У Москві підтвердили, що Владімір Путін спілкувався з американським журналістом Такером Карлсоном, що стало першим інтерв’ю російського президента з західним журналістом за майже два роки відкритого вторгнення Росії в Україну.
Ще до публікації інтерв’ю дискусії довкола нього стали частиною обговорень у США та інших країнах про рівень міжнародної допомоги Україні, а також про роль ЗМІ в інформуванні суспільств про війну.
«Підтримка України є у фундаментальних інтересах національної безпеки США і трансатлантичного альянсу», - сказав радник з питань національної безпеки США Джейк Салліван на спільній конференції з керівником НАТО Єнсом Столтенбергом у Брюсселі.
«Щодо цього інтерв’ю, ми й раніше чули голоси в Сполучених Штатах, Європі та інших частинах світу, які піддавали сумніву, або зводили наклеп щодо нашої колективної підтримки України», - сказав він і додав, що «переважна більшість американського народу бачить у цьому користь, а сильна двопартійна група сенаторів і членів Палати представників продовжує підтримувати Україну».
«Тому ми плануємо триматися цього курсу і наголошувати, що покинути Україну зараз було б принципово неправильно з точки зору національної безпеки США і безпеки наших союзників по НАТО. Ми впевнені, що продовжимо і надалі перемагати у цій дискусії, тому що за нами правда», - зауважив Салліван.
Кремль вибрав Карлсона
Речник російського президента Дмитрій Пєсков сказав 7 лютого, що у Москві вирішили погодитися розмовляти саме з Такером Карлсоном, бо вважали його не таким, як інші журналісти західних засобів масової інформації.
Пєсков закинув більшості західним ЗМІ упередженість і заявив, що тому в Кремлі "нема бажання спілкуватися з ними".
Першим про інтерв’ю з Путіним напередодні повідомив сам Такер Карлсон, привернувши увагу світової преси і викликавши хвилю коментарів, чимало з них критичних, від колег журналістів та коментаторів.
Карлсон став відомим, коли вів телепрограму на американському каналі Fox News, але минулого року він несподівано полишив канал і зараз працює самостійно, використовуючи зокрема мережу X (раніше відому як Twitter).
В оприлюдненому 6 лютого відеозаписі з Москви Карлсон заявив, що вважає за потрібне розмовляти з Путіним попри, як він висловився, “очевидні ризики”.
Журналіст наголосив, що “війна в Україні - це людське лихо”, яке “залишило по собі сотні тисяч загиблих людей” і призвело до процесів у світі, які “змінюють історію”.
Але, при цьому Карсон стверджував, що "населення англомовних країн" не усвідомлює всіх тих загрозливих глобальних процесів, бо, за його словами, “корумповані” засоби масової інформації “брешуть своїм читачам та глядачам”.
Згідно з твердженням Такера Карлсона “брехня” і “урядова пропаганда” ЗМІ полягає в тому, що вони подавали багато, які він сказав, “улесливих” інтерв’ю з президентом Зеленським, а натомість не інтерв'ювали Путіна.
Його твердження, що буцімто “жоден західний журналіст не потурбувався, щоб інтерв’ювати президента іншої країни причетної до цього конфлікту - Владіміра Путіна”, викликали багато заперечень.
Багато західних журналістів вказали, що це хибне твердження, бо безліч різних ЗМІ завжди готові ставити запитання Путіну.
“Чи Такер справді думає, що ми, журналісти, не намагалися інтерв’ювати президента Путіна кожного дня з початку його повномасштабного вторгнення в Україну? Це нісенітниці. Ми і надалі будемо подавати запити на інтерв’ю, як це робимо вже роками”, - відповіла Крістіан Аманпур, телеведуча американського телеканалу CNN.
“За останні 18 місяців ми подали в Кремль кілька запитів. Нам завжди приходило - ні”, - розповідає кореспондент британської телерадіомовної корпорації Стів Розенберґ, який працює у Москві багато років.
Інші колеги поспішили нагадати, що журналісти, які не догоджають російській владі, не лише не мають можливості ставити в Росії запитання, а зазнають переслідувань.
Кореспондент американської газети Wall Street Journal Еван Ґершковіч вже майже рік без суду перебуває у в’язниці в Росії, бо його запідозрили у шпигунстві.
З кінця 2023 року в Росії затримана кореспондентка американської станції Радіо Свобода Алсу Курмашева, яку звинуватили у поширенні неправди про дії російської армії, як часто в Росії називають висвітлення російської війни в Україні.
“Вболівання” за Росію
Інші коментатори були ще критичніші, припускаючи, що Кремль погодився прийняти Такера Карлсона з огляду на те, які погляди висловлював той журналіст впродовж років, і деякі поставили під сумнів його журналістську об’єктивність.
Такер Карлсон не раз у своїх програмах звинувачував українського президента Володимира Зеленського в диктаторстві, але був набагато стриманішим у висловлюваннях щодо російського президента Владіміра Путіна.
Під час однієї з програм Fox News, коментуючи російсько-українську війну Такер Карлсон 2019 року проголосив, що “вболіває за Росію”.
Після відкритого російського вторгнення в Україну Карсон трохи змінив свої висловлювання, і зокрема казав: “Владімір Путін розпочав цю війну… Це його провина в тому, що ми бачимо сьогодні в Україні”.
Але він далі залишався гучним критиком західної і зокрема американської підтримки України у відповідь на російську агресію.
Історія
В журналістських колах також дискутують довкола самої доцільності інтерв’ювання суперечливих постатей.
Фредді Ґрей, заступник редактора британського тижневика Spectator, що вважають ідейно правим і близьким до Консервативної партії, запитує: “Чому Такер Карслон не мав би інтерв’ювати Владіміра Путіна?”
Він нагадує, що у вересні 1934 року один з найвідоміших тоді журналістів Рандольф Герст їздив до Берліна інтерв’ювати Адольфа Гітлера.
Автор визнає, що нацистський лідер тоді скористався інтерв’ю, щоб відкинути, наприклад, звинувачення в недемократичності; Адольф Гітлер заявив, що його партія отримала голоси більшістю німецьких виборців.
У відповідь на закиди про переслідування євреїв, Гітлер зауважив, що у США утискали американських індіанців.
Рандольф Герст помітив тоді, що нацистська пропаганда дуже активно висвітлювала те інтерв’ю, і гітлерівці радо фотографувалися з журналістом.
Фредді Ґрей пише, що Герста тоді критикували за “прихильні і наївні погляди щодо нацизму”, але зауважує, що “майже ніхто в той час не припускав, що інтерв'ювання Гітлера було злом”.
Він наполягає, що попри очевидні певні погляди Такера Карлсона, він “справжній журналіст”.
