В "Українському домі" на закритій події зібралися представники української та американської дипломатій, правозахисники, журналісти, а також американці, які вперше почули про Україну з воєнних хронік.

Оксана Маркарова, посолка України у США, розпочала вечір з нагадування американцям про те, що російська війна в Україні досі триває, а слідчі збирають докази для десятків тисяч справ про воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні Росією.

"Мир не може існувати без справедливості", - процитувала Маркарова слова відомого американського борця за громадянські права Мартіна Лютера Кінга. Вона зауважила, що робота зі свідками та документування їхнього травматичного досвіду є ключем у притягненні винних до відповідальності, й особливу роль у цій місії має Reckoning Project.

Reckoning Project – це ініціатива, яка об'єднала українських та міжнародних репортерів й дослідників війни для документування російської агресії в Україні. Команда проєкту збирає свідчення потерпілих та зберігає їх у формі, придатній для використання у судових процесах. Курують проєкт американська воєнна репортерка Джанін ді Джованні, британський журналіст Пітер Померанцев, документалістка Наталія Гуменюк та представники Лабораторії журналістики суспільного інтересу.

Під час зустрічі в "Українському домі" Гуменюк представила три документальні стрічки про російські атаки в Україні.

THE MALL HIT BY ROCKET – фільм перший – "Торговий центр, уражений ракетою"

Фільм Надії Бурдєй та Люби Кнорозок. Хронометраж: 9 хвилин.

Події стрічки переносять глядача до Кременчука. Історія зосереджується навколо В'ячеслава Якименка, працівника магазина електроніки торговельного центру "Амстор". 27 червня 2022 року російська крилата ракета X-22 вдарила по ТРЦ.

На записах камер спостереження близько полудня 27 червня, звичайний літній день у ТРЦ. Того дня камери зафіксували, як прибиральниця магазину Comfy Лариса наводила лад у переповненому магазині. У момент удару камери зафільмували сліпуче біле сяйво, дим і врешті темряву, йдеться в описі фільму.

"Купа диму, хаос, все чорне, ноутбуки горять. Я розвертаюся, бачу: сидить Андрюша Красюк весь в крові. Я його хапаю, ми починаємо йти, а він кричить: "Я не можу". Падає. Я розумію, що в нього є травма якась на нозі. Андрюшу забрали, він в лікарні помер. Потім ще хтось біг із наших. Вони мені дали телефон, кажуть це телефон Оксанки, дівчинки з каси. Її більше немає", – ділиться пережитим з екрана В’ячеслав Якименко.

За даними української влади, під час теракту в центрі перебували близько 1000 людей, 22 – загинули.

Я почав цінувати кожну хвилину, кожен ранок, бо він може стати останнім, розповідає В'ячеслав.

"Я б дуже хотів, знаєте, витягнути з голови оце все. Отой фрагмент, де всі кричать. Оцей біль, щоб вони відчули це, тому що скільки б не було відео…скільки б не було фотографій... як би мільйонів свідчень ніхто ніколи не давав, – жодна людина не відчує цього, як тільки ця біда не прийде до нього", підсумовує Якименко кадри фінальних титрів.

THE HOSPITAL THAT WAS HOSTAGE – фільм другий – "Лікарня в заручниках"

Фільм Анни Цигим та Наталки Гуменюк, 21 хвилина

"Вони оточили лікарню по периметру. До мене саме надійшов пацієнт з вогнепальним пораненням стегна. Забігли до перев'язувальної, кажуть: виходь. Я кажу: ні, не вийду, залишуся з хворим, він самостійно не ходить. Він мене автоматом, прикладом в живіт…", – згадує прихід росіян до лікарні Наталія Дворецька, старша медсестра Снігурівської лікарні.

За свідченнями медиків, російські військові вдавалася до тортур місцевого населення. Травми наносили таким чином, щоб по них можна було впізнати людей. Щоб захистити своїх пацієнтів, медики реєстрували їх під вигаданими іменами.

Команда лікарні ховала коштовну апаратуру посеред непраної білизни, щоб росіяни не вивезли необхідну для пацієнтів техніку на окуповані території.

Снігурівка була звільнена Збройними силами України 10 листопада 2022.

THE LOST PARADISE – фільм третій – "Втрачений рай"

Режисер Роман Бондарчук, 21 хвилина

В центрі сюжету Віктор Маруняк, Старозбур'ївський сільський голова. З березня 2022 року це село на Херсонщині опинилося в окупації. Віктор ділиться спогадами про свій незаконний арешт та жорстокі тортури, яким його піддавали російські солдати.

"Мішок на голову, кайданки, на підлогу в якусь машину. Виявилося, що привезли в Херсон в обласне управління поліції. Питають знаєш, що таке "тапік", я тоді не знав. Виявилося, що це польовий телефон з ручкою, якщо її крутити, вона б’є електричним струмом. Одягали на пальці, налили води на спину і почали крутити цю ручку, потім чомусь їм здалося що, цього замало, змусили зняти взуття, причепили на великий палець ноги", – розповідає про пережиті тортури Віктор.

"Зараз всі зрозуміли, всі хто там, і хто виїхав – всі зрозуміли: ми жили в раю. У нас все було добре. Ті проблеми, які в нас були, – які то проблеми? У нас не було жодних проблем", – каже Маруняк.

Після показу Наталка Гуменюк розповіла, що підхід проєкту Reckoning до журналістики виходить за рамки традиційного репортажу. А оскільки герої стрічок – не актори, а люди з болісним травматичним досвідом, метою знімальної групи було задокументувати факти, не завдавши при цьому додаткової емоційної шкоди.

Зібрані свідчення транскрибуються, перекладаються з української на англійську та зберігаються в базі даних. Потім ця інформація стає доступною для потенційних судових позовів.

Ініціатива співпрацює з експертами, які мають досвід розслідування воєнних злочинів. Проєкт керується принципами універсальної юрисдикції, який дозволяє країнам поза межами зони конфлікту переслідувати воєнні злочини.

Місія Reckoning Project - зберегти правду та притягнути винних у воєнних злочинах до відповідальності за свої дії, сказала Гуменюк. Вона також розповіла, проєкт Reckoning першим почав збирати та публікувати історії розлучених українських родин, й пізніше Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Путіна за незаконну депортацію українських дітей.