Голова МЗС України Павло Клімкін утретє за останні кілька тижнів перебуває з візитом у Вашингтоні. Раніше міністр зустрічався із своїм американським колегою Рексом Тіллерсоном, цього разу – заплановані переговори у Білому домі. У фокусі – безпекові питання, розповів посадовець в ексклюзивному інтерв’ю Мирославі Ґонґадзе.
Мирослава Ґонґадзе: Вітаю, пане міністре. Розкажіть, будь ласка, про мету цього візиту.
Павло Клімкін: Це, насправді, не є класичний візит. Мене запросили взяти участь у Мюнхенській конференції (засіданні базової групи Мюнхенської конференції з питань безпеки, - прим. ред.), вона відбувається саме в Вашингтоні. І це не класичний Мюнхен, а саме коли в такому обмеженому колі – приблизно 60 учасників обговорюють проблеми безпеки.
До участі у ній приїхали дуже багато відомих фахівців і політиків – це такий мікс дуже симпатичний в сенсі інтелекту і досвіду. Я погодився, тому це не візит з метою із кимось обов’язково зустрітися. Звичайно, я використаю цей час, як зумію, для зустрічей. У мене є свій план, але це не є візит, як це було попереднього разу, коли у мене було багато офіційний зустрічей.
МҐ: Сполучені Штати говорять про свою відданість інтересам України, але водночас намагаються знайти компроміс із Росією. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров приїжджає до Нью-Йорка зустрітися із державним секретарем Рексом Тіллерсоном. Чи є в України якісь застереження з цього приводу і чого Україна очікує від Сполучених Штатів у цих переговорах?
ПК: По-перше, Сполучені Штати мають розмовляти з Росією. Росія свідомо загнала у глухий кут весь Мінський процес і вона його просто перевертає його з ніг на голову. Це вже всім зрозуміло. Замість того, щоб зрозуміти, що потрібно гарантувати хоча б мінімум безпеки. Оскільки без цього жодної довіри до дій Росії немає.
Необхідно зробити рішучі кроки щодо (звільнення) політичних в’язнів і заручників там. Коли ми розмовляли про це з Рексом Тіллерсоном у Вашингтоні. Тобто спочатку безпека і те, що стосується людей, а потім можна іти далі.
Тобто така логіка свідомо спрямована на те, щоб підняти ставки і щоб легалізувати російський протекторат, який вони власне вже створили на Донбасі
МҐ: То ви вважаєте, що перемога Еммануеля Макрона у Франції є перемогою і для України теж?
ПК: Я вважаю, що це рішення підкріплене голосами дуже багатьох французів, це рішення на користь європейських цінностей. Оскільки Макрон послідовно у своїй кампанії наголошував на цих цінностях, на необхідності більш тісної співпраці, але також солідарності і всередині Європейського Союзу і в трансатлантичному вимірі.
Тому я впевнений, що він і його команда будуть дуже послідовно і потужно працювати над тим, щоби тиснути на Росію з метою виконання того, що вона має виконати, а Росія зараз свідомо змінює тактику, намагаючись завести все у глухий кут своїми рішеннями, а також тим, що зараз вони намагаються якось створити зовсім іншу логіку, говорячи про якийсь містичний «народ Донбасу». Тобто така логіка свідомо спрямована на те, щоб підняти ставки і щоб легалізувати російський протекторат, який вони власне вже створили на Донбасі. Але всім прекрасно зрозуміло, що це – дорога в нікуди.
Це зрозуміло всім нашим друзям і партнерам, тому зараз нам потрібно спільно знайти непросту тактику, оскільки простих рішень тут вже нема, яким чином намагатися тиснути на Росію, щоб вийти з цього глухого кута, в який вона заводить Мінські домовленості.
Звичайно дуже важливо, щоб була координація. У Франції – новий президент. Президент України спілкуєтсья з канцлером Німеччини. Звичайно, президент Франції відвідає цю країну під час одного з перших візитів, і звичайно предметом (розмови) буде і двостороння координація, і між нами і нашими французькими і німецькими друзями.
МҐ: І останнє запитання про можливу миротворчу місію ОБСЄ чи ООН. Про це говорив президент Петро Порошенко. В якому формі, на Вашу думку, це можливо?
ПК: Ми про це говоримо дуже тривалий час. Росія це, за визначенням, блокує. Нам чудово зрозуміло, що в якийсь момент, після того, як Росія все ж таки виконає хоча б мінімальні вимоги з безпеки, потрібно починати виводити зброю. Оскільки коли там стільки озбоєння, починаючи з танків і закінчуючи легкою зброєю, не можна говорити не тільки про безпеку, а й про мінімальні умови початку перехідного періоду.
Оскільки прийти до вільних і чесних виборів без такого перехідного періоду неможливо. Хто буде збирати цю зброю? Хто буде її охороняти? Оскільки якщо її зібрати хоча б частково, існує загроза, що її знову розберуть, тому нам потрібен збройний компонент. Це може бути збройний компонент ОБСЄ. Але звичайно, крім того, щоб вся важка зброя вийшла назад до Росії, хтось має гарантувати безпеку під час підготовки до наступних виборів і, власне, керувати цим процесом. Кому можна довіряти?
Тому не виключено, що крім поліцейської місії будемо говорити про підсилення спеціальної моніторингової місії, яка перебуває зараз під шаленим тиском
Довіряти можна лише міжнародним організаціям. Чи можна довіряти Росії, що вона проведе вибори? Вона вже провела одні вибори в 2014 році, тому нам потрібен міжнародний компонент. І щоб люди почували себе більш безпечно, але також для збирання цієї зброї і для того, щоб вона була поставлена на міжнародний контроль. Тому не виключено, що крім поліцейської місії будемо говорити про підсилення спеціальної моніторингової місії, яка перебуває зараз під шаленим тиском, там є вибухи, постійні обстріли.
От останній випадок сексуальних домагань, тобто постійно намагаються залякувати всю місію. Я якраз декілька днів тому мав дуже детальну розмову з керівником місії паном Ертурулом Апаканом, яким чином все ж таки дозволити місії працювати та як вона має працювати, а це означає повний і цілодобовий доступ. Без цього реальний вплив на ситуацію неможливий.
Дивіться також: "Я хотіла зробити щось більше для своєї країни" - історія жінки з першої американської бригади жінок-пілотів
