прийнятність використання РФ ядерної зброї виросла серед населення країни приблизно на 5%, наголошує Березенко.
"У цьому є велика заслуга російських медіа", — каже він.
Проте, експерти наголошують, що і західні медіа також залучені до поширення ядерної риторики Кремля, нескінченно поширюючи слова Путіна та його оточення.
Сам факт новини з боку Російської Федерації у переважній більшості містить пропагандистський задум, говорить Березенко, не кажучи вже про те, що така новина мала б бути добре поясненою і поставленою в контекст потоку брехні, що ллється з кремлівських рупорів.
"Цитування того, хто є авторитарним брехуном, — це не найкраща репортерська робота", — вважає Якуб Каленський.
Західні ЗМІ, каже він, «вихоплюють» цитати кремлівської пропаганди щодо ядерних погроз без ширшого контексту.
"Ви маєте нагадати скільки сотень чи навіть тисяч разів ці погрози звучали до того", — постійне цитування погроз створює непотрібну паніку, вважає експерт.
До того ж заяви у ЗМІ потім отримують друге життя, поширюючись через соціальні мережі, наголошують українські експерти.
"Журналісти, блогери й медіа загалом є ціллю російських ядерних погроз, які звучать тоді, коли потрібно підвищувати ставки", — підсумовує Романюк.
Обережне інформування Заходу контрастує з розкручуванням паніки
Західні експерти наголошують, що Захід має надійні варіанти стримування Росії і брязкання Путіним ядерною зброєю не повинно обдурити західних посадовців, але і відкидання загрози як порожньої, не повинно приспати пильність.
Рут Деєрмонд, старша викладачка пострадянської безпеки на факультеті військових досліджень Королівського коледжу Лондона, звертає увагу на те, що в реальності Кремль дуже обережний щодо того, щоб не перейти грань.
"Необхідність уникнути потенційно фатального помилкового сприйняття пояснює, чому Росія заздалегідь попередила США про ракетний удар "Орєшніком" та його неядерний характер", – зауважила дослідниця у своїй статті у Moscow Times.
Деєрмонд застерігає західні уряди, передусім США та Великої Британії, щоб вони не піддалися на ядерний шантаж Путіна. Вона каже, що було б помилкою піти на поступки Кремлю в Україні, бо його метою є не лише Україна.
"Ідея про те, що Захід, і особливо мерзенні «англосакси», є ворогом, зараз є фундаментальною для президентства Путіна", – каже вона.
Деєрмонд радить західним урядам та громадянам "вирішити, як вони захистять себе та своїх союзників від цієї ворожості", незалежно від того, що Путін робить в Україні.
