У понеділок починається новий розділ дипломатичних відносин між Сполученими Штатами та Кубою. Країни офіційно відкривають свої посольства в Гавані та Вашингтоні – це черговий крок у рамках поступового відновлення відносин, які практично звелися до нуля за останні п’ятдесят років.
1961 року спонсорована США парамілітарна група «Бригада 2506» здійснила висадку в Затоці Свиней, на південному узбережжі Куби, у спробі здійснення перевороту – усунення від влади Фіделя Кастро. Операція провалилася, і відносини між США та Кубою протягом десятків років звелися нанівець.
У травні цього року відбулася нечувана подія. Президент Обама та кубинський лідер Рауль Кастро потиснули один одному руку на Саміті Америк у Панамі. Відновлення відносин з Кубою було одним з виборчих гасел Обами, і він послідовно здійснював кроки в цьому напрямку. Раніше цього місяця Обама сказав, що це мало статися вже давно.
«Коли Сполучені Штати 1961 року забили віконниці свого посольства, сумніваюся, що хтось підозрював, що на відкриття його піде більше півстоліття», – сказав президент США.
Зміни у відносинах між країнами є результатом і внутрішньополітичного, і зовнішнього тиску, кажуть експерти.
«Латиноамериканцям набридла архаїчна, «іржава» політика «холодної війни». На шостому Саміті Америк у колумбійській Картахені президентові дали чітко зрозуміти – на наступному саміті латиноамериканців не буде, якщо не запросять Кубу», – сказав Вільям Леоґранде, професор Американського університету.
Для багатьох кубинців налагодження відносин зі США означає надію.
«Нарешті дамбу прорвало. Це просто неймовірно. Не думаю, що хтось вірив, що це станеться, коли 17 грудня президент визначив часові рамки від шести до восьми місяців», – сказав Марк Генсон з Вашингтонського бюро з питань Латинської Америки.
Утім, є і незадоволені новою політикою.
«Мені здається, заради того, щоб підняти свій прапор у Гавані, нам довелося знизити свої стандарти. Ми відмовилися від захисту прав людини та ідеї представницької демократії», – сказав Роджер Нор’єґа з Американського інституту підприємництва.
Крім того, залишається невирішеним питання економічного ембарго. Для американських аграріїв саме цей аспект нормалізації американсько-кубинських відносин є ключовим.
«Ми мусимо зайти на цей ринок. Це близько. Транспортні витрати низькі. Ми маємо продукти, яких вони потребують», – сказав фермер Вендель Шауман.
Питання часу – критично важливе, адже за кубинські ринки борються й інші країни-виробники.
«Зростає конкуренція, особливо з боку країн Латинської Америки. Також з боку України та Індії», – каже Шауман.
Роджер Нор’єґа, колишній працівник Держдепартаменту, каже: поки Куба залишається комуністичною країною, знімати ембарго не можна.
«Вести бізнес з режимом, який використовує прибутки від торгівлі з нами, щоб придушувати власний народ, – не думаю, що люди при здоровому глузді на це підуть», – каже він.
А бізнес-спільнота мислить іншими категоріями. Зняття ембарго для підприємців означає, як прогнозують економісти, потроєння експорту сільськогосподарських товарів до 2020 року, поява в США тисяч нових робочих місць і розширення ринків збуту.
